Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. козацька старшина. Зміни відбулися й у соціальній структурі українського суспільства

козацька старшина. Зміни відбулися й у соціальній структурі українського суспільства. Вплив козацтва як соціального стану, його чисельність значно зросли. Вільніше стали почуватися се­ляни й міщани, хоча багаторічні безперервні бої, розруха, люд­ські та матеріальні втрати виснажували народ.

Уряд Б. Хмельницького для утримання свого апарату та ін­ших потреб ввів систему податків, яка складалася з трьох основ­них частин: подимне (від кожного «диму» — хати); стадія — на війська; оренда — податок на різні промисли (млини, ґуральні тощо). Крім того, міщани сплачували ще й внутрішнє мито за право торгувати. З тих, хто виробляв спиртні напої, стягувалася так звана показанщина. Податки збиралися лише з міщан і се­лян. Козаки (та частина населення, яка знаходилася у збройних силах) звільнялися від податків. За деякими даними (на жовтень 1650 р.) було отримано 5 млн. злотих прибутку. Б. Хмельниць­кий робив спроби ввести на Україні свою грошову систему. Напередодні й під час Національної революції було сформу­льовано декілька концепцій можливого державно-політичного устрою України: 1) концепція «ягеллонського легітимізму», тобто

збереження України в складі Польщі, але на правах автономії;

2) москвофільська — орієнтація на Москву, московський протекторат над Україною;

3) протурецька — орієнтація на Туреччину, її протекторат над Україною;

4) утворення незалежної Української козацької держави.

У політичному розвитку України йшла боротьба двох ос­новних тенденцій: демократично-охлакратичної та монархічної (гетьманської). Автором і головним прибічником ідеї українсь­кого монархізму був сам Б. Хмельницький, який прагнув до са­модержавної влади на Україні.

Нова українська держава створювалася на основі ідеоло­гії української козацької державності, де провідною верс­твою населення повинно було стати козацтво. Уже у 1649 р. Б. Хмельницький висуває ідею створення незалежної, соборної (об'єднаної) козацької України в етнічних межах. Він справед­ливо вважає цю державу спадкоємицею Київської Русі. Держа­ву Б. Хмельницького можна кваліфікувати як аристократичну республіку. У 1650 р. її територія сягала 200 тис. км², а населен­ня — 1,5 млн. осіб. Проте слід відзначити, що територія Украї­ни не була стабільною внаслідок майже перманентної війни.

Б. Хмельницький проводив активну зовнішню політику. Він розумів, що сама Україна навряд чи зможе звільнитися від польського панування, тому

Модуль 2. Нова історія України

взке з 1648 р. цілеспрямовано шукав союзників. Йому вдалося укласти військовий союз з Кримським ханством, і татари брали участь у всіх найважливіших битвах з польським військом (щоправда, їх роль у цьому, як зазначено вище, була неоднознач­ною). Вів Хмельницький переговори і з Туреччиною про мож­ливу її участь у війні проти Польщі. Султан пропонував перей­ти в його підданство, але Хмельницький не погодився. Прагну­чи ізолювати Польщу, він налагоджував відносини з Валахією, Молдавією, Семиграддям (Трансільванією), Швецією. Активно велись переговори про співробітництво (з 1648 р.) з Московсь­ким царством. Було встановлено дипломатичні зв'язки з Авс­трією, Англією, Венецією, Персією. Це свідчить про те, що Ук­раїна стає суб'єктом міжнародних відносин, суб'єктом міжна­родного права.

Велику зацікавленість виявив Б. Хмельницький до мол­давських справ, здійснивши на її територію декілька походів. У серпні 1650 р. українські й татарські війська вступили до Молдови й захопили її столицю Ясси, оскільки господар (князь) Молдови Василь Лупул підтримував зв'язки з польсь­кими магнатами. Лупул змушений був відмовитися від союзу з Польщею, сплатити переможцям контрибуцію і пообіцяв відда­ти свою дочку Розанду за сина Хмельницького Тимоша. Таким чином, Хмельницький забезпечив свій тил і на деякий час отри­мав нового союзника.

У 1653 р. відбувся новий молдавський похід, який очолив Тиміш Хмельницький. Його здійснили на прохання В. Лупула, на якого напали сусіди. Спочатку Тиміш діяв успішно й повер­нув престол своєму тестеві, але потім зазнав поразки й помер від рани 6 вересня 1653 р. Цей факт мав суттєве значення для подальшого розгортання подій на Україні.

Поиск по сайту: