Основні типи інфляції, механізм її розвитку та соціально-економічні наслідки

В залежності від середньорічного темпу приросту цін розрізняють:

помірну (повзучу) інфляцію, галопуючу та гіперінфляцію.

Помірна інфляція – приріст цін, який становить не більше 10% на рік. Коли ціни відносно стабільні, люди довіряють грошам і охоче накопичують їх, оскільки впевнені, що рівень цін не дуже перевищить існуючий.

Галопуюча інфляція – приріст цін, який вимірюється десятками або сотнями відсотків на рік (до 200%). Коли помірна інфляція переходить у галопуючу, виникають економічні спотворення. Гроші втрачають свою вартість, фінансові ринки звужуються, населення нагромаджує товари, купує нерухомість і не віддає гроші в позику за низькими номінальними процентними ставками. Люди намагаються вкласти свої гроші за кордоном, що призводить до скорочення внутрішніх інвестицій.

Гіперінфляція – приріст цін, який вимірюється тисячами відсотків на рік. Гіперінфляція, як правило, пов’язана з непродуманою державною політикою, руйнівно впливає на обсяг національного виробництва і зайнятість, може підірвати фінансову систему і прискорити крах.

Розрізняють два види інфляції: інфляцію попиту й інфляцію пропозиції (витрат).

Інфляція попиту - інфляція, що викликана зростанням сукупного

попиту. Зростання сукупного попиту може бути викликано збільшенням кожного з компонентів сукупних витрат (споживчих, інвестиційних, державних і чистого експорту) або підвищенням пропозиції грошей. Інфляція попиту пов’язана з надлишковою емісією грошей, яка призводить до перевищення попиту над пропозицією товарів та послуг. Вона простежується тоді, коли сукупний попит зростає швидше, ніж виробничий потенціал економіки, а тому ціни підвищуються для врівноваження попиту і пропозиції.

Інфляція витрат (інфляція пропозиції) – це інфляція, яка виникає в

результаті скорочення сукупної пропозиції, що відбувається в результаті зростання витрат у періоди високого рівня безробіття і неповного використання виробничих ресурсів. Вона проявляється у підвищенні загального рівня цін внаслідок зростання витрат на виробництво і реалізацію продукції. Вона можлива і тоді, коли сукупний попит менше сукупної пропозиції, тобто коли в обігу немає надлишкової грошової маси, немає умов для інфляції попиту.

Поєднання інфляції попиту та інфляції витрат створює так звану інфляційну спіраль. Під час відкритої інфляції в економіці виникає інфляційна спіраль «заробітна плата-ціни», за якою підвищення заробітної плати породжує підвищення цін, що веде, в свою чергу, до подальшого зростання цін і ставок заробітної плати.

Подавлена інфляція проявляється у зростанні товарного дефіциту та «штучного» обмеження споживання і характеризується: тимчасовим заморожуванням цін та доходів; встановленням граничних цін на продукцію; тотальним адміністративним контролем за цінами.

Стагфляція – ситуації в економіці, коли одночасно відбувається підвищення рівнів

інфляції та безробіття на фоні загального спаду фактичного ВВП.

За здатністю очікування інфляційного процесу виділяють: н еочікувану інфляцію – інфляція, яка є результатом непередбачуваних змін у економіці; о чікувану інфляцію – інфляція, яка є наслідком прогнозованих тенденцій у економіці та заходів, запланованих державою.

За здатністю економіки адаптуватися до інфляції: збалансована (відносні ціни не змінюються); незбалансована (супроводжується зміною відносних цін товарів, послуг та ресурсів).

За можливістю держави впливати на інфляцію: контрольована; неконтрольована.

ПС ном = ПС реальн. + РІ очік. (6.3).

Варто мати на увазі, що за високих темпів інфляції (понад 10% за рік) рівняння “ефекту Фішера” має вигляд:

РС реальн.= ПС ном.- РІ очік./ 1+ РІ очік.х 100% (6.4).

Рівняння кривої Філіпса:

РІ = ОІ - β (ФРБ-ПРБ) + ШП (6.5), де:

РІ – рівень інфляції;

ОІ – очікувана інфляція;

β – коефіцієнт, який показує, наскільки сильно реагує інфляція на динаміку циклічного безробіття; він завжди більший нуля;

ФРБ – фактичний рівень безробіття;

ПРБ – природний рівень безробіття;

ФРБ - ПРБ = ЦБ (циклічне безробіття);

ШП - шоки пропозиції - неочікувана різка зміна умов функціонування економіки (різке підвищення цін на енергоносії, тощо).

Соціально-економічні наслідки інфляції.

Вплив інфляціїна рівень реальних доходів економічних агентів

достатньо суперечливий. Інфляція призводитьдо зменшення всіх видів фіксованих доходів: так, скорочуються доходи осіб, зайнятих у державному секторі економіки та інших, отримуючих фіксовані доходи, пенсіонерів тощо, що може призвести до соціальної нестабільності. В той же час інфляція «субсидує» тих агентів, чиї номінальні доходи зростають скоріше, ніж середній рівень цін.

Поиск по сайту: