Завдання статистичного дослідження ринку праці

Завдання статистики ринку праці визначаються згідно з функціями ринкових структур, типом ринку (робочої сили та робочих місць), регіональною специфікою, державною політикою і т. ін. Проте можна сформулювати і загальні завдання, до яких, на нашу думку, належать такі:

· збирання та опрацювання інформації про стан і розвиток ринку, зокрема інформації, яка обслуговує маркетинг на всіх його рівнях (тобто формування банку інформації);

· оцінювання кон’юнктури ринку, у тому числі визначення та аналіз основних пропорцій ринку;

· характеристика ринкових зв’язків (міжгалузевих, міжрегіональних, а також зовнішньоекономічних), аналіз сегментації ринку праці, рівнів монополізації та конкуренції;

· вивчення виробничого і споживчого потенціалу ринку праці, його місткості та насиченості;

· вивчення руху робочої сили: обсягу, структури, рівня динаміки та регіональних відмінностей, процесу задоволення попиту на робочу силу;

· виявлення та прогнозування попиту на робочу силу;

· характеристика рівня, структури, коливання, динаміки та співвідношень між попитом і пропонуванням робочої сили.

Завдання статистики ринку праці пов’язані насамперед із зай­нятістю населення в економіці, процесом виникнення безробіття, адже з посиленням інтенсифікації виробництва прискорюватиметься вивільнення зайвої робочої сили в країні. Спроби загальмувати цей процес (наприклад, за допомогою наказу зверху про припинення звільнення з державних підприємств зайвої робочої сили) можуть призвести до зростання прихованого безробіття.

Одними з найважливіших завдань статистики ринку праці є:

· розроблення екстенсивних та інтенсивних показників, що характеризують чисельність, структуру та рух як зайнятих, так і безробітних;

· своєчасне забезпечення відповідних органів та інститутів статистичної інформації всіма показниками, які характеризують:

· попит і пропонування робочої сили (для розв’язання цієї проблеми нині введено статистичну звітність державних служб зайнятості);

· чисельність працівників, звільнених і тих, яких передбачають звільнити (з метою сприяння зайнятості та соціального захисту від безробіття було запроваджено статистичну звітність, яка використовуватиметься для короткострокового прогнозування змін на ринку праці, визначення засобів Державного фонду зай­нятості, а також розроблення інших заходів соціального захисту населення);

· короткострокове і довгострокове прогнозування змін на рин­ку праці;

· визначення активних заходів сприяння зайнятості населення та розроблення інших заходів соціального захисту населення;

· аналіз і динаміка, прогноз безробіття (прогнозування динаміки безробіття). Для вивчення стану безробіття не можна обмежуватися лише відомчою звітністю, оскільки, як свідчать досвід країн з розвиненими ринковими відносинами та національна статистика в цій галузі, значна частина безробітних не реєструється в службах зайнятості. Із цих міркувань починаючи з 1995 р. в Україні регулярно обстежуються домашні господарства з метою вивчення процесу зайнятості та безробіття, що є певним внеском у забезпечення міжнародної порівняльності методик і показників згідно з витягами, сформульованими в Конвенції № 160 зі статистики праці МОП (1985 р.);

· розроблення та застосування стандартів зі статистики ринку праці. Ця робота є неодмінною умовою координації та уніфікації статистичної методології в галузі зайнятості між державами СНД. Для проведення масштабних обстежень рекомендовано використовувати (за погодженого мінімуму показників) єдину методологію, що уможливить проведення міждержавних порівнянь з країнами СНД та далекого зарубіжжя.

Удосконалення статистики ринку праці продиктоване не тільки завданням наближення до міжнародних стандартів, а й внутрішніми потребами. Насамперед ідеться про розширення об’єктів і способів статистичного спостереження в умовах переходу нашої країни до ринкової економіки.

Статистика ринку праці дістала нові об’єкти статистичного спостереження, які утворились у результаті процесу приватизації власності, викупу державних підприємств у колективну та приватну власність. Для своєчасного залучення згаданих процесів до об’єктів, що вивчаються, розроблено показники зайнятості в цих нових формах господарювання. Систематично збираються й публікуються дані про динаміку зайнятості в цих секторах економіки.

Відбуваються зміни національних класифікаторів з урахуванням міжнародних стандартів. Статистика ринку праці змінює об’єкти спостереження, систему використовуваних у статистиці понять, запроваджує нові статистичні категорії.

Велике значення для наближення принципів організації вітчиз­няної статистики до міжнародної має перегляд чинних національ­них класифікаторів.

Так, Україна була першою у групі країн, які вибрали шлях поступового перетворення старої системи КППТР (Класифікатор професій робітників, посад службовців і тарифних розрядів), ЄТКД (Єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник робіт і професій робітників народного господарства), КД (Кваліфікаційний довідник посад керівників, спеціалістів і службовців). Також до країн, які змінюють національні класифікатори, належать усі країни — члени СНД, Македонія та Монголія, яка запровадила нову класифікацію занять у липні 1995 р. За підґрунтя її розроблення та створення було взято два принципи: вид роботи, що виконується, і кваліфікація.

Класифікацію видів економічної діяльності (КВЕД) було затверджено в Україні ще 1996 р., але в статистичну практику вона запроваджується дуже повільно, оскільки багато підприємств потребують відповідної перереєстрації і значного оновлення програмного забезпечення.

Ще однією проблемою є використання міжнародної класифікації статусу в зайнятості, що визначає шість категорій зайнятого населення:

— наймані працівники (employees);

— працедавці (employers);

— члени виробничих кооперативів (members of producers’ cooperatives);

— особи, що працюють за власний кошт (own account workers);

— члени сім’ї, що допомагають (contributing family workers [раніше «члени сім’ї, що працюють без оплати» — unpaid family workers]);

— особи, що працюють, але не піддаються класифікації (workers no classified by status).

Дана класифікація має бути впроваджена не тільки в обстеження економічної активності населення, а й у форми статистичної звітності та обстеження підприємств.

Створення нових класифікацій занять, статусу в зайнятості та галузей промисловості — новий пріоритетний напрям національ­них програм перебудови офіційної статистики в країнах перехідного періоду.

Поиск по сайту: