Державна служба зайнятості: її права та обов’язки

Для реалізації політики зайнятості населення і забезпечення громадян відповідними гарантіями на всій території України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, створено Державну службу зайнятості, діяльність якої контролюють Міністерство праці України і місцеві органи державної виконавчої влади.

Послуги, пов’язані із забезпеченням зайнятості населення, надаються державною службою безкоштовно. Діяльність цієї служби фінансується зі спеціального державного фонду допомоги зайнятості.

До складу Державної служби зайнятості входить інспекція, яка стежить за виконанням законодавства про зайнятість державними та громадськими органами, підприємствами, закладами, організаціями (незалежно від форм власності і господарювання), фермерами та іншими працедавцями.

Державна служба зайнятості зобов’язана:

· аналізувати й прогнозувати попит і пропонування робочої сили, інформувати населення та державні органи управління про стан ринку праці;

· консультувати громадян, власників підприємств, заклади й організації (або уповноважені ними органи), які звернулися до служби зайнятості, про можливості отримання роботи і забезпечення робочої сили;

· вести облік вільних робочих місць і громадян, які звернулися з питань працевлаштування;

· допомагати громадянам у виборі відповідної роботи, а власникам підприємств, закладів, організацій — у доборі потрібних працівників;

· організовувати в разі потреби професійну підготовку і перепідготовку громадян у системі служби зайнятості;

· надавати послуги з працевлаштування та професійної орієнтації звільненим працівникам і незайнятому населенню;

· реєструвати безробітних і надавати їм у межах своєї компетенції допомогу, у тому числі грошову;

· брати участь у підготовці перспективних і поточних держав­них та територіальних програм зайнятості та методів соціального захисту різних груп населення від безробіття.

Державна служба зайнятості має право:

· вимагати від підприємств, закладів і організацій, незалежно від форми власності, статистичні дані про наявність вакантних робочих місць, характер і умови праці, про всіх звільнених та прийнятих працівників, а також інформацію про очікувані зміни в організації виробництва і праці та інші заходи, які можуть призвести до звільнення працівників;

· розробляти й виносити на розгляд місцевих державних організацій, виконавчих комітетів відповідних Рад народних депутатів пропозиції про встановлення для підприємств, закладів, організацій, незалежно від форм власності, квоти прийняття на роботу осіб, які потребують соціального захисту і не можуть на рівних умовах конкурувати на ринку праці, та направляти таких громадян для їх працевлаштування;

· направляти для працевлаштування на підприємства, у заклади та організації всіх форм власності, за наявності там вільних робочих місць, громадян, які звернулися до служби зайнятості, згідно з рівнем їхньої освіти і професійної підготовки;

· направляти безробітних громадян за їх бажанням на оплачувані громадські роботи;

· оформляти за дорученням підприємств, закладів і організацій усіх форм власності договори з громадянами про їх працевлаштування з попереднім професійним навчанням, оплатою вартості проїзду, добових, а також надавати допомогу в разі переїзду на нове міс­це проживання і праці коштом підприємств, закладів і організацій;

· розпоряджатися в установленому законодавством порядку коштами фонду допомоги зайнятості;

· оплачувати вартість професійної підготовки осіб, працевлаштування яких потребує набуття нової професії (спеціальності), а також установлювати їм на період навчання стипендії в розмірах, передбачених законодавством України про зайнятість населення;

· в установленому законодавством порядку надавати громадянам допомогу з безробіття та припиняти чи скасовувати її;

· уносити пропозиції про припинення на строк до шести місяців рішень підприємств про звільнення працівників у зв’язку з труднощами їх майбутнього працевлаштування з одночасною част­ковою або повною компенсацією витрат підприємствам.

Поиск по сайту: