Ретроспективні покажчики бібліографічних посібників

Ретроспективні покажчики БП створюються з метою обліку усіх виданих на території держави покажчиків за тривалий хронологічний період, що дають уявлення про бібліографічне забезпечення тих чи інших галузей знань, сприяють підведенню підсумків роботи із створення БП.

Перші спроби укладання покажчиків БП мали місце ще у кінці ХІХ ст. І. Левицький у вступній статті до «Галицько-руської бібліографії» подав короткий огляд бібліографічних видань, присвячених Галичині, що вийшли друком до 1886 р [Галицько-руська бібліографія за роки 1772–1800].

М. Ясинський є автором першого універсального ретроспективного покажчика БП. Список українських бібліографічних посібників, які були видані за дореволюційні і радянські роки, поданий як додаток до праці «Головні моменти з історії української бібліографії» […].

„У метабібліографічному списку відображено найважливіші українські універсальні та галузеві покажчики, огляди літератури, окремі краєзнавчі посібники (загалом 264 назви окремо виданих БП за 1837–1926 рр.). Матеріал згруповано у розділи: «Бібліографія бібліографії», «Бібліографія покажчиків видань українською мовою загального характеру», «Покажчики видань українською мовою спеціального характеру», «Покажчики видань, що змістом торкаються цілої України», «Краєзнавча бібліографія», «Індивідуальна бібліографія»“[Укр. Метаб-фічні посібники, c. 12].

Є.-Ю. Пеленський укладач ретроспективної метабібліографії «Бібліографія української бібліографії», у якій подано окремо видані, внутрішньокнижкові та внутрішньожурнальні БП за галузями знань, за певний хронологічний період [….].

Надалі робота над укладанням ретроспективних покажчиків БП розподілена в межах інституцій. Книжкова палата України видала покажчики «Книга про книги, 1917–1963: Техніка. Промисловість. Транспорт. Комунальне господарство: бібліографічний покажчик» та «Бібліографічні посібники УРСР, 1976–1980: державний ретроспективний бібліографічний покажчик».

„«Бібліографічні посібники УРСР, 1976–1980» – це перший універсальний ретроспективний покажчик БП, виданих в Україні, що вийшов окремим виданням. У його підготовці взяла участь Книжкова палата та викладачі Харківського державного інституту культури. У покажчику обліковані окремі неперіодичні видання БП, періодичні бібліографічні видання, внутрішньожурнальні бібліографічні покажчики, списки, огляди“. До уваги бралися лише видання, опубліковані бібліотеками та закладами не нижче обласного рівня (за винятком краєзнавчих бібліографічних джерел) [Швецова-Водка. Б-фічні рес. Укр. с. 122].

Практика створення покажчиків БП була поширеною у бібліотеках, у 30–80 рр ХХ ст. Так, у Державній Публічній бібліотеці імені М. Салтикова-Щедрина (зараз – Російська національна бібліотека) у 30–х рр. ХХ ст. була створена група, яку очолив видатний український бібліограф Ю. Меженко, для розробки серії «Библиография русской библиографии». У результаті її діяльності був укладений покажчик «Общие библиографии русских книг гражданской печати» [Сокурова М. В. Общие библиографии русских книг гражданской печати…]. Покажчик вміщував найважливіші універсальні ретроспективні та поточні покажчики книг, які охоплювали літературу 1708–1939 рр., у другому виданні – 1708–1955 рр.

Наступним був покажчик «Общие библиографии русских периодических изданий 1703–1954 гг.», який підготували М. Машкова та М. Сокурова. У ньому містились універсальні покажчики періодичних видань.

У 1977 р. вийшов інший покажчик, що охопив бібліографічні посібники, в яких відображені періодичні видання вже з 1703 по 1975 р., у тому числі, не тільки універсальні БП, але й галузеві, і краєзнавчі «Русская периодическая печать» [Андреева Н. Ф. Русская периодическая печать].

«Важливим джерелом інформації про бібліографічні видання найбільших бібліотек України є покажчики літератури про ці бібліотеки, як правило, присвячені ювілейним датам. Наприклад, це покажчики про ЦНБ АН України імені В. Вернадського (зараз – Національну бібліотеку України імені В. Вернадського), Львівську національну наукову бібліотеку Ураїни імені В. Стефаника, Національну парламентську бібліотеку України, Харківську державну наукову бібліотеку імені В. Короленка, Книжкову палату України та інші». [Шв-Водка, Б-ф. рес. Укр. с. 122].

Національна бібліотека України імені В. Вернадського також інформувала про зарубіжні БП, які надходили до її фондів і бібліотек науково-дослідних установ НАН України у покажчику «Зарубіжні періодичні видання у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського та бібліотек науково-дослідних установ НАН України за…рр..».

Державна історична бібліотека України видала ретроспективні покажчики краєзнавчих БП, видані бібліотеками України за п’ять років їх діяльності (1976–1980, 1981–1985, 1986–1990, 1991–1995).

Ще на початку 90–х рр. ХХ ст. у результаті співпраці Центральної наукової бібліотеки АН України імені В. Вернадського (нині – НБУ імені В. Вернадського) з Державною республіканською бібліотекою УРСР (зараз – Національна парламентська бібліотека України) та Археографічною комісією АН УРСР видали універсальний ретроспективний покажчик БП «Джерела українознавства».

„Перший випуск «Вітчизняні бібліографічні джерела» [Джерела українознавства: Вип. 1. Вітчизняні бібліографічні джерела, 1990, 237 с.]. У виданні подані відомості про окремо випущені, внутрішньокнижкові, внутрішньожурнальні, прикнижкові та пристатейні бібліографічні посібники (усього 1385 назв), видані в Україні у ХІХ–ХХ ст., що інформували про вітчизняні текстові неперіодичні видання українською й російською мовами. Окремим розділом виокремлені періодичні видання, що вийшли на території України. Інший матеріал систематизовано у таких розділах: «Загальний розділ», «Персональні бібліографічні посібники», «Каталоги державних і громадських бібліотек та книжкових видавництв», «Каталоги книжкових магазинів та приватних бібліотек“ [Промська. Випуск універсальних ретроспективних метабібліографічних покажчиків в Україні, 2011, с. 1].

У 1998 р. Національна бібліотека України імені В. Вернадського підготувала другий випуск «Джерел українознавства», присвячений покажчикам українських періодичних видань [Джерела українознавства: Вип. 2. Бібліографія бібліографічних посібників українських періодичних видань, 1998, 131 с.]. Тут подано відомості як про вітчизняні, так і про зарубіжні покажчики періодичних видань, які видавалися на території України, незалежно від мови, або за кордоном українською мовою. Серед них – універсальні і галузеві покажчики періодичних видань (журналів, газет, бюлетеней, періодичних збірників), а також покажчики змісту окремих періодичних видань (всього 541 назва). „Матеріал згруповано у два розділи: «Бібліографічні посібники періодичних видань у цілому» та «Бібліографічні посібники періодичних видань галузевого характеру». Перший розділ поділявся на два підрозділи: «Загальні ретроспективні посібники» та «Поточний бібліографічний облік». У другому розділі бібліографічні джерела зосереджені в підрозділах, присвячених окремим галузям. Спочатку подаються загальні покажчики періодичних видань з певної галузі, нижче – покажчики до окремих періодичних видань “ [Промська. Випуск університетських ретроспективних метабібліографічних покажчиків в Україні, 2011, с. 1].

Національна парламентська бібліотека України, під час підготовки нового багатотомного біобібліографічного словника «Українські письменники», як один з перших кроків у цьому напрямі видала покажчик бібліографічних посібників, що містить відомості як про окремих письменників і публіцистів, так і про літературознавців, критиків, перекладачів, а також про розвиток української літератури в цілому [Українські письменники: покажч. бібліогр. посіб.,1995, 73 с.].

З кінця 90–х років поширення набувають бази даних. Для орієнтування в таких бібліографічних джерелах почали створювати покажчики баз даних, зокрема: «Бази даних НТІ України», «Метабаза БД НТІ України» та ін.

У 2008 р. Національна парламентська бібліотека України підготувала покажчик другого ступеня під назвою «Прикнижкова бібліографія. Додаток до бібліографічного покажчика «Бібліотекознавство і бібліографія України. Вип. 74–76». У систематичному порядку подано 1526 назв прикнижкових БП за 2004–2007 рр., переважно обсягом понад 100 назв. Також вказано кількість назв відображеної літератури.

Того ж року, Національна парламентська бібліотека України видала покажчик змісту продовжуваного бібліографічного видання «Календар знаменних і пам'ятних дат». У покажчику «Календаря…» узагальнено інформацію про бібліографічні та довідкові матеріали за 50 років його існування (1957–2006). Тут подано відомості про біографічні та фактографічні довідки і списки літератури з нагоди ювілеїв видатних громадсько-політичних, державних, військових діячів, вітчизняних і зарубіжних представників науки, культури, літератури і мистецтва. Покажчик змісту побудований у вигляді переліку знаменних і пам'ятних дат за календарем – з 1 січня до 31 грудня [«Календар знаменних і пам'ятних дат».., 2008, 168 с.].

«У 2009 р. НПБУ підготувала ще один покажчик змісту календарів – «Знаменні дати. Календар (2000–2009)», значно менший за обсягом. Подано 393 позиції (у кожній позиції наведено дату та короткий опис події) з відсилкою на рік видання і сторінки щорічника, на яких вміщувалися статті й списки рекомендованої літератури» [Промська. Вип. Універсал. Ретроспект. с. 3].

Упродовж 1998–2007 рр. Національна парламентська бібліотека на сторінках фахових часописів «Бібліотечна планета» і «Вісник Книжкової палати» публікувала метабібліографічні огляди бібліографічної діяльності окремих ОУНБ та публічних бібліотек окремих областей. Відтак, проаналізовано БП Івано-Франківської ОУНБ імені І. Франка, Херсонської ОУНБ імені О. Гончара, Черкаської ОУНБ імені Т. Шевченка, бібліотек Вінницької, Тернопільської, Чернігівської областей та ін.

Надзвичайно цікавим є бібліографічний покажчик «Інформаційний покажчик неопублікованих бібліографічних списків, виконаних бібліотеками науково-дослідних установ НАН України, 1996–2001», який видала Національна бібліотека України імені В. Вернадського у 2002 р.

«До метабібліографічного посібника включені відомості про бібліографічні довідки, підготовлені НБУВ упродовж 1996–2001 рр., а також бібліотеками науково-дослідних установ НАН України та бібліотекою Національного аграрного університету (нині – Національний університет біоресурсів і природокористування України) упродовж 2000–2001 рр. Бібліографічні описи в покажчику згруповано за схемою ББК для наукових бібліотек. Про кожну довідку подаються такі відомості: назва, види документів, що увійшли до переліку, кількість назв, мова документів [Промська, Випуск університетських ретроспективних метабібліографічних покажчиків в Україні с. 3].

В галузi ретроспективної метабiблiографiї України активно працює Національна парламентська бібліотека України, Національна бібліотека України імені. В. Вернадського, Національна історична бібліотека України, Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника, Харківська державна наукова бібліотека імені В. Короленка, Книжкова палата України та ін.

Отже, можна зробити висновок, що ретроспективні універсальні покажчики БП в Україні складають певну систему, яку кожного року доповнюють все іншими формами та видами. Однак для повного охоплення бібліографічної інформації про Україну, необхідно більш скоординувати діяльність бібліотек України. Подолання недолiкiв i подальший розвиток метабiблiографiї в Українi сприятимуть удосконаленню системи iнформування споживачiв про метабiблiографiчнi ресурси України.

Поиск по сайту: