Митна вартість товарів

Основною масою мит Загального митного тарифу є адвалерні мита, тобто мита, що стягуються у відсотках від вартості товару. Для обчислення суми такого мита необхідно вартість товару помножити на ставку мита, вказану в процентному виразі. Оскільки ставки митних зборів вказані в митному тарифі навпроти відповідної товарної позиції, то основна складність при обчисленні мита полягає в точному визначенні вартості оподатковуваного товару, тобто митній вартості. Для цьогонеобхідні чіткі правила, що дозволяють, з одного боку, справедливо відображати реальну вартість переміщуваних через митний кордон товарів а, з іншого боку, не допускати скорочення митних платежів шляхом штучного заниження ціни товарів.

Митний кодекс ЄС формулює основний метод визначення митної вартості при імпорті: митною вартістю товару, що імпортується, є вартість операції, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товар при його продажі для експорту на митну територію ЄС (метод ціни операції). При цьому необхідне дотримання наступних умов:

1) не існує обмежень на розпорядження або використання товару покупцем;

2) не існує перешкод для продажу товару в ЄС або визначення його ціни;

3) подальші перепродаж або використання товару жодним чином, повністю або частково, прямо або побічно, не зв'язані з інтересами продавця;

4) продавець і покупець не пов'язані між собою, або їх взаємозв'язок жодним чином не впливає на ціну товару.

Під товарами розуміються тільки речі (матеріальні продукти); нематеріальні цінності, такі як права, послуги, «ноу-хау» і т. п., товарами не вважаються. Якщо нематеріальні цінності інкорпоровані в матеріальні продукти (музика на диску, фільми на касетах, програмне забезпечення і т. п.), необхідно встановити, чи можуть матеріальні і нематеріальні елементи бути розділені з метою митної оцінки. В деяких випадках таке розділення можливе (наприклад програмного забезпечення). Якщо ж матеріальні продукти можуть бути використані тільки у зв'язку з нематеріальними цінностями, вартість операції складається з обох елементів.

Особливий інтерес при застосуванні методу ціни операції викликає четверта умова, оскільки значна частина зовнішньоторговельних операцій в даний час проводиться особами, організаційно або фінансово зв'язаними між собою (наприклад, дочірніми підприємствами міжнаціональних корпорацій). Законодавство ЄС визнає взаємозв'язок покупця і продавця в наступних випадках:

— директори і керівники даних осіб беруть участь в роботі один одного;

— дані особи юридично визнані партнерами;

— даними особами є працедавець і працівник;

— будь-яка третя особа прямо або опосередковано володіє або контролює 5% або більше акції обох даних осіб;

— одна з осіб прямо або опосередковано контролює іншу;

— обидві особи прямо або опосередковано контролюються третьою особою;

— дані особи є членами однієї сім'ї.

Проте у випадках, коли одна особа є агентом, дистриб'ютором або концесіонером іншої особи, вони можуть не визнаватися зв'язаними між собою (Регламент № 2454/93)^.

Визнання продавця і покупця взаємозв'язаними особами, згідно законодавства ЄС, не є достатньою підставою для незастосування методу ціни операції. Основним критерієм для відмови в застосуванні даного методу є те, що взаємозв'язок сторін операції впливає на ціну товару.

Ціною, що фактично сплачена або підлягає, сплаті за товар (ціною операції), вважається повна сума платежу, проведеного (або належного бути проведеним) покупцем на користь продавця за імпортований товар; ціна операції включає в себе всі платежі, які є умовою продажу імпортованих товарів, проведені покупцем як безпосередньо продавцеві, так і третій особі. Платіж не обов'язково повинен здійснюватися у вигляді переказу грошей, він може бути проведений у формі акредитиву або передачі цінних паперів, в прямій або непрямій формі.

У митну вартість товарів не включаються витрати, здійснювані на митній території ЄС (транспортування, складування, монтаж, технічне обслуговування, імпортні мита, податки і збори і т. п.), за умови, що їх вартість в митних документах вказана окремо від ціни операції.

У випадках, коли митна вартість не може бути визначена методом ціни операції, Митний кодекс ЄС передбачає чотири резервні методи:

1) метод ціни операції для ідентичних товарів, проданих для експорту в ЄС і ввезених приблизно в той же час;

2) метод ціни операції для аналогічних товарів, проданих для експорту в ЄС і ввезених приблизно в той же час (критерії аналогічності товарів визначені в п. 1, 2 ст. 142 Регламенту);

3) метод розрахунку митної вартості на основі ціни за одиницю ідентичного або аналогічного імпортного товару, який продається в ЄС у великих кількостях особам, не пов'язаним з продавцями («дедуктивний метод»);

4) метод розрахованої вартості («індуктивний метод»), що становить суму вартості матеріалів і робіт, використаних при виробництві товару, середньої величини доходу, і вартості інших витрат, що додаються до ціни товару (транспортування, страхування, навантаження-розвантаження).

Ідентичні товари — товари, вироблені в тій же країні, однакові в усіх відношеннях, включаючи фізичні характеристики, якість, репутацію; допускаються невеликі зовнішні відмінності.

Аналогічні товари — товари, що вироблені в тій же країні, мають схожі характеристики і схожі компоненти (матеріали), що дозволяє їм виконувати такі ж функції і бути комерційно взаємозамінними, враховуючи їх якість, репутацію і торгову марку.

Третій і четвертий методи застосовуються за запитом декларанта. Спори між митними органами і імпортерами (експортерами) щодо митної вартості товарів вирішуються в судовому порядку.

Поиск по сайту: