Основні фінансові документи економічної організації

Основні фінансові документи мають важливе значення для фінансового планування по слідуючим причинам:

– вони дають дані для розрахунку й аналізу фінансових показників діяльності фірми;

– є основою для складання фінансових прогнозів.

До основних фінансових документів фірми відносяться:

– баланс, або балансова таблиця;

– звіт про прибуток і збитки;

– звіт про рух наявності.

Баланс фірми – це зведена таблиця, що показує джерела капіталу і засоби його розміщення. В лівій частині балансової таблиці розміщені активи фірми, тобто матеріально-грошові засоби, які розміщує підприємство і які активно "зайняті" в господарській діяльності. Права частина балансу – пасив, він включає різні джерела получення необхідних капітальних засобів.

Приклад складання балансу відображений в балансовій таблиці (табл. 8).

Таблиця 8 – Баланс фірми

Активи балансу включають дві основні частини:

– оборотні засоби;

– основні засоби.

Оборотні засоби інакше називають поточними активами, припускаємо, що вони перетворюються в наявність на протязі року. Дві головні частини – грошові засоби і матеріально-товарні запаси.

Основні засоби або фіксовані активи, як правило, обертаються через декілька років, тобто служать фірмі найбільш довгий час.

Нематеріальні активи складаються із вартості патентів, ліцензій і тому подібних, а також із так названої “ціни фірми”, тобто цінності, репутації її торгової марки, яка також може бути предметом купівлі-продажу.

Пасиви включають зобов’язання фірми перед своїми кредиторами і власний (акціонерний) капітал.

Зобов’язання, в свою чергу, діляться на короткострокові – їх припускається виплатити на протязі року і довгострокові, прийняті на більш довгий період.

Баланс фірми входить до складу документів фінансового планування. Звітний баланс служить основою для першої стадії фінансового планування – аналізу фінансових показників. При цьому використовується документ, який включає найбільш достовірну інформацію – внутрішній баланс – баланс для внутріфірмового користування, відображаючий істинне фінансове положення фірми. Зовнішній баланс складається спеціально для публікації, підлягає зміні в рамках “балансової політики”.

Звіт про прибуток і збиток. Звіт відтворює підсумки діяльності фірми за конкретний відрізок часу, так як і баланс, вміщує інформацію для фінансового аналізу.

На відміну від балансу, який відображає фіксовану статистичну картину фінансової рівноваги фірми, звіт про прибуток і збиток, показує динаміку її фінансових операцій.

В звіті про прибуток і збиток зрівнються витрати і результати діяльності, визначається величина чистого доходу і його розподілення.

Приклади скороченого типового звіту про прибуток і збиток, відображен у табл. 9.

Звіт про рух наявності – фінансовий документ, одержує все більше визнання в останні роки. Аналіз показників і використання наявності повинен відповісти на три ключові питання:

1. Яку кількість наявності фірма генерировала за минулий період?

2. Які джерела наявності (звідки поступив грошовий капітал)?

3. Як фірма використала свою наявність?

Інакше, документ про рух наявності досліджує грошові потоки фірми – “кеш флоу”.

Рух наявності в загальному вигляді зображено на схемі (рис.8).

Таблиця 9 – Звіт про прибуток і збиток

Рисунок 8 – Рух грошових потоків фірми

1. Дивіденди і купівля акцій.

2. Борги.

3. Виплата процентів основної суми, обов’язки.

4. Амортизація.

5. Платежі.

6. Заробітна плата і прибуток.

7.2 Довгострокове фінансове планування

Ціллю довгострокового планування є складання прогнозу балансу і звіту про прибуток і збитки.

Якість фінансового планування визначається рівнем бухгалтерського звіту й фінансового контролю. Фінансові звіти організацій повинні включати такі ключові позиції, як прибуток, ринкова позиція, виробництво, використання активів, інновації.

Для складання прогнозних фінансових документів використовується методи прогнозу продаж, процент від продажу, аналіз беззбитковості та ін.

Прогноз продажу. Процес фінансового планування починається з прогнозування майбутніх продаж.

Правильно визначений прогноз є основою для:

– організації виробничого процесу;

– ефективного розподілення засобів;

– контролю над запасами.

Період прогнозу продаж повинен бути пов’язаний із загальним плановим періодом. Інколи прогнози продаж складають на 1 рік і на 5 років. Чим коротше прогнози продаж, тим точніше і конкретніше повинен бути зміст в них інформації.

Методи прогнозу продаж. Величину майбутніх продаж визначають за допомогою наступних методів:

1. Оцінка торговими робітниками. Це дуже цінне джерело інформації, оскільки торгові робітники найбільш тісно стикаються з потребами покупців.

2. Опитування споживачів. Вони даються для визначення їх покупок в прогнозний період. Найслабшим місцем цього методу є висока ймовірність неочікуваних змін ринкової кон’юнктури.

3. Аналіз часових рядів. Необхідно для звіту часового коливання величини продажу товарів. Включає в себе три основні методи:

– аналіз тенденцій;

– аналіз циклічності;

– аналіз сезонності.

Аналіз тенденцій допомагає визначити зміну продажу в період обраного періоду часу.

В рамках аналізу циклічності виявляються зміни продажу, пов’язані з діловим циклом.

Сезонний характер використання товарів також накладає відбиток на величину продаж.

Метод проценту від продажу і його застосування в фінансовому плануванні. Цей метод дозволяє вивести кожний елемент планового балансу і звіту про прибуток і збиток, виходячи із запланованої величини продаж. За допомогою методу проценту від продаж можна визначити конкретний зміст прогнозних фінансових документів.

До основи визначення процентів співвідношення належать:

- процентні співвідношення, характерні для поточної діяльності фірми;

- процентні співвідношення, розраховані на основі ретроспективного аналізу за останні кілька років;

- висновок менеджменту, особливо в тих випадках, коли складені процентні співвідношення не задовольнють керуючих і вони хотіли б змінити їх для покращення фінансових показників.

Нижче приведений приклад розрахунку елементів звіту про прибуток і збиток і балансу на основі застосування методу проценту від продажу (табл.10).

Таблиця 10 – Звіт про прибуток і збиток.

При цьому методі кожний елемент фінансових документів розраховується як визначене процентне співвідношення до велечини продаж.

Таблиця 11 – Баланс фірми

н.з. – метод проценту від продажу не застосовується, тому що величина довгострокових зобов’язань і розмір власного капіталу не залежить від змін продажу.

Аналіз збитковості є достатньо універсальним методом фінансового планування.

Він дозволяє:

- визначити обсяги виробництва і продаж товару з точки зору їх беззбитковості;

- приймати рішення щодо цільових розмііви прибутку;

- збільшити гнучкість фінансових планів шляхом звіту можливих вимірів: в затратах матеріалів і витратах праці, продажної ціни і обсягу продаж.

Суть методу у визначенні такого мінімального обсягу продажу продукції, починаючи з якого підприємство не має збитків. При цьому витрати підприємства дорівнюють його доходам, тобто:

O_пр * Ц = С_пост + V * O_пр,

де О_пр – обсяг продажу, шт.;

Ц – оптова ціна продажу, грн;

С_пост – величина постійних (фіксованих) витрат, грн;

V – величина змінних витрат на одиницю продукціі, грн.

Тоді:

де О_кр – точка беззбитковості, тобто такий обсяг продажу, починаючи з якого ціна продажу товару перевищує витрати на його виробництво та реалізацію.

Отже, для визначення планової величини обсягу виробництва та продажу, що відповідає беззбитковому стану підприємства, необхідно знати три величини:

- оптову ціну продажу товару;

-обсяг постійних (фіксованих) витрат, тобто таких витрат, величина яких у короткому періоді часу не пов’язана з обсягом виробництва і реалізації та їхніми змінами. Це витрати на устаткування, його утримання й експлуатацію, амортизаційні відрахування, адміністративні витрати на оренду, рекламу, соціальне страхування, наукові дослідження, розробки та ін.;

-обсяг змінних витрат, тобто таких витрат, які змінюють свою величину у зв’язку із зміною обсягу виробництва та реалізації продукції. Якщо обсяг зменшується – змінні витрати зменшуються і навпаки. До змінних витрат відносяться витрати на сировину та матеріали, заробітну плату основного виробничого персоналу, електроенергію, транспортування та інші.

Графічно точка беззбитковості визначається у точці перетину ліній валового доходу і валових витрат (рис. 9).

Рисунок 9 – Визначення точки беззбитковості підприємства

Логіка аналізу беззбитковості може використовуватися і для визначення обсягу виробництва та реалізації продукції, необхідного для отримання цільової величини прибутку.

Граничний обсяг нарощування виробництва продукції необхідно визначати для того, щоб запобігти збільшенню витрат та зменшенню прибутку на кожну додаткову одиницю продукції, що виробляється, і, як наслідок, зменшення валового прибутку від реалізації більшого обсягу продукції. Це відбувається тоді, коли різниця між граничним доходам (MR) та граничними витратами (MC) дорівнює нулю.

MR – MC = 0

Особлива увага повинна бути звернена на показника прибутковості придприємства.

Абсолютна сума прибутку, яка отримана підприємством, є важливим показником його прибутковості. На основі прибутку встановлюється рівень ефективності господарювання. При цьому використовують показник рентабельності, який визначається співвідношенням прибутку з авансованою вартістю (авансовим капіталом) або поточним витратам. Рентабельность означає прибутковість або дохідність виробництва та реалізаії всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих її видів.

Залежно від того, з яким показником порівнюється прибуток, визначається відповідна рентабельність.

Види рентабельності підприємства та їхні розрахунки:

- рентабельність капіталу

прибуток від звичайної діяльності

загальна = капітал х 100,

прибуток чистий

чиста = капітал х 100;

- рентабельність продукції

п рибуток від звичайної діяльності

загальна = собівартість продукції х 100,

п рибуток чистий­

чиста = собівартість продукції х 100;

- рентабельність п рибуток від реалізації і -го виду продукції

конкретного = собівартість цього виду продукції х 100

виду продукції

- рентабельність

продажу прибуток від випуску і реалізації

продукції або = обсяг реалізації за оптовими цінами х 100

обороту

Зміна рівня того чи іншого показника рентабельності залежить від зміни економічних та організаційно-технічних факторів виробництва та реалізації продукції (робіт та послуг). Тому у процесі аналізу стану рентабельності підприємства необхідності визначити, які фактори більше впливали на підвищення чи зниження рівня рентабельності та розробити відповідні заходи підвищення ефективності діяльності підприємства.

Якщо прибутковість підприємтсва знижується, то зменшується ціна акцій та співвідношення прибутку на акцію (ПНА) та її ціни. Для інвесторів, акціонерів показники прибутковості (рентабельності) підприємства є дуже важливими. Чистий прибуток використовується у розрахунках ряду показників акціонерного капіталу:

Прибуток після сплати податків

Прибуток на _ та дивідентів на привілейовані акції_

звичайну акцію (ПНА) = Кількість звичайних акцій;

Ринкова ціна акції

Цінність акцій = ПНА;

_ Дивіденд на одну акцію_

Рентабельність акції = Ринкова ціна акції.

Більш об’єктивну оцінку ефективності діяльності підприємства можна отримати за допомогою комплексу, системи показників, що всебічно характеризують економічний стан підприємтсва.

7.3 Короткострокове фінансове планування

Основою короткострокового фінансового планування є складання прогнозних фінансових бюджетів економічної організації.

Бюджет фірми і його різновиди. Бюджет – це кошторис доходів і витрат фірми.

Складання бюджетів є елементами загального процесу планування, а не тільки його фінансовою частиною. Найчастіше складання бюджетів здійснюється в межах оперативного планування.

Складання бюджетів включають наступні етапи:

- встановлення загальних цілей розвитку фірми;

- конкретизація загальних цілей і визначення задач для кожного окремого підрозділу; підготовку відділами і підрозділами оперативного бюджету (на рік чи півроку);

- аналіз підготовлених бюджетів керуючими і їх корегування;

- підготовка підсумків бюджету.

Виділяють декілька основних видів оперативних бюджетів:

– матеріальний бюджет – перераховує види і кількість сировини і матеріалів, необхідних для реалізації конкретного плану;

– бюджет закупівлі – конкретизує витрати на закупку всіх матеріалів, необхідних для здійснення планів;

– трудовий бюджет – веде рахунок прямих витрат праці, необхідних для організації запланованих видів діяльності;

– бюджет адміністративних витрат – включає витрати на виконання головних функцій, витрати на командировочні і ділові поїздки, гонорари та ін.

До основних фінансових бюджетів відносять: бюджет наявності і бюджет додатково вкладеного капіталу. Якщо перший із фінансових бюджетів має свою ціль забезпечити ліквідність фірми, то другий уточнює заплановані грошові витрати з розрахунком змін: будівництво або придбання заводів, машин і устаткування, заміна зношених капітальних активів і т. п.

Прогноз бюджету наявності – складає частину фінансового планування. Бюджет наявності деталізує потоки наявності (вхідні – доходи і вихідні - витрати) за конкретний майбутній період часу.

Найчастіше бюджет наявності складається на рік або півроку вперед з розбивкою на місяці.

На прикладі прогноз бюджету наявності для простоти розподілений на чотири квартали року (табл.12).

Таблиця 12 – Прогноз бюджету наявності фірми.

Правила складання планового бюджету наявності. Закупки матеріалів фірма визначає із прогнозом продаж. Плата за матеріали, які будуть потрібні в наступному кварталі, здійснюється в попередньому кварталі. Наприклад, для того щоб продати товар на чотири мільйони грн. у другому кварталі, фірма повинна придбати матеріалів на 1800 млн. грн. Плата здійснюються у 1 кв.

Витрати на працю інколи складають близько 30% річних продаж, інші затрати – близько 20% річних продаж.

Проценти і податки виплачуються в наприкінці кварталу.

Купля нового обладнання здійснюються перед початком нового сезону.

Рядок G в бюджеті показує потреби фірми у фінансуванні.

Гнучкий бюджет. Приведені розрахунки – це підготовка традиційного бюджету наявності, який заснований на одному прогнозі продажу. Адже всі показники – витрати, прибутки, податки – розраховуються, виходячи із одної прогнозної цифри продажу за рік.

В реальній практиці, діє ряд варіантів розвитку подій. Тому найбільш підходящим буде той бюджет, який передбачає можливість змін.

Крім цього, гнучкість бюджету, як і довгострокові фінансові плани, дає регуляцію довжини виробничого важелю, тобто керування співвідношенням між постійними і змінними витратами.

8 Внутрішньовиробниче планування основних показників в галузі зв’язку

Планування обсягу послуг і продукції зв'язку

Попит на послуги зв'язку є вихідним показником, що характеризує ступінь задоволення потреб населення і народного господарства в різноманітних видах зв'язку, обсяг переданої інформації, у залежності від якого визначаються виробничі потужності підприємства, необхідна кількість устаткування і штат робітників, потреба в грошових і матеріальних ресурсах, а також розраховуються всі основні економічні показники діяльності підприємства.

Щоб найбільш повно задовольнити потреби населення і народного господарства в послугах зв'язку, варто вивчати сформований платоспроможний попит на традиційні і нові види послуг, аналізувати його зміни за ряд попередніх років і можливості росту в майбутньому, з урахуванням яких визначається план обсягу послуг підприємства.

Засоби планування послуг підгалузей зв'язку в більшій мірі визначаються її характером, видом переданої інформації. Тому план по різних видах продукції різноманітних підгалузей зв'язку складається окремо. Існують розходження в методиці планування двох основних форм продукції: обміну і надання технічних засобів.

У основу планування послуг, виражених обміном, покладений вихідний платний обмін, так як він відсвічує попит на послуги зв'язку, обсяг реалізованої продукції і від нього в кінцевому рахунку залежать вхідний і транзитний обмін.

При плануванні вихідного платного обміну застосовуються статистичні методи економічного аналізу (екстраполяція, секторний аналіз) і нормативний метод, засновані на визначенні душових рівнів споживання послуг зв'язку. Душовий рівень споживання послуг зв'язку відбиває розмір вихідного платного обміну в розрахунку на 1, 100 або 1000 споживачів. При цьому очікувані душові рівні споживання послуг зв'язку розраховуються для сфери особистого споживання на жителя, а для народногосподарського сектора - на працюючого.

При плануванні попиту на послуги зв'язку варто враховувати вплив народногосподарських і внутрішньогалузевих чинників.

До зовнішніх, народногосподарських чинників відносяться чисельність населення і число зайнятих у народному господарстві; зміна структури споживачів, питомої ваги осіб нефізичної праці, зайнятих у невиробничій сфері; темпи житлового будівництва; темпи зміни валового національного продукту та інше.

До внутрішньогалузевих відносять чинники, що визначають стан і розвиток зв'язку, якість наданих послуг зв'язку, взаємозамінність і взаємозв'язок послуг різноманітних підгалузей зв'язку.

Наприклад, при переході в міжміському телефонному зв'язку з замовленої на негайну систему і відповідно з негайної на швидку систему експлуатації обмін значно зростає (у 1, 5 - 2 разу) унаслідок поліпшення якості надання послуг. Збільшенню обміну сприяє підвищення доступності до неї в наслідку розвитку місцевої телефонної мережі, росту телефонної щільності.

При плануванні обсягу вихідних платних послуг поштового зв'язку враховується вплив народногосподарських чинників: для письмової кореспонденції - темпи росту числа зайнятих у народному господарстві; для

посилок: від населення - збільшення роздрібного товарообігу, від народного господарства - росту промислової продукції; для грошових переказів - росту грошових прибутків населення, а також таких внутрішньогалузевих чинників, як розвиток мережі зв'язку, прискорення пересилки, упровадження нових видів обслуговування та ін.

Маркетингова орієнтація передбачає перебудову планово-економічної роботи, перехід до стратегічного планування, в основі якого лежить обґрунтування цілі розвитку, наприклад, розробка раціональних норм споживання послуг зв'язку і шляхів їх досягнення і ліквідація стратегічного розірвання, утвореного плануванням за допомогою екстраполяції.

Основним показником обсягу послуг зв’язку є загальний вихідний обмін, що включає не тільки платний, але і безкоштовний (службовий) обмін. Планування безкоштовного вихідного, транзитного, вхідного обміну ґрунтується на вивченні для кожного підприємства зв'язку визначених, характерних для нього, співвідношень цих показників до вихідного платного обміну в залежності від його специфіки і місця розташування.

Так, при плануванні загального вихідного обміну Q¢_вих на основі сформованих співвідношень спочатку розраховується частка безкоштовного обміну d_б/пл у загальному вихідному обміні. Загальний вихідний обмін:

,

де Q'_вих – число вихідних платних послуг.

На кожному підприємстві в залежності від його розташування і місця в мережі зв'язку укладається визначене співвідношення між вхідним, і загальним вихідним обміном, що може змінюватися в залежності від тимчасових характеристик (курортний сезон) або довгочасно діючих факторів. Навантаження, що надходить, може значно коливатися по періодах і впливати на розмір здійсненого обміну.

З урахуванням встановлених за минулий період співвідношень вхідного і загального вихідного обміну і запланованого загального вихідного обміну визначається вхідний плановий обмін по поштовому, телеграфному і міжміському телефонному зв'язку.

При визначенні транзитного обміну враховуються зміни в системі організації та у побудові мережі зв'язку. Розвиток техніки зв'язку, введення системи прямих з'єднань у телеграфному зв'язку, автоматичного транзиту в міжміському телефонному зв'язку зменшують обсяг транзитного обміну.

У умовах стабільної ситуації в економіці країни планування обсягу послуг у формі обміну на короткочасний період (наступний квартал, рік) може визначатися, виходячи зі сформованих середньорічних (середньо-квартальних) співвідношень обміну протягом декількох (трьох, чотирьох) попередніх, включаючи поточний, періодів:

,

При цьому остаточне рішення про зміну обміну на планований період приймається, виходячи з аналізу впливу демографічних та інших народногосподарських і внутрішньогалузевих чинників.

При визначенні обсягу послуг зв'язку, виражених технічними пристроями, виходять із таких даних:

1) числа діючих технічних засобів;

2) наявного резерву діючих мереж зв'язку;

3) приросту числа технічних пристроїв на мережах зв'язку, що вводяться за планом капітального будівництва;

4) заявок споживачів на технічні засоби.

При розрахунку річного плану обсягу діяльності, вираженої технічними пристроями, спочатку визначається очікувана наявність технічних засобів (каналів, телефонних апаратів, радіоточок і т.п.) на кінець поточного (початок планованого) року N_пп.

З урахуванням очікуваного приросту числа технічних засобів у планованому році і терміну (квартал, місяць) їхнього запровадження в експлуатацію (ΔNi), розраховується середньорічне число технічних засобів N_пл, що припускає обслуговувати протягом планованого року:

,

Планування чисельності робітників у галузі зв’язку

Для успішної роботи в умовах ринкової економіки кожне підприємство зв'язку повинно мати мінімально необхідне, але достатнє число робітників відповідних фахів і кваліфікації. Чисельність виробничого штату залежить від обсягу навантаження, що надходить, кількості і складності що обслуговується устаткування, застосовуваних норм і нормативів по праці, а також нормативних законодавчих актів, що регламентують трудову діяльність. Для кожної функціональної групи робітників використовується своя методика розрахунку необхідної чисельності штату, що враховує характер і об’єм виконуваної роботи і вид застосовуваних трудових норм.

Чисельність робітників по опрацюванню обміну й обслуговуванню абонентів визначається по формулі

де - середньомісячний обмін або число виробничих операцій і-го виду в натуральних одиницях;

Н_ві - годинна норма виробітки на і-й операції, од. /год на людину;

Ф_рч - установлений трудовим законодавством нормативний місячний фонд робочого часу.

К_відп – коєфіціент, що враховує резерв робітників на підміну час чергових відпусок.

Розрахунок необхідної чисельності робітників, зайнятих експлуатаційно-технічним обслуговуванням устаткування і споруджень зв'язку, заснований на застосуванні норм часу, що характеризують необхідні витрати праці, необхідні на обслуговування одиниці конкретного виду устаткування у визначений проміжок часу:

де - середньорічне число технічних засобів j-го виду, що підлягає

обслуговуванню;

- норма часу в людино-годинах на обслуговування одиниці j -го виду устаткування за місяць.

Чисельність інженерно-технічних робітників, безпосередньо зайнятих обслуговуванням засобів зв'язку, визначається, як правило, по типових штатах, що характеризують необхідне число робітників відповідного фаху і кваліфікації для обслуговування типового, найбільше обладнання, що часто зустрічається.

Для розрахунку чисельності адміністративно-управлінського персоналу можуть бути використані штатні нормативи, що встановлюють залежність між числом робітників даної групи і потужністю підприємства, його організаційно-виробничою структурою, чисельністю зайнятих на виробництві й інших показниках.

Загальна середньорічна чисельність робітників підприємства визначається виходячи з їхньої наявності на початок року , приросту чисельності робітників з урахуванням обсягу робіт, що збільшується, , що розраховується по вищенаведених формулах, і реальної економії робочої сили - Е_рс, отриманої в результаті зниження трудомісткості виконання виробничих операцій:

Реальна економія робочої сили може бути розрахована по формулі

Де і - норми часу на виконання виробничої операції або одиниці робіт до і після впровадження заходів щодо зниження трудомісткості і росту продуктивності праці. Відповідно до Закону України "ПРО підприємство і підприємницьку діяльність" підприємства зв'язку мають право самостійно розробляти і застосовувати норми і нормативи по праці для розрахунку чисельності виробничого персоналу, керуючись при цьому необхідністю всемірної економії трудових ресурсів і підвищення ефективності виробництва в цілому.

Планування поточних витрат

Для упорядкування балансу прибутків і витрат, бізнес-плану прогнозуються витрати, необхідні для забезпечення нормальної виробничої діяльності. Витрати плануються по кожній статті окремо в ув'язуванні з іншими поділами плану, а також з урахуванням інфляції, потім розраховується загальна сума експлуатаційних витрат на весь період. Планові розміри витрат по статтях визначаються прямими розрахунками або за допомогою укрупнених вимірювачів.

До витрат на оплату праці ставляться витрати на оплату праці основного виробничого персоналу підприємства, включаючи премії робітникам та службовцям, що стимулюють і компенсують виплати, виплати в натуральній формі, а також витрати на оплату праці робітників, що складаються не в штаті, але відносяться до основної діяльності. У собівартість не включаються премії за рахунок засобів спеціального призначення і цільових надходжень, матеріальна поміч, безпроцентна позичка, оплата додаткових відпусток, надвишки до пенсії, оплата путівок і т.п.

Відрахування на соціальне страхування включають відрахування по встановлених нормах у позабюджетні фонди.

Сума амортизаційних відрахувань на повне відновлення планується виходячи із середньорічної вартості основних фондів по видах і відповідних нормах амортизації. Амортизація може провадитися рівномірним або прискореним методом.

Витрати на ремонт основних фондів плануються по калькуляції згаданого ремонту і розносяться по відповідних статтях (зарплата, матеріали, запчастини і т.п.), або ж планується рівномірне протягом року відрахування засобів у ремонтний фонд, що у цьому випадку виділяється в переліку витрат окремо.

При плануванні витрат на матеріали, запчастини, електроенергію з боку для виробничих потреб, а також транспортних витрат необхідно враховувати їхнє постійне подорожчання в умовах інфляції в нашій країні, застосовуючи відповідні прогнози й індекси.

Матеріальні витрати підприємств зв'язку можуть плануватися (при неможливості прямого рахунку) на основі укрупненого вимірювача 100 грн. доходів або 1 м² площі з урахуванням інфляції.

Витрати на електроенергію планують по видах устаткування виходячи з його потужності, тривалості роботи, норми споживання електроенергії і прогнозованих тарифів на неї.

Взаєморозрахунки з підприємствами зв'язку плануються з урахуванням тривалості, обсягу робіт, використовуваного устаткування, тощо на основі договорів.

Транспортні витрати, у тому числі на перевезення пошти, плануються на основі договорів із тими, хто робить транспортування. Якщо ж мова йде про підприємства, що безпосередньо займаються перевезенням пошти (поштамти, призалізнодорожні поштамти, відділення перевезення пошти, міські і районні вузли зв'язку), то витрати планують на основі двох показників. Це—річний пробіг транспорту з поштою (окремо залізничного, автомобільного, повітряного, водяного і гужового) і тарифи на оплату 1 км пробігу або 1 т-км перевезеного вантажу (повітряний транспорт), або планової вартості 1 км пробігу (власний транспорт).

Зупинимося на статтях витрат, що стали включати в собівартість продукції порівняно нещодавно.

Знос по нематеріальним активам (права користування землею, патенти, ліцензії, '"ноу-хау", програмні продукти, товарні знаки і т.п.). Починається і ставиться на собівартість щомісяця по нормах, розрахованим підприємством виходячи з початкової вартості і терміна їхнього корисного використання.

Якщо термін корисного використання нематеріальних активів визначити важко, норми зносу встановлюються в розрахунку на 10 років.

У собівартість продукції включаються витрати на рекламу, представницькі витрати, пов'язані з комерційною діяльністю підприємств (офіційні прийоми, оплата послуг перекладачів, проведення засідань ради або правління і ревізійної комісії підприємств, і тощо), і витрати на підготування і перепідготовку кадрів. Плануються ці витрати виходячи з установлених норм і нормативів.

Всі розраховані по окремих елементах і статтям витрати включаються в загальний річний і квартальний кошториси, що визначають суму експлуатаційних витрат на планований період.

На основі планового кошторису витрат і планованих доходів складається калькуляція собівартості 100 грн. доходів у цілому по підприємству і підгалузі або по послугах (якщо це можливо). При розробці кошториси витрат і визначенні собівартості створюється база для встановлення тарифів, забезпечується можливість зниження витрат, закладається основа для одержання прибутку.

8.4 Планування доходів та прибутків

Доходи, які одержують підприємства зв'язку за весь обсяг реалізованих споживачам послуг по діючих тарифах, складають валову суму доходів від експлуатації засобів зв'язку, що прийнято називати доходами від основної діяльності. Загальна сума доходів від основної діяльності по галузі зв'язку в цілому являє собою грошове вираження вартості всього обсягу реалізованих послуг зв'язку:

,

Доходи від основної діяльності визначаються по-різному в залежності від виду платних послуг. Через те, що номенклатура платних послуг містить у собі велике число найменувань, диференційовано визначати доходи від основної діяльності безпосередньо на основі тарифів по кожній тарифній позиції не представляється можливим. Тому в практиці використовуються чотири методи визначення доходів від основної діяльності стосовно до різноманітних видів платних послуг.

Доходи, що одержуються від надання разових послуг зв'язку (вихідного платного обміну: пересилки поштової кореспонденції, посилок, передавання телеграм, надання міжміських телефонних розмов), визначаються в залежності від кількості укрупнених показників вихідного платного обміну (по його видах: кількість телеграм, міжміських телефонних розмов незалежно від відстані і тривалості і т.д.) і середньої дохідної такси – Т_dі.

Середня доходна такса не стабільна, і при її плануванні враховуються динаміка сформованих доходних такс за ряд років і чинники, що впливають на її зміну (склад клієнтури, структура обміну і т.д.). с урахуванням середньої доходної такси плануються доходи, одержувані від надання разових послуг зв'язку Д_{раз .}:

де n - номенклатура вихідного платного обміну.

Доходи, що одержуються від абонентної плати Д_аб за послуги, надані у виді каналів зв'язку і відповідних кінцевих пристроів (телефонних апаратів, радіотрансляційних точок), визначаються виходячи із середньорічного.числа цих пристроїв , середньої абонентної плати :

Доходи від установок і перестановок телефонних апаратів і радіоточок визначаються на основі даних про їхню кількість і відповідні середньої такси.

Доходи, що одержуються у вигляді орендної плати за надані в користування міжміські телефонні і телеграфні канали, канали телевізійного і звукового мовлення, визначаються в залежності від протягу каналів Lі, з урахуванням часу їхньої дії і встановленого тарифу Ці:

Доходи, що одержуються у вигляді погодинної оплати за роботу засобів Д_зас радіозв'язку, радіомовлення і телебачення, залежать від планованого часу роботи радіотрансляційних і приймальних пристроїв T_і і величини тарифу за час роботи Ці, встановленого в залежності від потужності передавачів і стислості прийому:

Прибуток-це частина виручки, що залишається в підприємстві після покриття всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність.

З економічної точки зору виділяється прибуток, створений у ході різної діяльності:

- прибуток(збиток) від основної діяльності:реалізації послуг зв‘язку;

- прибуток(збиток) від іншої реалізації;

- прибуток від фінансових інвестицій;

- прибуток(збиток) від позареалізованих операцій.

У сукупності ці складові утворюють балансовий прибуток П_бал:

П_бал = ВД – Н_ц –В + П_ін + П_фін + П_п.о

де ВД - валовий доход від реалізації послуг;

Н_ц -сума податкових платежів,які входять у ціну послуг;

В -сума витрат на виробництво і збут послуг;

П_ін – прибуток (збиток) від іншої реалізації;

П_фін - прибуток від фінансових операцій;

П_п.о - прибуток (сальдо доходів і витрат) від позареалізоційних операцій.

У даний час прибуток після сплати податків залишається в розпорядженні підприємства і використовується за його розсудом.

При складанні плану визначається величина балансового прибутку без обліку позареалізаційного прибутку і збитків, які не плануються. З отриманого таким чином балансового прибутку вираховується податок на прибуток і визначається чистий прибуток, розподіл якого на підприємстві планують самостійно.

9 Аналіз і оцінка якості плану

Аналіз і оцінка внутрішньовиробничого планування служить важливою умовою здійснення розроблених планами досягнень, поставлених в них цілях і задачах.

В ринкових умовах, де головним регулятором в діяльності підприємств виступає рівновага попиту і пропозиції, збільшення доходив над витратами і інші економічні механізми і інтереси робітників, виробничі організації та фірми

розробляють багато планів від стратегічного до оперативного, від довгострокових до короткострокових та текучих, від комплексного соціально-економічного плану всього підприємства до оперативно-календарного плану окремих його підрозділів і т.ін.. Розроблені плани для кожного підприємства і його підрозділів стають його орієнтирами виробничо-економічної діяльності на довгостроковий-короткостроковий періоди. Кінцеві результати всякої діяльності визначається двома взаємозв”язаними факторами: якості складання економістами і менеджерами початкових економічних показників діяльності підприємства і рівнем управління прийнятих керівництвом підприємства початкових планів всіма категоріями персоналу. І так, в ході внутрівиробничого економічного планування, в процесі виконання планових показників виступає необхідність не тільки оцінки правильного вибору основної цілі розвитку того або іншого підрозділу, але і степінь досягнення запланованої цілі. Стратегічні і оперативні цілі можуть бути різними, як на різних підприємствах, так і в одній тій же організацій в різні періоди розвитку. При цьому внутрівиробниче планування в залежності від виду і величини підприємства, його місце і роль на ринку виробництва, складу і професіоналізму персоналу і інших факторів, виконує різні функції. Розглянемо ці функції у вигляді схеми.

План як економічний прогноз. Керівники підприємства в незалежності від його виду і значення повинні знати які об'єми виробництва і економічні результати воно може запланувати на попередній період діяльності. При цьому одні групи спеціалістів передбачують мінімальні плани, інші завищують показники. Крім того, в багатьох випадках потрібно знати які економічні ресурси і в якій кількості, і коли буде потрібно підприємству, тобто всякий план повинен бути узгоджений.

План як основа контролю діяльності підприємства. По мірі виконання запланованих показників підприємство повинно реєструвати одержані економічні результати. Порівняння фактичних і запланованих показників здійснює текучий бюджетний контроль. При цьому велика увага повинна придбатися не тільки відхиленню самих показників, але і встановленню причин одержаних відхилень. Такий контроль може свідчити як про незадовільну роботу того або іншого підрозділу підприємства, так і неузгодженості початкових планових показників. В обох випадках керівники та економісти повинні бути зацікавлені одержанням ефективної інформації і прийняттям правильних рішень по покращенню роботи персоналу і по корегуванню плану.

План як засіб управління фірми. План підприємства представляє собою виражену у вартісному вимірі програму дії персоналу в області закупівлі ресурсів, виробництва і продажу товарів і.ін.. В цій програмі повинне бути забезпечена відповідна погодинна і функціональна координація роботи різних категорії персоналу і підрозділів підприємства. Показники виконання плану служать завданням для прийняття управлінських рішень.

План як основа розробки стратегії і цілі. Розробка плану на наступний черговий період завжди проводиться до початку нового планового року. Новий план повинен складатися на основі постановки нових цілей розвитку підприємства із врахуванням виконання текучих планів. Степінь виконання поточних планів в більшості випадків служить орієнтиром для прийняття на майбутній рік нових підвищених або понижених планових показників. В той же час не виключається можливість оптимізації і збалансованості основних розділів, нових планів. Наприклад, ріст об’єму продажу може забезпечуватися за рахунок розширення виробництва випускаючих товарів або за рахунок освоєння нової конкурентно-здатної продукції. В любому випадку підприємству необхідно найбільш повно врахувати існуючі внутрішньовиробничі або ринкові умови при розробці всіх видів плану. Таким чином, поточна і перспективна діяльність підприємства тісно зв”язана не тільки з розробкою, але і з виконанням планів. Для оцінки якості плану необхідно врахувати систему показників, які характеризують реальність, напруженість, оптимальність, збалансованість, ступінь точності та рівень ризику і.ін..

Реальність плану означає їх можливість реалізації в найближчий відрізок часу. Першим признаком реальності може служити рівень їх фактичного виконання в конкретних внутрішніх умовах. Другим показником плану являється рівень їх напруженості. Цей показник універсальний і може служити для оцінки якості плану на всіх етапах їх існування.

Напруженість плану являється однією із основних характеристик степені регіонального виконання плануючих економічних ресурсів в процесі виробництва послуг.

Коефіцієнт напруженості плану є відношення:

Кн = Апл./Аст

Поиск по сайту: