Заходи по захисту від субсидійованого експорту

Поняття експортних субсидій. На відміну від США, ЄС дуже рідко застосовує захисні заходи проти субсидування в країнах-експортерах з політичних мотивів. Регламент № 2026/97 про захист проти субсидійованого імпорту з третіх країн фактично відтворює положення Кодексу про субсидії ВТО. Регламент створює правову базу для використання компенсаційних мит як заходів боротьби з субсидуванням — несправедливої, з точки зору світової торгової практики, державної підтримки виробництва, експорту і транспортування товарів, що випускаються у вільний обіг в ЄС і спричиняють збитки для ЄС.

За винятком положень, що визначають субсидії, компенсаційні субсидії і правила їх розрахунку, Регламент № 2026/97 аналогічний антидемпінговому Регламенту №384/96: правила визначення збитку, визначення товаровиробників ЄС, процедури розгляду скарг, розслідування, ухвалення рішень інститутами ЄС, можливі тимчасові і остаточні захисні заходи та інші положення обох регламентів практично ідентичні.

Для протидії субсидуванню Регламент № 2026/97 передбачає застосування компенсаційних заходів, основний з яких — стягнення компенсаційних мит. Завдання органів і інститутів ЄС полягає у вирішенні питання, чи користується товар, що імпортується, субсидією в країні-експортерові. Вирішення даного питання включає дві основні операції: по-перше, ідентифікація субсидії і, по-друге, розрахунок розміру субсидії.

Для ідентифікації субсидій, що підлягають компенсаційним заходам, потрібне виконання чотирьох умов: 1) необхідна наявність якої-небудь державної допомоги або цінової підтримки; 2) субсидія повинна мати специфічний характер; 3) не повинно бути підстав, що виключають застосування захисних заходів; 4) субсидія повинна приносити переваги її одержувачеві.

Фінансова допомога держави. Субсидія вважається такою, що існує через надання державними органами країни-експортера або країни походження товару фінансової допомоги виробникові (експортерові) товару.

Субсидія, що дає підставу для застосування захисних заходів ЄС, повинна приносити переваги її одержувачеві. На практиці ідентифікація таких переваг проводиться разом з оцінкою розміру субсидії.

Специфічний характер. Підлягають компенсації тільки ті субсидії, які надаються окремим підприємствам, галузям або групам підприємств і галузей відповідно до юрисдикції субсидуючого державного органу. Переваги від наданих субсидій також повинні бути отримані окремими компаніями, галузями або їх групами.

Регламент містить визначення субсидії, що не компенсується (субсидії, не підлягаючі компенсації). Субсидія не вважається такою, що компенсується, якщо вона: 1) відноситься до необмеженого кола виробників, або 2) відноситься до науково-дослідної діяльності, або 3) надана слаборозвиненим регіонам, або 4) надана з метою розвитку охорони навколишнього середовища.

Розмір субсидії, що компенсується, обчислюється на основі розміру тієї вигоди, яку набуває одержувач субсидії. Розмір субсидії повинен бути розрахований на одиницю продукту, що експортується в ЄС. Деякі складові можуть бути виключені з розміру субсидії, зокрема, експортні збори, направлені на компенсацію отриманої експортером вигоди. Методи, що обираються Комісією для розрахунку розміру субсидій, залежать від типу субсидування (гранти, кредити, гарантії кредитів, державна поставка товарів і послуг). Тимчасовим обмеженням для розрахунку субсидій є, як правило, останній фінансовий рік підприємства-одержувача.

Компенсаційні мита. Аналогічно антидемпінговому законодавству ЄС, Регламент № 2026/97 передбачає захист від субсидійованого імпорту у формі митних зборів. Мита, що стягуються з субсидійованих товарів при їх випуску у вільний обіг в ЄС, називаються компенсаційними. Процедура прийняття рішень про введення компенсаційних мит аналогічна процедурі прийняття рішень про заходи захисту від демпінгу і передбачає застосування як тимчасових, так і остаточних мит. Компенсаційні мита, так само як і антидемпінгові мита, за способом визначення ставки бувають адвалерними і специфічними. Підставою для розрахунку ставки компенсаційного мита на конкретний субсидійований товар є розмір субсидії, розрахований для даного товару.

Що стосується поєднання антидемпінгових і компенсаційних заходів, то законодавство ЄС, так само як Антидемпінговий кодекс ГАТТ, забороняє подібну практику. Жоден товар не може бути об'єктом для одночасного застосування антидемпінгових і компенсаційних мит при розгляді справи відносно однієї і тієї ж ситуації, що виникла внаслідок демпінгу або субсидійованого експорту.

Іноземні торгові бар'єри. Одним із завдань правового регулювання зовнішньої торгівлі в Європейському Союзі є вироблення механізму, що дозволяє учасникам економічної діяльності і державам-членам вимагати від інститутів ЄС вжиття захисних заходів у відповідь на торгові бар'єри, що створені третіми країнами та призводять до збитків або інших несприятливих наслідків для експортерів і виробників ЄС. У зв'язку з цим 22 грудня 1994 р. був прийнятий Регламент № 3286/94 (доповнений Регламентом № 356/95), що встановлює правила і процедури в рамках загальної торгової політики по забезпеченню прав ЄС як учасника світової торгівлі, особливо тих прав, які засновані на нормах ВТО.

Регламент № 3286/94 діє відносно тих торгових бар'єрів, які ускладнюють або можуть ускладнити експорт товарів із ЄС в треті країни. Особливістю Регламенту є поширення його дії, окрім товарів, на деякі види експорту послуг.

Поняття «іноземні торгові бар'єри» відноситься до будь-яких заходів регулювання торгівлі, допустимих в третіх країнах, але заборонених міжнародним торговим правом, що дозволяє зацікавленим сторонам домагатися усунення таких заходів. Міжнародне право, що діє в даній сфері, включає норми ВТО, а також двосторонні угоди ЄС з третіми країнами (групами країн).

Під збитком Регламент розуміє будь-який матеріальний збиток, який завданий або може бути завданий виробникам ЄС на внутрішньому ринку ЄС в результаті дії торгових бар'єрів. Несприятливим наслідком вважається будь-який збиток, який завданий або може бути завданий підприємствам ЄС на ринку будь-якої третьої країни і який може істотно відбитися на економіці ЄС або його регіонів.

Скарги на основі Регламенту можуть бути подані: а) від імені виробників ЄС, які несуть збитки в результаті дії торгових бар'єрів, що мають наслідки на ринку ЄС; б) від імені одного або декількох підприємств ЄС, що зазнають несприятливих наслідків на ринках третіх країн в результаті дії торгових бар'єрів; у) від імені держави-члена, яка домагається ліквідації торгового бар'єру. Скарги повинні містити достатні докази існування торгового бар'єру і збитку або несприятливих наслідків, що існують або потенційно можливі в результаті дії торгового бар'єру. При перевірці наявності збитку або несприятливих наслідків Комісія повинна розглянути ряд чинників, таких як об'єм імпорту або експорту даних товарів (послуг), ціни конкурентів, динаміку зростання експорту товарів (послуг) і т.д.

Скарги повинні бути направлені в Комісію письмово. Протягом 45 днів Комісія вирішує питання про прийнятність скарги. При необхідності надання заявником скарги додаткової інформації цей термін може бути продовжений.

Для розгляду скарг Регламент № 3286/94 передбачає створення консультативного комітету, що складається з представників держав-членів під головуванням представника Комісії. Якщо скарга оголошена прийнятною, Комісія ініціює розслідування з публікацією відповідного повідомлення в Офіційному віснику ЄС.

Якщо в результаті розслідування не підтверджується необхідність вжиття заходів для захисту інтересів ЄС, процедура припиняється. Процедура може бути припинена у випадку, якщо країна, що створила торговий бар'єр, в результаті розслідування приймає самостійні заходи по усуненню несприятливих наслідків або збитку відносно заявника скарги.

У випадку, якщо результати проведеного розслідування свідчать про необхідність вжиття заходів для захисту економічних інтересів ЄС і прав ЄС на міжнародній торговій арені, Комісія обирає один або декілька передбачених регламентом зворотних заходів: а) припинення або відкликання будь-якої концесії, наданої даній країні або її підприємствам; б) підвищення існуючих митних зборів або введення інших зборів відносно імпорту з даної країни (репресивні мита);в) введення кількісних обмежень або будь-яких інших рівнозначних заходів.

Проте якщо міжнародні зобов'язання ЄС відносно третіх країн зобов'язують його проводити попередні консультації або процедури вирішення суперечок, вищезгадані зворотні заходи можуть бути вжиті тільки після таких консультацій або процедур.

Після того, як Комісія прийняла рішення про застосування зворотних заходів, воно передається на розгляд до Ради, яка повинна затвердити або відхилити пропозицію Комісії в строк не більше 30 днів.

Література:

1. Европейское право / Энтин Л.М. (отв. ред.). - М.: Норма, 2004.
2. Европейское право / Энтин Л.М. (отв. ред.). - М.: Норма, 2005.
3. Європейський Союз. Консолідовані договори. – К.: Port-Royal, 1999.
4. Єдиний європейський акт. Договір про Європейський Союз. - М., 1994.
5. Кернз В. Вступ до права Європейського Союзу: Навч. посіб.: Пер. з англ. – К.: Т-во ”Знання”, КОО, 2002.
6. Право Европейского Союза: правовое регулирование торгового оборота: Учебное пособие / Под ред. В.В. Безбаха, А.Я. Капустина, В.К. Пучинского. - М.: Зерцало, 1999.
7. Право Европейского Союза: Учебник для вузов / Под ред. С.Ю. Кашкина. – М.:Юристъ, 2004.
8. Суд Европейских сообществ: избранные решения. - М.: Норма, 2001.

Поиск по сайту: