Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. (НТШ) проводило колоквіуми, видавало наукові праці з ук­раїнської історії та культури

(НТШ) проводило колоквіуми, видавало наукові праці з ук­раїнської історії та культури.

Інші товариства працювали над підвищенням культурного рівня українського населення: Товариство українських жінок (приблизно 50 тис. учасників у 1936 p.), Товариство вчителів, Товариство адвокатів, численні товариства взаємодопомоги, спортивні товариства.

У Польщі виходило 83 українські газети, 21 з них — полі­тична. Незважаючи на сувору цензуру, українська політична думка мала можливість бути оприлюдненою.

Суттєвим чинником суспільно-політичного життя в За­хідній Україні була греко-католицька церква. У 1939 р. во-на налічувала 4,4 млн віруючих і 4440 церков. Значний вплив мала діяльність митрополита Андрія Шептицького, який енергійно протестував проти політики пацифікації й під­тримував політику нормалізації. Шептицький виступав проти екстремістських дій, не схвалюючи ні теракти ОУН, ні політику комуністів. Проте його діяльність стримувало протистояння з єпископом Г. Хомишиним і Василіанським орденом, які не бачили специфіки діяльності греко-католи-цької церкви в Україні.

Православна церква налічувала до 2 млн віруючих. У 1924 р. під тиском польського уряду вона розірвала зв'язки з Московським патріархатом і проголосила автокефалію.

У 1918 p., скориставшись розпадом Російської та Австро-Угорської імперій, частину українських земель (Ізмаїльський, Акерманський, Хотинський пові­ти Бессарабії, Північну Буковину) окупувала Ру­мунія. Режим тут був жорстокішим, ніж у Поль­щі: до 1928 р. на цих територіях тривав воєнний стан. Українців (500 тис. осіб) проголосили «зукраїнізованими румунами» й намагалися насильно їх асимілювати. Українські школи були закриті або румунізовані, українську пресу заборонено. На ру­мунський взірець змінювалися прізвища.

У 1927 р. почалася деяка лібералізація режиму, що дало змо­гу активізувати громадське життя. Як і в Польщі, суспільно-політичний рух розвивався трьома напрямами: 1) легальним; 2) комуністичним; 3) націоналістичним. Найважливішою серед легальних була Українська національна партія (УНП) на чолі з В. Залозецьким. Завдяки її діяльності українці здобули кіль­ка місць у румунському парламенті, в уряді створили відомство в справах національних меншин. Комуністи Буковини при­єдналися у 1926 р. до Компартії Румунії та діяли нелегально, виступали за приєднання Буковини до УСРР.

Поиск по сайту: