АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

РЕВОЛЮЦІЙНІ ПОДІЇ В УКРАЇНІ В 1905-1907 PP

Читайте также:
  1. а) відношенню кількості елементарних подій, що сприяють події до кількості всіх
  2. Агрохімічна служба в Україні у радянські часи
  3. Адміністративна реформа в Україні
  4. Билет 37. Революция 1905-1907 гг.: причины, этапы, основные события, значение.
  5. Вигнання військ блоку фашистських держав в Україні 1943-1944
  6. Види виборчих систем.Виборча система в Україні
  7. Види умовних знаків топографічних карт, які видаються в Україні, пояснювальні підписи та цифрові позначення.
  8. Визначте період року, коли в Україні найчастіше спостерігаються циклони.
  9. Виникнення і розвиток братських шкіл в Україні
  10. Виникнення і розвиток вікової психології в Україні
  11. Випадкові події і величини, їх числові характеристики
  12. Випадкові події. Класифікація подій

У 1905 р. в Російській імперії почалася революція. Револю­ція 1905-1907 pp. за своїм характером була бур­жуазно-демократичною, бо її безпосереднім за­вданням було повалення царизму, встановлення демократичної республіки, вирішення аграрного питання, пок­ращення становища робітників (восьмигодинний робочий день


Модуль 2. Нова історія України

тошо)- Буржуазна революція представляла потреби розвитку капіталізму, оскільки вона розширювала й поглиблювала роз­виток його основ. Тому революція не може не відбивати інтере­сів буржуазії. Проте в ній також зацікавлені робітники, селяни й інтелігенція, оскільки революцію спрямовано на ліквідацію залишків кріпосництва, скинення царату з його поліцейським режимом, розширення демократії тощо.

Революція 1905-1907 pp. мала свої особливості, тобто від­мінності від попередніх революцій в інших країнах. По-перше, це була перша революція XX ст., коли протиріччя капіталізму досягли апогею, і Російська імперія стала вузлом цих протиріч. По-друге, хоча революція була буржуазною за характером, бур­жуазія імперії не могла в ній відігравати вирішальної ролі, як це було в країнах Європи раніше, оскільки була недостатньо організованою й занадто прив'язаною до царизму. По-третє, у цій революції існували не два політичних табори (революцій­ний і контрреволюційний, урядовий, як у Європі), а три, крім вищевказаних, ще табір ліберально-буржуазний. Це ускладню­вало політичну боротьбу.

Періодизація революції: 1) піднесення (січень — грудень 1905 p.); 2) спад (січень 1906 р. — червень 1907 p.).

Різною була й тактика партій у революції. Більшовики та есери виступали за збройне повстання як основний засіб вирі­шення завдань революції (есери, крім цього, також за терор). Меншовики, кадети, лідери українських національних партій виступали за парламентський шлях через вибори в Державну Думу. Чорносотенні партії виступали за беззаперечне збережен­ня існуючого ладу, тобто проти будь-яких змін.

Головні події революції в Україні:

• січень-березень 1905 р. страйки робітників — 177 страй­ків, 170 тис. учасників;

• повстання на броненосці «Потьомкін» (14-25 червня 1905 p.);

• загальний політичний страйк (жовтень 1905 р. — 120 тис. учасників);

• створення профспілок (3 листопада 1905 р.; у 1907 р. — 280 організацій);

• селянські виступи (за 1905 р. — 4 тис. у 7 тис. сіл);

• повстання матросів флотської дивізії у Севастополі (крейсер «Очаків» та інші на чолі з лейтенантом Шмідтом -листопад 1905 p.);

• повстання саперів у Києві на чолі з поручиком Б. Жа-Данівським — листопад 1905 p.;

• грудневе збройне повстання 1905 р. (у Донбасі).



Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

У ході революції виникли нові опозиційні урядовим органам І влади — Ради робітничих депутатів. В Україні вони діяли в Ка­теринославі, Києві, Одесі, Миколаєві та інших містах.

Зростання громадської активності і організованості привело до створення профспілок. Однією з перших виникла профспілка залізничників Південно-Західної залізниці. Наприкінці 1905 р. в Україні нараховувалось близько 80 професійних об'єднань.

У ці роки значно посилився національний рух. Громадськість України виступала за рівноправність усіх народів, проти вели­кодержавної, шовіністичної політики царизму, за право вільно користуватися рідною мовою. У цей час більшого поширення набуває українська преса. У 1905-1907 pp. виходило вже 24 ук­раїномовних газети і журнали.

Поряд з політичними партіями в цей час виникають і куль­турно-освітні організації — «Просвіти», які керувались демок­ратичними й ліберальними діячами української інтелігенції (М. Коцюбинський, Б. Грінченко, П. Мирний, Л. Українка). Вони засновували бібліотеки й читальні, організовували літературні й музичні вечори, лекції, спектаклі, створювали школи з викла­данням українською мовою. В Одеському університеті почи­нається викладання історії України, а в Харківському — історії літератури українською мовою.

Українське питання обговорювалося і в Державних Думах. Вибори в І Думу відбулися весною 1906 р. Від України було обрано 102 депутати, найбільше було кадетів — 36 чол. У Думі сформувалася «Українська думська громада», яка об'єднувала 45 депутатів. Основною її вимогою було надання автономії Ук­раїні. Вибори у II Думу відбулися в січні 1907 р. Знову від Ук­раїни обрали 102 депутати, і знову було створено «Українську думську громаду». II Дума виявилася ще лівішою, ніж І Дума. «Думська громада» дещо розширила свої вимоги, пропоную­чи допустити українську мову в систему освіти й державного управління. Для цього вони вважали за необхідне утворити кафедри української мови і історії в університетах, ввести ук­раїнську мову в учительських семінаріях. Діяльності «Думсь­кої громади» активно допомагав видатний український історик М. Грушевський, який спеціально для цього переїхав до Петер­бурга. За його участю почали видавати журнал «Украинский вестник», а потім газети «Рідна справа» («Вісті з Думи»), де друкувались виступи депутатів, статті на актуальні політичні теми. Склад «Думської громади» був дуже строкатим, неод­норідним, і, крім того, в умовах спаду революції і посилення реакції майже неможливо було досягти якихось демократич­них зрушень.


Модуль 2, Нова історія України


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)