Інформаційне забезпечення ринку праці

Аналіз ринку праці можливий лише за наявності конкретних даних про чисельність населення, робочої сили, зайнятого та незайнятого населення.

Інформаційно забезпечують аналіз перепис населення, поточний облік, статистична звітність підприємств, Державної служби зайнятості України, а також вибіркові обстеження, дослідження громадської думки та інші соціологічні дослідження.

Базову інформацію дає перепис населення — одночасне суцільне спостереження, яке проводиться один раз на десятиріччя. Воно дає змогу визначити на дату перепису чисельність населення, його склад за статтю, віком, освітою, сімейним та соціальним становищем, а також здобути унікальні дані щодо стану ринку праці, зайнятості, видів діяльності і джерел засобів існування. Таку інформацію було зібрано під час Всеукраїнського перепису населення 2001 р. Проте розвиток ринку праці обумовлює мобільність змін на ньому, тому одержані цифри швидко застарівають. Через кілька років ми матимемо лише приблизну оцінку населення, яка має уточнюватися на підставі даних поточного обліку про реєстрацію народжень, смер­тей, міграцію населення, а також звітності щодо зайнятості.

Основною поточною інформацією про зайняте населення на ринку праці є статистична звітність, що її надають підприємства (організації, заклади). На цей час вона перебуває на стадії формування та постійних змін. Так, у формі № 1-ПВ «Звіт з праці» підприємства надають дані про середньооблікову чисельність працівників, заробітну плату, використання робочого часу, рух працівників. Важливою є рубрика про причини звільнення працівників: за власним бажанням, за прогул або інше порушення дисципліни, у зв’язку зі скороченням штату. Це достатньою мірою характеризує тенденції, які формуються на підприємстві та на ринку праці міста (області, регіону).

У першому розділі форми № 6-ПВ «Чисельність окремих працівників і підготовка кадрів» містяться дані про облікову чисельність працівників на кінець періоду та чисельність окремих категорій (жінок, що перебувають у відпустці через вагітність, пологи та догляд за дітьми; працюючих за контрактом, вахтовим методом; пенсіонерів тощо). У другому розділі — дані про підготовку та підвищення кваліфікації кадрів, що є важливими для оцінювання професійної мобільності працівників, пристосування їх до вимог виробництва.

Наведені форми містять також показники для аналізу прихованого безробіття: кількість відпрацьованих людино-днів, людино-годин, втрати робочого часу з різних причин (зокрема, через брак сировини, матеріалів, обсягу робіт).

Наявну організацію спостереження ринку праці органами державної статистики схематично наведено в табл. 1.

Таблиця 1 - ОРГАНІЗАЦІЯ СПОСТЕРЕЖЕННЯ РИНКУ ПРАЦІ

Для отримання інформації зі статистики праці Держкомстат України використовує державну статистичну звітність та вибіркові обстеження. Державну статистичну звітність, своєю чергою, за одиницями надання інформації та колом охоплення можна поділити на два види: загальну звітність підприємств і звітність адміністративних установ (Державного центру зайнятості, Міноборони, МВС, Держкордону, Державної податкової адміністрації, інших структур).

Одиницями відбору вибіркових обстежень єпідприємства (обстеження робочої сили та витрат на її утримання, політики гнучкості на промислових підприємствах) та домашні господарства (обстеження домашніх господарств з питань економічної активності населення, де об’єктами спостереження є особи певного віку).

Отже, можна виокремити три одиниці надання інформації: підприємства, адміністративні установи та населення.

За строком подання форми статистичного спостереження рин­ку праці поділяються на: місячні, квартальні, піврічні, річні і такі, що не мають установленої періодичності, а подаються за потреби (або за можливості).

Місцеві адміністративні установи на підставі поточного обліку звітують перед своїми вищими органами, і Держкомстат одержує інформацію вже зведену, з поділом за регіонами.

Дані державної статистичної звітності підприємств подаються до місцевих органів статистики, обробляються на рівні обласних управлінь статистики і передаються до Головного міжрегіонального інформаційного центру (ГМІЦ) для дальшого зведення.

Дані вибіркових обстежень підприємств і населення вводяться в обласних управліннях статистики до комп’ютерної бази даних і після проведення арифметичного та логічного контролю подаються для наступного опрацювання, контролю, злиття та поперед­нього аналізу до ГМІЦ.

Деякі дані отримують з інших управлінь Держкомстату, зокрема статистики населення, статистики сільського господарства та навколишнього середовища тощо.

В управлінні статистики праці будуються вихідні таблиці, аналізуються розраховані показники. Одержані результати використовуються для таких матеріалів:

· щомісячні дані — для експрес-інформацій, доповідей;

· квартальні та піврічні дані — для аналітичних доповідей, бюлетенів;

· річні дані — для доповідей, збірників.

Інформаційне забезпечення наявної системи показників статистики ринку праці як таблиця подається в додатку В (для спрощення таблиці з неї виключено відносні, розрахункові показники).

Комплексне уявлення про стан економічної активності населення (економічна активність, зайнятість, безробіття, економічна пасивність) дає вибіркове обстеження домашніх господарств з питань економічної активності населення. Звітність Державного центру зайнятості надає інформацію стосовно зареєстрованого безробіття та незайнятого населення, яке звернулося за допомогою у працевлаштуванні. Дані річної звітності підприємств за ф. № 2-ПВ використовуються для розрахунку кількості зайнятих у середньому за рік.

Завдяки вибірковому обстеженню домашніх господарств з питань економічної активності населення дістають найповнішу інформацію про чисельність та демографічну структуру зайнятого населення (стать, вік, освіта, сімейний стан), а також унікальні відомості про статус зайнятості та види економічної діяльності. Крім того, деякі його дані використовують для визначення окремих категорій, розраховуючи середньорічну чисельність зайнятого населення. Державна статистична звітність підприємств надає оперативну інформацію про галузевий склад зайнятого населення (ф. № 1-ПВ), чисельність окремих соціально-демографічних груп працівників (пенсіонери за видами пенсій, працівники з вищою освітою, розподіл за укрупненими віковими групами, жінки у відпустках з вагітності й пологів, з догляду за дитиною тощо) (ф. № 6-ПВ). Подібні дані можна здобути і після вибіркових обстежень політики гнучкості праці на промислових підприємствах. Звітність адміністративних установ дає докладну інформацію з окремих категорій зайнятих, зокрема щодо державних службовців (ф. № 9-ДС).

Рух робочої сили відбивається у формах державної статистичної звітності підприємств (ф. № 3-ПВ, розд. II), Державного центру зайнятості (ф. № 1-ПН, 2-ПН, 3-ПН, 4-ПН, 1-ТМ, 2-ТМ) та інших адміністративних установ (ф. № 9-ДС, 1-АС). Дані обстеження економічної активності містять відомості про пошуки іншої чи додаткової роботи, а обстеження політики гнучкості праці на промислових підприємствах — про прийняття, звільнення працівників та попит на робочу силу.

Основним джерелом даних стосовно робочого часу є форми державної статистичної звітності підприємств № 1-ПВ та 3-ПВ. Майже всі ці показники містяться в програмі обстеження політики гнучкості праці на промислових підприємствах, деякі — в обстеженні робочої сили та витрат на її утримання. Тривалість установленого (нормального) робочого часу та фактично відпрацьований час відбивають дані обстеження економічної активності.

Дані щодо оплати праці містять форми державної статистич­ної звітності підприємств № 1-ПВ, 2-ПВ, 1-ПВ (заборгованість) та адміністративних установ (№ 9-ДС, 1-ВС), а також програми обох вибіркових обстежень підприємств.

Показники, що характеризують умови праці та стан соціального захисту працівників, беруть з форм державної статистичної звітності підприємств (№ 1-ПВ (умови праці), 1-ПВ (страйк),
3-ПВ, (розд. III)). Відомості стосовно підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів є у формах державної статистичної звітності підприємств (№ 6-ПВ (розд. II), 2-ПВ) і адміністративних установ (№ 9-ДС, 1-ПН, 2-ПН). Практично всі дані наявні в обстеженні політики гнучкості праці на промислових підприємствах; витрати підприємств, пов’язані з перепідготовкою кадрів, відбито в програмі обстеження робочої сили та витрат на її утримання.

Важливим етапом узагальнення даних про трудові ресурси (робочу силу) є складання балансу трудових ресурсів, який дає комплексну характеристику зайнятості в межах України за облас­тями та обласними центрами. Він розраховується двічі на рік і спрямований на вивчення джерел формування трудових ресурсів та структури їх розподілу: за галузями матеріального виробництва, невиробничої сфери, щодо особистого підсобного домашнього господарства чи категорії безробітних.

Джерелом інформації про незайняту робочу силу є дані Державної служби зайнятості, яка являє собою важливу ланку ринкової інфраструктури, що регулює обіг робочої сили на ринку праці. Завдання служби зайнятості:

· допомога незайнятому населенню в працевлаштуванні;

· інформування про наявність вакантних робочих місць і посад;

· профорієнтація, підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації;

· організація оплачуваних громадських робіт;

· розвиток малого підприємництва і нетрадиційних форм зай­нятості;

· виплата грошових допомог.

Для розв’язання поставлених перед службою зайнятості питань розроблена і дієсистема обліку і звітності, яка охоплює всю її діяльність. До служби звертаються такі категорії громадян: незайняті, котрі шукають роботу; ті, що бажають працювати у вільний від роботи час; ті, що вчаться, але виявили бажання працювати у вільний від навчання час; пенсіонери.

Офіційними документами первинного обліку зареєстрованих громадян є «Картка персонального обліку громадянина, який шукає роботу» і «Картка персонального обліку безробітного». Вони містять дані, потрібні для оперативної роботи служби зайнятості: загальні відомості, відомості про стан щодо зайнятості, освіту, професію і т. ін.

Для виконання функцій, покладених на службу зайнятості за Законом України про зайнятість населення, усі підприємства, заклади, організації незалежно від форм власності зобо­в’язані щомісяця, а також за необхідності подавати інформацію про потребу в працівниках згідно з формою № 3-ПН «Дані про потребу в працівниках». Сюди включають кількість вільних робочих місць і вакантних посад, які можуть бути зай­няті, у тому числі жінками і категоріями громадян, які потре­бують соціального захисту.

У разі звільнення працівників підприємства (організації, заклади) зобов’язані за два місяці до цього надати інформацію згід­но з формою № 4-ПН «Дані про вивільнення працівників», яка містить відомості про працівників, їхню професію, посаду, розряд, стаж роботи, а також причину і дату звільнення. Це дає можливість службі зайнятості прогнозувати попит і пропонування робочої сили.

На базі поточної звітності складається форма № 1-ПН «Звіт про працевлаштування і зайнятість населення, яке звернулося до служби зайнятості України» (місячна). Вона включає дані про чисельність зареєстрованих громадян, не зайнятих трудовою діяльніс­тю, тих, хто проходить професійне навчання, бере участь у громадських роботах, отримує допомогу як безробітний, а також про витрачені суми з Державного фонду сприяння зайнятості. Важливим є виокремлення із загальної кількості жінок, звільнених у зв’язку зі змінами в організації виробництва; осіб, які потрапляють під 5 %-ну квоту; безробітних.

Докладніша інформація міститься в щоквартальному звіті за формою № 2-ПН «Звіт про працевлаштування і зайнятість населення, яке звернулося до служби зайнятості України». Він має 15 розділів і дає різнобічну інформацію про стан ринку праці та діяльність служби зайнятості.

Перший розділ звіту відбиває показники про кількість не зай­нятих трудовою діяльністю громадян різних соціально-демографіч­них груп, що перебували на обліку на початок звітного року, та тих, що звернулися до служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні у звітному періоді і були працевлаштовані.

Другий — показує кількість зайнятих трудовою діяльністю громадян, які бажають мати вторинну зайнятість; осіб, що навчаються і виявили бажання працювати у вільний час; пенсіонерів, інвалідів та інших осіб, які перебували на обліку на початок звітного року і звернулися до служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні й були працевлаштовані у звітному періоді.

Дані про працевлаштування не зайнятих трудовою діяльністю громадян за галузями народного господарства містить третій розділ.

Дуже важливу, на наш погляд, інформацію відбивають розділи 4—6, в яких містяться дані про безробітних: їхню чисельність і склад; розподіл за тривалістю перерви в роботі й одержанням допомоги, професійно-кваліфікаційним складом.

Розділи 7, 8 стосуються потреби в робочій силі. У них наводяться дані про проведену роботу з бронювання робочих місць, працевлаштування на ці місця, зміну потреби в працівниках та зміну кількості вільних робочих місць тощо.

Пропонування на ринку праці характеризують дані розділу 9 про вивільнення працівників.

Розділи 10—13 інформують про проведення громадських робіт, професійну орієнтацію та переорієнтацію населення, професійне навчання звільнених працівників та незайнятого населення. Громадські роботи — нове для нашої країни явище, яке ще не набуло належного визнання серед безробітних. До того ж громадські роботи мають тимчасовий характер і не пов’язані з кваліфікацією працівників. Тому особливу увагу слід приділяти професійній орієнтації, підготовці та перепідготовці незайнятого населення, оскільки переважна частина безробітних не можуть знайти роботу через невідповідність їхніх професій або кваліфікації попиту, що існує на ринку праці. Між тим, у країнах з розвиненою економікою 60—70 % вивільнених працівників проходять перепідготовку або підвищують кваліфікацію. Бажано, щоб кожний незайнятий громадянин мав кілька професій або спеціаль­ностей.

Останні 14-й і 15-й розділи характеризують формування і витрачання Державного фонду сприяння зайнятості та склад і струк­туру Державної служби зайнятості.

Зазначимо, що відомості служби зайнятості охоплюють лише частину контингенту незайнятого населення. За оцінками спеціалістів, до служби зайнятості звертається лише 20—25 % незайнятого населення. Методом вивчення чисельності і складу всього незайнятого населення мають стати спеціальні регулярні дослідження — як суцільні, так і вибіркові. Їх треба проводити і на підприємствах, і серед населення за окремими його соціальними групами.

В Україні вибіркові обстеження домашніх господарств з питань економічної активності населення проводяться державними статистичними органами на постійній основі починаючи з 1995 р. У 1995—1998 рр. обстеження економічної активності населення проводилися раз на рік. У 1999 р. було здійснено перехід на щоквартальне обстеження.

Ситуація на ринку праці постійно змінюється, у зв’язку з чим використання даних поточної статистики має обмежені можливості. Велику увагу слід приділяти й іншим джерелам даних: соціологічним дослідженням, вивченню громадської думки, опитуванням серед експертів, особливо з-поміж керівників підприємств, спеціалістів служби зайнятості тощо.

Дані про статистику ринку праці використовують: у межах Держкомстату — управління соціальної статистики, системи національних рахунків; на державному рівні — Верховна Рада України, Адміністрація Президента, Кабінет Міністрів, Міністерство праці і соціальної політики, Державний центр
зайнятості, Федерація профспілок України, а також інші органи державної влади, наукові установи, представництва міжнародних корпорацій та інвестиційних компаній, фізичні особи.

Статистичні дані про ринок праці в Україні подаються для публікацій у виданнях міжнародних організацій, зокрема МОП, ЮНІСЕФ, комісії ООН, Євростату, ОЄСР, Статкомітету СНД тощо. Як звичайно, цікавляться даними стосовно чисельності і складу економічно активного населення (зайняті і безробітні) з розподілом за статтю, віком; зайняті — за професіями, видами економічної діяльності, статусами зайнятості; безробітні — за досвідом роботи, рівнем освіти, тривалістю безробіття, офіційним (зареєстрованим) безробіттям, тривалістю робочого тижня, участю в страйках, неповною зайнятістю та її причинами.

Статкомітет СНД, крім того, запитує дані стосовно руху робочої сили через Державну службу зайнятості: скільки громадян звернулося, скільки з них працевлаштовано, направлено на профнавчання, визнано безробітними, скільки одержують допомогу та який її середній розмір, який попит підприємств (кіль­кість вакансій).

ЮНІСЕФ цікавиться даними щодо зайнятості і безробіття серед молоді з виокремленням груп за віком, статтю, за міською та сільською місцевістю та офіційною оцінкою, здійснює обстеження економічної активності за різними джерелами.

Євростат особливу увагу приділяє даним про середній розмір заробітної плати та індекси номінальної і реальної заробітної плати, а також про структуру витрат на робочу силу.

Додамо, що практично в усіх міжнародних запитальниках наголошується, що визначення показників треба давати на базі нормативів і класифікацій МОП.

Поиск по сайту: