Система захисних торгових заходів в ЄС

Відповідно до підсумків Уругвайського раунду багатосторонніх торгових переговорів ЄС ввів в дію нові правові норми в сфері антидемпінгових (Регламенти Ради № 384/96 і 905/98) і компенсаційних (Регламент Ради № 2026/97) мит. За допомогою даних правових норм ЄС імплементував міжнародні угоди, прийняті в рамках ГАТТ: Угода про застосування статті VI Генеральної угоди по тарифам і торгівлі та Угода по субсидіях і компенсаційних заходах (часто іменовані як Антидемпінговий кодекс ГАТТ і Кодекс по субсидіях). Таким чином, вперше в ЄС з'явилося розмежування в правовому регулюванні для антидемпінгових і антисубсидіарних заходів. Проте вказані регламенти розрізняються, головним чином, за правилами розрахунку мит; питання розгляду збитків та процедурні правила регулюються однаково.

Антидемпінгові заходи і заходи, компенсуючі субсидії, направлені на боротьбу з різними видами несправедливої торгової практики. Антидемпінгові заходи спрямовані на компенсацію торгового дисбалансу, викликаного діями компаній третіх країн на ринку ЄС. Компенсаційні заходи переслідують мету ліквідації торгового дисбалансу всередині ЄС, що виник у зв'язку з несправедливим субсидуванням експорту в ЄС урядами країн-експортерів. Іноді антидемпінгові і компенсаційні заходи перетинаються. Слідуючи умовам ст. VI ГАТТ, регламенти ЄС забороняють застосування обох видів захисних заходів відносно одного і того ж продукту. На практиці ЄС в подібних випадках обмежується застосуванням заходів антидемпінгового захисту.

Окрім захисту від демпінгу і субсидування, законодавство ЄС допускає вживання у відповідь заходів, направлених на протидію неправомірним обмеженням доступу товарів з ЄС на ринки третіх країн. Такі обмеження в праві ЄС називаються «іноземними торговими бар'єрами» і включають будь-які, як тарифні, так і нетарифні заходи третіх країн, що прямо або опосередковано спрямовані на обмеження імпорту товарів із ЄС.

Інституційні основи використання захисних торгових заходів ЄС відображають традиційний розподіл повноважень у сфері торгової політики. Система інститутів і органів, наділених повноваженнями в сфері антидемпінгових і компенсаційних заходів, включає Раду, Комісію і консультативні комітети. Правові акти, що приймаються інститутами в даній сфері можуть бути оскаржені в Суд першої інстанції та Суд ЄС.

Комісія відіграє провідну роль в застосуванні антидемпінгового і компенсаційного законодавства ЄС. Дирекції «С» і «Е» Першого Генерального директорату відповідають за проведення розслідувань, виявлення фактів демпінгу і несправедливого субсидування, визначення збитків і забезпечення інтересів ЄС. У компетенцію Комісії входять: ініціювання введення захисних мит, завершення розслідувань без вживання захисних заходів, реєстрація імпорту, підготовка пропозицій по розвитку законодавства у сфері зовнішньоторговельного захисту.

Всі рішення Комісії приймаються після узгодження в одному з консультативних комітетів. Комітети складаються з представників держав-членів. Головують в комітетах представники Комісії. Консультації в комітетах відбуваються у випадках, передбачених регламентами, а також за запитами держав-членів і Комісії. У виняткових випадках консультації можуть відбуватися заочно, шляхом листування. Питання, що виносяться на обговорення в консультаційні комітети, включають, зокрема, наявність фактів демпінгу, субсидування або іноземних торгових бар'єрів, методи розрахунку демпінгової різниці або ставки субсидування, існування і розмір збитку, наявність причинно-наслідкового зв'язку між демпінговим імпортом і збитком, визначення захисних заходів, що підлягають застосуванню.

Рада, діючи простою більшістю голосів, приймає рішення про введення захисних мит за пропозицією Комісії. Проте коли консультативний комітет заперечує проти пропозиції Комісії, Рада може відхилити пропозицію Комісії кваліфікованою більшістю протягом місяця після винесення ухвали Комісією. На практиці в більшості випадків Рада підтримує пропозиції Комісії.

Стягування захисних мит і проведення інших практичних заходів, передбачених рішеннями інститутів ЄС, відноситься до компетенції митних органів держав-членів. Держави-члени повинні співпрацювати з Комісією при розслідуванні випадків демпінгу і субсидування.

Антидемпінгове регулювання в ЄС. Правове визначення демпінгу в ЄС ґрунтується на ознаці цінової дискримінації на двох різних ринках, а не на ознаці заниження експортної ціни нижче за собівартість товару. Встановлення факту демпінгу полягає в порівнянні ціни товару, що експортується в ЄС, і «нормальної вартості» ідентичного або аналогічного товару. Так, для того, щоб переконатися в існуванні демпінгу, необхідно провести три основні розрахунки: розрахунок нормальної вартості, розрахунок експортної ціни і розрахунок їх різниці («демпінгової маржі»).

Методи, використовувані в ЄС для розрахунку нормальної вартості товарів, варіюються залежно від наявності або відсутності у країни-експортера статусу країни з ринковою економікою.

Антидемпінгові мита. Розслідування з питання можливого застосування заходів антидемпінгового захисту провадиться Комісією на підставі скарги товаровиробників ЄС або за запитом держави-члена. Зазвичай антидемпінгові скарги подаються європейськими торговими асоціаціями. Подібні асоціації можуть створюватися виключно з метою подачі антидемпінгових скарг. У тих випадках, коли, виробники аналогічного товару Співтовариства «розкидані» по його території, подача антидемпінгової скарги торговою асоціацією стає єдино можливим способом консолідувати інтереси всіх або більшій частині виробників даної галузі. Регламент № 384/96 під товаровиробниками ЄСрозуміє виробників аналогічних товарів в Співтоваристві в цілому, або тих з них, чиє сукупне виробництво складає велику частину всього об'єму виробництва таких товарів в ЄС. З цього визначення виключаються виробники, пов’язані з експортерами або імпортерами, а також виробники, які самі імпортують демпінговий товар. Скарга товаровиробників повинна включати докази демпінгу, збитку і причинно-наслідкового зв'язку між ними. Згідно Регламенту на розслідування в рамках антидемпінгової процедури відводиться один рік з моменту публікації рішення про початок процедури в Офіційному віснику ЄС. З урахуванням можливого продовження розслідування, воно у будь-якому випадку повинно тривати не більше 15 місяців.

Якщо проведене розслідування свідчить, що демпінг дійсно має місце, завдає збитку промисловості ЄС і що інтереси ЄС вимагають вживання захисних заходів, Комісія після консультацій з державами-членами вводить попередні антидемпінгові мита. Такі мита не повинні перевищувати розміру демпінгової маржі, але можуть бути нижче за нього, якщо їх розмір достатній для усунення збитку.

Попередні мита можуть бути введені в період від 60 днів до дев'яти місяців з початку антидемпінгової процедури. На практиці вони зазвичай вводяться в кінці дев'ятимісячного періоду. Попередні мита діють протягом шести місяців з можливим продовженням ще на три місяці.

Якщо попередні мита введені, випуск відповідного товару у вільний обіг на території ЄС допускається тільки при наданні імпортером гарантій сплати попередніх мит. Гарантія може приймати різні форми залежно від національного законодавства країни призначення товару, але, як правило, нею стає банківська гарантія.

Наступним кроком Комісії є підготовка пропозиції Раді про введення остаточних мит. Така пропозиція повинна бути подана не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну дії попередніх мит. Остаточні антидемпінгові мита вводяться у випадку, якщо факт демпінгу і пов'язаного з ним збитку остаточно доведений і якщо інтереси ЄС вимагають здійснити втручання. Питання про введення остаточних антидемпінгових мит віднесено до компетенції Ради. Для ухвалення рішення Раді необхідна проста більшість голосів. Рішення про введення остаточних мит ухвалюється у формі регламенту і публікується в Офіційному віснику ЄС.

У разі, коли розслідування зачіпає декілька експортерів, вживані до них мита можуть відрізнятися, відображаючи різні демпінгові маржі. Такі мита називаються індивідуальними. Також вводиться так зване залишкове мито, яке застосовується до виробників (експортерів), які: а) не співпрацювали або недостатньо співпрацювали з Комісією в ході розслідування; б) не експортували даний товар на ринок ЄС в період розслідування. Для імпорту товарів з країн з неринковою економікою застосовується єдине мито.

Найчастіше антидемпінгові мита виражаються в процентному відношенні до вартості товару, що імпортується (адвалерні мита). Проте можуть застосовуватися і фіксовані ставки мит на одиницю товару (специфічні мита). Плаваючі мита покривають різницю між експортною ціною товару і мінімальною ціною, що розраховується Комісією в ході розслідування з урахуванням маржі збитку.

Остаточні мита зазвичай вступають в силу наступного дня після публікації відповідного регламенту і діють протягом п'яти років. Після закінчення терміну вони автоматично перестають застосовуватися, якщо тільки Комісія не відкриє нове розслідування за запитом товаровиробників ЄС.

Відповідно до ст. 8 Регламенту розслідування можуть бути припинені без введення антидемпінгових мит при отриманні добровільного зобов'язання експортера. Зобов'язанняє угодою, що укладається між Комісією та іноземним виробником (експортер, що не є виробником, не може приймати на себе такі зобов'язання), згідно якої останній погоджується підняти свої ціни до рівня, який дозволяє усунути збиток або демпінг, або припинити експорт за демпінговими цінами. Як і антидемпінгові мита, добровільні зобов'язання експортерів діють протягом п'яти років.

Поиск по сайту: