Регулювання імпорту товарів

Тарифне регулювання імпорту товарів. Найважливішим інструментом зовнішньоторговельного регулювання в ЄС є Загальний митний тариф (ЗМТ). Введення ЗМТ як неодмінної умови формування митного союзу було передбачено ст. 25-27 Договору про заснування ЄЕС. ЗМТ вступив в силу після закінчення перехідного періоду 1 січня 1968 р., замінивши національні митні тарифи держав-членів. З 1988 р. ЗМТ існує на основі Комбінованої номенклатури товарів (Регламент № 2658/87), яка була розроблена в на базі Міжнародної конвенції про гармонізовану систему опису і кодування товарів 1983 р.

Загальний митний тариф є головним інструментом реалізації загальної торгової політики ЄС. Зміна ставок мит ЗМТ є прерогативою Ради. Основними цілями застосування ЗМТ і стягнення митних зборів є:

— підвищення вартості імпортних товарів і, тим самим, підтримка внутрішнього виробництва (протекціонізм);

— отримання доходів до бюджету (90% зібраних митних зборів поступає до бюджету ЄС);

— боротьба з торговою практикою, що порушує справедливу конкуренцію в світовій торгівлі, такою як демпінг або субсидії;

— досягнення політичних переваг: зміцнення позицій на світовій торговій арені з метою отримання вигіднішого доступу на іноземні ринки в ході міжнародних торгових переговорів;

— створення механізму для економічної інтеграції (митні союзи, зони вільної торгівлі) і допомоги країнам, що розвиваються;

— забезпечення платіжного балансу шляхом зниження об'єму імпорту і тим самим зменшення відтоку валюти в країни-експортери;

— можливість введення надзвичайних захисних заходів проти товарів, що завдають збитку внутрішнім товаровиробникам;

— можливість реагувати на порушення зобов'язань країнами-партнерами по ВТО;

— утруднення експорту сировинних матеріалів, продуктів харчування і інших товарів за цінами нижчим, ніж середні ціни світового ринку і, тим самим, запобігання дефіциту подібних товарів на внутрішньому ринку (шляхом стягування експортних мит);

— стимулювання розвитку окремих регіонів (особливі економічні зони, вільні зони);

— стимулювання розвитку окремих галузей виробництва шляхом надання сприятливих тарифних режимів.

Слідуючи домовленостям, досягнутим в ході декількох раундів торгових переговорів в рамках ГАТТ і ВТО, Співтовариство послідовно знижує ставки імпортних мит. Значний ряд товарів отримує в ЄС тарифні преференції.

Тарифні преференції є пільгові ставки митних зборів, вживані відносно імпорту товарів з окремих країн, груп країн або територій. Можуть бути автономними (прийнятими в односторонньому порядку) і конвенційними (заснованими на міжнародних угодах). Щоб надання тарифних преференцій не суперечило принципу найбільшого сприяння, необхідне дотримання ряду умов, головним чином правил походження товарів: для того, щоб товар, що імпортується з якої-небудь країни, міг скористатися тарифною преференцією, цей товар повинен бути виготовлений на території даної країни.

Для обмеження преференційного доступу товарів ЄС використовує такі механізми, як тарифні квоти. Їх суть полягає в тому, що пільговий режим імпорту товару діє тільки до досягнення певної кількісної або вартісної межі, після чого товар імпортується на загальних, не преференційних підставах.

Ще одним механізмом реалізації торгової політики ЄС через ЗМТ є автономні тарифні винятки. Тарифним винятком називається тимчасове (цільове) зниження імпортних або експортних мит, вживане в автономних цілях ЄС. Більшість тарифних винятків вводяться окремими нормативними актами Ради. Іноді тарифні винятки застосовуються у поєднанні з тарифними квотами, тобто мита знижуються тільки до тих пір, поки об'єм імпорту (експорту) товару не досягне певного кількісного ліміту, встановленого на даний часовий період. За загальним принципом тарифні винятки можуть бути надані тільки сировинним продуктам, напівфабрикатам і компонентам, аналогів яких не існує на ринку ЄС.

Нетарифне регулювання імпорту товарів. Принципи загальної торгової політики ЄС відносно імпорту товарів сформульовані в чотирьох основних регламентах і цілому ряді інших, більш специфічних, нормативно-правових актах. Серед цих чотирьох регламентів найбільш важливим є Регламент № 3285/94 про загальні правила імпорту, який імплементує в право ЄС положення Угоди ВТО по захисних заходах. Іншим найважливішим нормативним актом є Регламент № 519/94 про загальні правила імпорту з деяких третіх країн (а саме, країн з неринковою економікою і державною торгівлею); при цьому даний Регламент не розповсюджується на імпорт текстильних товарів. Відносно товарів, що відносяться до категорії текстильних, Співтовариство прийняло два інші регламенти: Регламент № 3030/93 — для імпорту з країн, що уклали із ЄС двосторонні угоди, і Регламент № 517/94 — для імпорту решти текстильних товарів, в основному з країн з неринковою економікою.

Таким чином, застосування вказаних нормативних актів залежить від декількох чинників. По-перше, це походження товару, тобто чи є країна походження товару країною з ринковою або неринковою економікою. По-друге, це категорія товарів, що імпортуються, — законодавство ЄС застосовує різні правові режими для текстильних і нетекстильних товарів. По-третє, при регламентації імпорту текстильних товарів має значення, чи існують спеціальні двосторонні угоди між країною походження (експорту) товару і ЄС. Метою подібного диференційованого підходу до правового регулювання імпорту є створення ефективної системи управління зовнішньою торгівлею, контролю над структурою і об'ємом імпорту і, зрештою, захист економічних інтересів ЄС, інтересів його внутрішніх товаровиробників.

Поиск по сайту: