АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

СТАН І РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ В УКРАЇНІ В XIX СТ

Читайте также:
  1. II. Розвиток математичних знань.
  2. II. Розвиток математичних знань.
  3. II. Розвиток математичних знань.
  4. II. Розвиток математичних знань.
  5. II. Розвиток математичних знань.
  6. II. Розвиток математичних знань.
  7. II. Розвиток математичних знань.
  8. II. Розвиток математичних знань.
  9. III. Розвиток математичних знань.
  10. III. Розвиток математичних знань.
  11. III. Розвиток математичних знань.
  12. III. Розвиток математичних знань.

Розвиток промисловості, необхідність впровадження й ви­користання нової техніки та технології сприяли розвитку осві­ти й культури. Велике значення мала поява різних організацій, які займалися культурно-освітньою діяльністю, відчутним став вплив національно-визвольного руху, помітно зростала націо­нальна самосвідомість народу.

Суттєві зрушення відбувалися в системі освіти. У 1803 р. були прийняті «Попередні правила народної ос- І віти, за якими вводилися 4 типи шкіл: пара­фіяльні, повітові, гімназії, університети. Парафіяльні школи створювались при церковних парафіях, давали початкову ос­віту за півроку-рік. Повітові школи з 1828 р. були трикласни­ми — завершальними в початковій освіті. Середню освіту дава­ли гімназії з 7-річним навчанням. Тут вивчали французьку, ні­мецьку, грецьку, латинську мови, історію, географію, Закон Бо­жий. В основному навчалися діти дворян. У середині XIX ст. на Східній Україні було 19 гімназій, а в кінці століття — 12.9. Доньки дворян здобували середню освіту в інститутах шляхет­них дівчат, які діяли в Києві, Харкові, Одесі, Полтаві, Керчі. Проміжне місце між гімназіями й університетами посідали лі­цеї: Рішельєвський (Одеса), Кременецький (Волинь), Ні­жинський.


Модуль 2. Нова історія України


У 1805 р. було засновано з ініціативи В. Н. Каразіна Хар-ківський університет з чотирьох факультетів, де навчалось усього 65 студентів. 1834 р. відкрився Київський університет, а 1865 р. — Новоросійський (в Одесі). Кількість студентів у них збільшилася до 4 тис. Крім цього, діяло ще 6 інститутів. У 1875 р. відкрився університет у Чернівцях. Але кількість не­грамотних у Галичині була значною — 66 %.

Розвивалася наука. Вагомих успіхів досягай: у галузі мо­лекулярної фізики — М. Я. Авенаріус; математи­ки — В. Я. Єрмаков, геології — К. М. Феофілактов, етнографії, мовознавства, біології — М. О. Бекетов, механіки — О. М. Ляпунов (Харківський університет); ґрунтознавства й фі­зичної географії — В. В. Докучаев, ім'ям якого названо Харківсь­кий аграрний університет; мікробіології — /. /. Мечников (Ново­російський університет). Видатним вченим у галузі електроме­ханіки був І. Пулюй. Він сконструював трубку для Х-променів, чим потім скористався німецький учений Рентген, і промені були названі його ім'ям.

У філософії домінував ідеалізм (Я. Юркевин, М. Грот). В економічній науці виділялись три напрямки: дворянсько-буржуазний (М. X. Буте, Г. М. Цехеновецький), народницький (О. С. Постников), марксистський (М. /. Зібер).

Суттєві зрушення відбулися в історичній науці. Серед іс­ториків дворянського напряму виділялися Д. М. Бантиш-Ка-менський, М. А. Маркевич; буржуазно-ліберального — М. І. Кос­томаров, О. М. Лазаревський, творцем «документальної школи» став В. Б. Антонович. Народницький напрям репрезентувала О. Я. Єфименко — перша жінка — доктор історичних наук. Ґрун­товні дослідження з історії Запорозького козацтва написав Д. І Яворницький. Розвиток юридичних наук пов'язаний з іме­нами М. Ф. Владимирського-Буданова (історія українського, литовського, польського права), О. Ф. Кістяківського (кримі­нальне право, історія українського права), В. А. Незабитков-ського (міжнародне право).

Тривав процес формування української літературної мови. У 1818 р. в Петербурзі було опубліковано першу граматику української мови, підготовлену О.

Література

її. Павловським. Основоположником нової української літера­тури, для якої була характерною національна своєрідність, базування на народній живій мові, став /. Я. Кот­ляревський (1769-1838). Першим твором, який відноситься до нової української літератури, стала поема «Енеїда* (1798). Пізніше він написав п'єси «Наталка-Полтавка», «Москаль-чарівник».


5,73


Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

У розвитку прози визначне місце належить Г. Ф. Квітці-Основ'яненку, Е. П. Гребінці. Але найвидатнішим здобутком української літератури стала творчість Т. Г. Шевченка — генія українського народу, у творах якого найяскравіше відобрази­лись національно-визвольні тенденції української літератури. Його проза і поезія характеризуються високим художнім рів­нем, народністю, проникнуті загальнолюдськими цінностями. Т. Г. Шевченко став основоположником революційно-демок­ратичного напряму й критичного реалізму. Багато його творів присвячені історії українського народу, драматичним, героїч­ним та трагічним сторінкам його минулого («Гайдамаки», «Та­расова ніч», «Іван Підкова» тощо). Т. Г. Шевченко був також видатним художником і писав на історичну тематику («Дари в Чигирині», «Смерть Богдана Хмельницького» тощо).

У художній літературі співіснували різні художні на­прямки: романтизм (Я. Щоголєв), натуралізм (Г. Барвінок), просвітницький реалізм (/. Нечуй-Левицький). Провідним методом був критичний реалізм, для якого характерним було правдиве зображення типових явищ дійсності, викриття ос­новних вад суспільства. Сформувалися й своєрідні літератур­ні стилі: етнографічно-побутовий (Л. Глібов, І. Нечуй-Левиць­кий, С. Рудансъкий, М. Старицький); аналітично-психологіч­ний (Марко Вовчок, Панас Мирний); соціально-філософський (/. Франко, Я. Грабовський, М. Коцюбинський). Суттєвим був внесок у розвиток української літератури письменни­ків ліберально-буржуазної течії Я. О. Куліша, Олени Пчілки, Д. Л. Мордовця.

Досить високого рівня досягла українська драматургія й те­атральне мистецтво. Особливістю цих процесів було те, що провідні драматурги були одночасно

Театр

й організаторами театральних труп, зокрема, М. Л. Кропивни-цький (написав 40 п'єс); М. П. Старицький (25 п'єс, автор бага­тьох історичних творів); /. К. Карпенко-Карий (20 п'єс). У 1892 р. М. Кропивницький створив у Єлисаветграді першу ук­раїнську професійну трупу, до якої ввійшли корифеї театру М. Заньковецька, М. Садовський, Я. Саксаганський: У цей час в Україні на піднесенні знаходилася й музика. Першу українську оперу написав С. С. Гулок-Артемовський — «Запорожець за Ду­наєм» (1863 p.). Основоположником української класичної му­зики став М. В. Лисенко, який підняв її на світовий рівень. Він написав опери «Тарас Бульба», «Різдвяна ніч», «Утоплена», «Наталка-Полтавка». Важливу роль у музичній культурі цього періоду відіграла творчість М. Вербицького, який в 1863 р. напи­сав музику на слова Я. Чубинського «Ще не вмерла Україна».


Модуль 2. Нова історія України


Видатною співачкою світового рівня була Соломія Крушель-ницька. Вона виступала в головних ролях на оперних сценах Європи і Південної Америки, мала чудовий, оригінального тем­бру голос (сопрано), бездоганну дикцію. У її репертуарі було близько 60 опер. До видатних співаків належав також Іван Ал-чевський, уродженець Харкова. Він блискуче виступав на опер­них сценах Лондона, Парижу, Мілану, Нью-Йорка.

В образотворчому мистецтві переважає реалізм, а серед жан­рів — побутовий, який безпосередньо відображає життя народу. На українську тему писало багато російських художників: В. А. Тропінін, І. Ю. Рєпін

(народився в м. Чугуєві), /. К. Айвазовський, В. Є. Маковський. Серед українських художників високого рівня майстерності до­сягай /. М. Согиенко, К. О. Трутовський, М. К. Пимоненко, серед скульпторів — виходець з України /. П. Мартос.

Розвиток промисловості значно вплинув на будівництво та архітектуру, призвів до появи нових матеріалів і технологій. В архітектурі в другій половині XIX ст. переважав еклектизм — суміш елементів різних стилів. У Києві за проектом О. В. Бе-ретті були збудовані Володимирський собор, будинок Першої гімназії, у Харкові — за проектом О. М. Бекетова збудували приміщення комерційного училища (нині Національна юри­дична академія), земельного банку.

Таким чином, незважаючи на несприятливі умови, культура України в XIX ст. досягла високого рівня. Творчість багатьох письменників, учених, композиторів стала здобутком світової культури.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)