Юридичні особи за правом Європейського Союзу

Європейська компанія. 8 жовтня 2001 р. Рада ЄС прийняла Регламент, що містить Статут Європейської компанії, і Директиву про участь працівників в управлінні компанією, що є невід'ємною частиною Регламенту.

Порядок створення, функціонування і припинення діяльності Європейської компанії регулюється Статутом, у випадках, передбачених Регламентом, — засновницькими документами компанії, в решті випадків — нормами національного законодавства держави-члена ЄС, де компанія має зареєстрований офіс.

Відповідно до положень Статуту Європейська компанія може бути утворена компаніями або фірмами, зареєстрованими на території однієї з держав-членів ЄС, центральна адміністрація і основна підприємницька діяльність яких знаходяться всередині ЄС (ст.48 Договору про Співтовариство).

У Статуті передбачено п'ять способів відкриття Європейської компанії:

1) шляхом злиття акціонерних товариств, принаймні, два з яких створені й функціонують на підставі законодавства різних держав-членів ЄС;

2) шляхом створення холдингової Європейської компанії акціонерними товариствами і (або) товариствами з обмеженою відповідальністю. При цьому центральна адміністрація, принаймні, двох з них повинна знаходитися на території різних держав-членів, або філія однієї з них повинна бути розташована на протязі не менше двох років на території іншої держави-учасниці та регулюватися її законодавством;

3) шляхом створення спільного дочірнього підприємства компаніями або фірмами в значенні ст. 48 Договору про Співтовариство з урахуванням вимог про територіальну приналежність, перерахованих в попередньому пункті;

4) шляхом перетворення в Європейську компанію акціонерних товариств, зареєстрованих на території однієї з держав-членів, які мають філію протягом не менш ніж двох років на території іншої держави-члена;

5) відкриття філії або дочірньої компанії самим ЄС.

Європейська компанія наділяється статусом юридичної особи з моменту її реєстрації в одній з держав-членів ЄС за умови, що у відповідних засновницьких документах міститиметься пункт про участь працівників і службовців в управлінні компанією відповідно до положень Директиви від 8 жовтня 2001 р. Європейська компанія є об'єднанням капіталів; капітал компанії поділений на акції; мінімальний розмір капіталу — 120 тис. євро.

У випадках, не передбачених Регламентом або іншими нормативно-правовими актами ЄС, застосуванню підлягає право країни, де знаходиться центральна адміністрація компанії.

Структура і функціонування компанії регулюються засновницькими документами компанії. Засновникам надано право вибору між дворівневою (наявність наглядової і адміністративної рад) і однорівневою (наявність лише адміністративного органу) системою управління.

На жаль, багато питань, що стосуються важливих моментів діяльності (наприклад, питання оподаткування, ліквідації і банкрутства компанії і т. д.), залишилися за рамками Регламенту і регулюватимуться залежно від застосовуваного національного права.

Європейське об'єднання по економічних інтересах. ЄОЕІє достатньо гнучким і зручним інструментом для середніх і малих підприємств з метою реалізації певної економічної мети або завдань і розвитку їх діяльності.

Діяльність ЄОЕІ повинна бути пов'язана з основною діяльністю його учасників. Учасниками об'єднання можуть бути компанії або фірми в значенні ст. 48 Договору про Співтовариство, а у випадках, передбачених національним законодавством, — некомерційні організації і юридичні особи публічного права в тій мірі, в якій вони займаються підприємницькою (комерційною) діяльністю, а також фізичні особи (незалежно від їх національності), що здійснюють підприємницьку діяльність або іншу діяльність у сфері надання послуг на території ЄС.

Учасники ЄОЕІ несуть необмежену солідарну відповідальність за зобов'язаннями об'єднання. У разі дострокового виходу компанія несе протягом п'яти років після свого виходу необмежену солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли в період її членства.

Необхідно відзначити, що питання про надання об'єднанню правосуб'єктності залишене на розсуд національного законодавства, хоча ЄОЕІі володіє деякими ознаками юридичної особи — правом виступати в торговому обороті від власного імені, бути позивачем і відповідачем в суді. У більшості держав-членів за ЄОЕІвизнається статус юридичної особи, виняток становлять лише Німеччина та Італія.

Для створення ЄОЕІповинен бути укладений відповідний договір між його учасниками, де вказується мета його створення, визначається частка кожного учасника (прибуток розподіляється залежно від частки). ЄОЕІнеобхідно зареєструвати в торговому реєстрі держави-члена ЄС, де знаходитиметься юридична адреса об'єднання, з дотриманням всіх формальностей, що стосуються заснування компаній, відповідно до європейського і національного законодавства (наприклад, відносно обов'язкового опублікування інформації про заснування в спеціалізованих вісниках).

Відносно оподаткування також вибрана дуже зручна форма: з метою уникнення подвійного оподаткування ЄОЕІне оподатковується, податки платяться учасниками з їх частки прибутку відповідно до свого національного законодавства в своїй державі.

Припинення діяльності ЄОЕІможливе або за взаємною домовленістю його учасників, або по закінченні певного строку з моменту реєстрації (якщо воно було створене на певний срок), або по досягненню мети об'єднання (якщо воно було створене на невизначений термін), а також на підставі рішення суду.

З моменту набуття чинності Регламенту Статуту ЄОЕІ дана форма набула великої популярності в Європі, кількість таких об'єднань неухильно зростає, особливо у сфері надання послуг.

Література:

1. Документация Комиссии Европейских сообществ. Серия «Право конкуренции». - 1967. - № 6.
2. Европейское право / Энтин Л.М. (отв. ред.). - М.: Норма, 2004.
3. Европейское право / Энтин Л.М. (отв. ред.). - М.: Норма, 2005.
4. Європейський Союз. Консолідовані договори. – К.: Port-Royal, 1999.
5. Кернз В. Вступ до права Європейського Союзу: Навч. посіб.: Пер. з англ. – К.: Т-во ”Знання”, КОО, 2002.
6. Кох X., Магнус У., Винклер фон Моренфельс П. Международ­ное частное право и сравнительное правоведение. - М., 2001.
7. Ломакин Д. В. Некоторые вопросы размещения акций при реорганизации акционерных обществ // Законодательство.- 2000. - № 4.
8. Право Европейского Союза: Учебник для вузов / Под ред. С.Ю. Кашкина. – М.: Юристъ, 2004.
9. Шеленкова Н. Б. Европейская интеграция: политика и право. - М., 2003.
10. Шемятенков В. Г. Европейская интеграция. - М., 2003.

Поиск по сайту: