Суспільство як об'єкт філософського аналізу

Як витікає із попереднього огляду, суспільство - це складний феномен, соціально-історичний продукт, живий соціальний організм, діяльніша суспільна організація, в якій живуть і діють люди. їм притаманні різноманітні всезростаючі потреби та інтереси, вони володіють певними здібностями й навичками, прийомами й засобами їх задоволення, наділені розумом і волею, інтелектом і свободою, уподобаннями, переконаннями та сумнівами. Як специфічна форма матеріального світу, особливий різновид діяльності, суспільство є не лише матеріальним, а й духовним утворенням, носії якого єдино відомі суб'єкти, усвідомлюють свою життєдіяльність.

Суспільство існувало не завжди. Воно виникає на певному етапі розвитку й має свою історію. Важливу роль у цьому зіграло природне середовище, яке є основою виникнення життя, підставою формування сфери живих організмів, в тому числі й людиноподібних істот, та передумовою для розгортання матеріально-виробничої діяльності. Завдяки праці, трудовій діяльності, мові, спілкуванню та іншим факторам відбувається соціалізація людиноподібної істоти, формується й утверджується нова, - відмінна від природно-біологічної, - соціальна реальність. Витіснення й обмеження "зоологічного індивідуалізму" супроводжувалося формуванням і набуттям власне людських якостей. Колективізм, згуртованість, взаємодопомога, турбота про рідних, близьких, майбутні покоління та інші соціальні фактори й спонукальні мотиви викликали до життя появу моральних норм (табу), які закріплювалися як шляхом відбору, так і передачею й успадкуванням досвіду. Цьому найбільше сприяли колективна знарядійно-трудова діяльність, навички до якої постійно удосконалювалися, набуваючи свідомих, цілеспрямованих дій - тобто людської праці. Вони, передаючись від покоління до покоління, заклали фундамент для формування культурної спадщини людства.

Суспільство - це єдиний цілісний організм, що складається із людей, які пов'язані між собою різноманітними зв'язками, різною мірою залежності та загальності. Це певний загал, спільність взаємодіючих індивідів. Це не родинно-етнічна, а соціальна спільність, феномен історичного саморозвитку світу, зокрема соціальної матерії. Суспільство - не лише інтегрована сукупність людей, а й форми їх спільної діяльності, продукти цієї діяльності і таке інше), які взаємодіють, взаємовпливають одне на одного. В цьому сенсі суспільство - це самоорганізована система взаємин, поведінки і відношень між людьми, система взаємодіючих спільнот тощо. Тому суспільство без людей, їх діяльності та продуктів життєдіяльності не існує. Водночас воно не є простою сукупністю чи сумою окремих індивідів. Як соціальна реальність воно є вищою якістю, яка проявляється через процеси суспільного розвитку. Логіка розвитку суспільства йде від простих форм до більш складних, супроводжуючись заміною примітивних і недосконалих епох, формацій і цивілізацій на досконаліші й розвиненіші.

Суспільство, як соціальна організація, володіє статусом буття. Воно наявне з моменту виникнення соціуму й реально існує на всіх етапах його розвитку. Суспільство - це реальність вищого порядку у порівнянні з природою чи окремою людиною. Воно підноситься над ними, набувши "надприродного" характеру, ставши чимось вищим і над людиною. У всій своїй сукупності зв'язків та відносин між суб'єктами діяльності та суб'єктами, об'єктами й продуктами цієї діяльності, воно становить ареал соціальної реальності.

Здатність суспільства до само відтворення забезпечує йому високу ступінь самостійності, незалежності існування й функціонування. У цьому сенсі воно є самодостатньою організаційною структурою, оскільки автономно створює та відтворює життєво необхідні умови для свого існування й функціонування. Окремі його структури (виняток -релігія, церква, політична система) самодостатністю не володіють, а відтак - неспроможні самостійно й автономно існувати та функціонувати. Як видно, лише суспільство спроможне до самозабезпечення себе всім необхідним, постійно удосконалювати себе та окремі свої складові. Тому будь-яке суспільство спроможне існувати, функціонувати й розвиватися автономно протягом тривалого історичного періоду, хоча й самодостатність його не завжди є абсолютною. Вона обумовлена часовими, просторово-територіальними рамками, чисельністю населення, природничо-ресурсною і матеріально-виробничою базою, станом загальної культури тощо. Абсолютно самодостатнього, як і абсолютно незалежного суспільства у природі не існує. Особливо тепер, коли світ глобалізувається. Будь-яке суспільство прагне через економічні, соціальні, виробничі, наукові, культурні, військово-політичні зв'язки і відносини та структури і організації інтегруватися у світове співтовариство.

Поиск по сайту: