ЗАВДАННЯ ДО ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Самостійна робота складається з теоретичної і практичної частин.

При написанні теоретичної частини студент повинен дати відповідь на три питання, відповідно до варіанта, заданого викладачем.

Перелік питань до написання теоретичної частини контрольної роботи:

1. Підприємство як складна відкрита система.

2. Особливості підприємства як системи.

3. Горизонтальний та вертикальний поділ праці на підприємстві.

4. Економічна модель підприємства як відкритої системи.

5. Функції підприємства й організаційні форми їх втілення.

6. Взаємозв’язок і взаємодія підрозділів основного виробництва, виробничої та соціальної інфраструктури.

7. Загальна характеристика підрозділів підприємства.

8. Величина підрозділів та їх статус на різних підприємствах: заводи (виробничі одиниці), філій, цехи, дільниці, бригади, окремі робочі місця.

9. Ієрархічна структура великих підрозділів підприємства.

10. Підрозділи внутрішньовиробничої кооперації та підрозділи, що випускають готову продукцію (центри прибутку).

11. Структура внутрішнього економічного механізму.

12. Економічні інтереси як фактор мотивації.

13. Форми реалізації економічних інтересів на рівні підприємства, підрозділів та окремих працівників.

14. Зв’язок і відмінності економічних механізмів підприємства та його підрозділів.

15. Організація внутрішньовиробничих економічних відносин.

16. принципи організації системи внутрішньовиробничих економічних відносин.

17. Умови організації системи внутрішньовиробничих економічних відносин.

18. Система показників планування, обліку та оцінки діяльності різних підрозділів.

19. Нормативна база як основа організації системи внутрішніх виробничих відносин.

20. Правові основи організації внутрішніх економічних відносин підприємства.

21. Форми функціонування внутрішнього економічного механізму.

22. Підрозділи як самостійні суб’єкти ринку і генератори прибутку.

23. Відносини між підрозділами й апаратом управління.

24. Організація договірних відносин на підприємстві.

25. Функції та система внутрішніх цін.

26. Внурішнє формування витрат, поняття про виробничу та цехову собівартість.

27. Механізм розподілу частини прибутку підприємства між його підрозділами.

28. Механізм розподілу прибутку підрозділу між окремими виробами.

29. Поняття про дані витрати виробництва підрозділу.

30. Внутрішні планово-розрахункові ціни на продукцію основних і допоміжних підрозділів.

31. Ціни на базі нормативної собівартості, умови їх застосування.

32. Ціни з урахуванням прибутку, їх функції, умови застосування.

33. Розподільча та стимулююча функції внутрішніх цін на базі повної вартості.

34. Прибуток виробничих підприємств.

35. Ціни на продукцію підрозділів – суб’єктів ринку.

36. Формування ціни як функції витрат і цільового прибутку.

37. Система та зміст внутрішніх планів.

38. Зв’язок внутрішнього планування з плануванням діяльності підприємства в цілому.

39. Структура та показники внутрішніх планів.

40. Формування та розподіл прибутку виробничого підрозділу підприємства.

41. Нормативна база планування.

42. Система техніко-економічних норм і нормативів як основа розробки планів.

43. Виробнича програма і виробнича потужність підприємства.

44. Одиниці виміру та показники загального обсягу виробництва.

45. Виробнича програма підрозділів основного виробництва.

46. Розробка планів виробництва допоміжних підрозділів.

47. Обгрунтування виробничої програми виробничою потужністю підприємства.

48. Склад витрат підрозділів, порядок їх формування за місцем виникнення та калькуляцій ними одиницями.

49. Основні показники витрат підрозділів: кошториси, собівартість виробів.

50. Методика складання кошторисів підрозділів.

51. Планування собівартості окремих виробів у підрозділах.

52. Контроль як функція управління.

53. Форми контролю діяльності підрозділів.

54. Контроль якості продукції, трудової дисципліни, поточних витрат.

55. Звітність підрозділів.

56. Оцінка виконання плану виробництва продукції за номенклатурою та загальним обсягом.

57. Оцінка рівня витрат і собівартості продукції підрозділів.

58. Оцінка діяльності невиробничих та функціональних підрозділів апарату управління.

59. Оцінка діяльності невиробничих та функціональних підрозділів апарату управління.

60. Матеріальне та нематеріальне стимулювання персоналу.

61. Оплата праці як головний стимулюючий чинник.

62. Місце преміювання в системі мотивації персоналу.

63. Форми й умови участі персоналу підрозділів у прибутку підприємства.

64. Матеріальна відповідальність підприємства і його підрозділів.

65. Форми матеріальної відповідальності за порушення договірних зобов´язань.

66. Штрафи, відшкодування збитків.

67. Поняття збитків.

68. Класифікація економічних збитків.

69. Розгляд внутрішніх претензій на підприємстві.

70. Розпорядок збитків і суми претензій між кількома контрагентами, які порушили договірні зобов’язання.

71. Форми матеріальної відповідальності підрозділів і працівників.

72. Економічна діагностика як процес оцінки економічного стану виробничої системи та можливостей її функціонування та розвитку.

73. Поняття про “дієвість” системи внутрішніх економічних відносин. Коефіцієнт дієвості.

74. Основні критерії аналізу і оцінки системи внутрішніх економічних відносин;

75. Визначення беззбиткового обсягу операційної діяльності в натуральному і грошовому виразі.

Практична частина контрольної роботи передбачає рішення задачі:

Задача

У механічному цеху виготовляється три комплекти деталей для машин А, Б, В. Деталі обробляються на трьох групах устаткування: токарному, фрезерному, свердлильному, а також проходять слюсарну обробку з переважно ручною працею. Загальновиробничі витрати включають витрати на утримання й експлуатацію машин та устаткування (ВУЕМУ), та витрати на організацію й управління виробництвом у розмірі 1000 тис. грн. ВУЕМУ за групами устаткування, їх завантаження у нормованому часі, а також витрати часу на один комплект наведені у таблиці 1. Коефіцієнт виконання норм часу на всіх групах устаткування дорівнює 1,1.

Середньогодинна тарифна ставка робітників-верстатників і слюсарів разом з доплатами становить 5,45 грн. Додаткова заробітна плата 12 % від основної, відрахування на соціальні потреби 37,5 %. Фонд основної зарплати виробничих робітників за рік становить 1500 тис. грн.

У цеху загальновиробничі витрати в повній їх сумі розподіляються при калькулюванні пропорційно до основної зарплати виробничих робітників. Проте у правомірності застосування такої методики за умов підвищення вимог до точності економічних обчислень виникли сумніви. Є підстави вважати, що розподіл ВУЕМУ у складі загальновиробничих витрат пропорційно до зарплати викривляє собівартість окремих виробів, а отже, і їх рентабельність. Вирішено вивчити, як зміниться собівартість комплектів деталей, якщо змінити традиційну методику розподілу загальновиробничих витрат. Під час аналізу порівнюється розподіл за трьома базами: пропорційно до основної заробітної плати виробничих робітників, до машино-годин роботи устаткування, за кошторисними ставками ВУЕМУ на одну машино-годину.

Потрібно:

1) обчислити основну (пряму) і додаткову зарплату виробничих робітників, а також відрахування на соціальні потреби і на комплекти деталей;

2) визначити загальновиробничі витрати на комплекти деталей пропорційно до основної зарплати виробничих робітників;

3) визначити загальновиробничі витрати на комплекти деталей пропорційно затратам часу в машино-годинах;

4) обчислити собівартість машино-години роботи різних груп устаткування;

5) обчислити кошторисні ставки ВУЕМУ на комплекти деталей, а витрати на організацію й управління виробництвом розподілити пропорційно до затрат часу в машино-годинах;

6) порівняти результати розподілу загальновиробничих витрат за зазначеними базами, дати оцінку їх переваг і недоліків та рекомендувати прийнятну для умов цеху методику.

Вказівка. Для спрощення обчислень сумарні затрати часу на обробку всіх комплектів взято однакові. Однакові й тарифні ставки робітників. Унаслідок цього розподіл витрат пропорційно до зарплати та машино-годин дає однакові результати, що рідко трапляється в реальних умовах виробництва. Обчислення середніх витрат на машино-годину і за групами устаткування слід виконувати в реальних машино-годинах, тобто з урахуванням коефіцієнта виконання норм.

Таблиця 1

Витрати на експлуатацію устаткування і його завантаження

Витрати на експлуатацію устаткування і його завантаження

Витрати на організацію і управління виробництвом (цехові) – 750 тис. грн.

Коефіцієнт виконання норм часу – 1,0

Середньогодинна тарифна ставка робітників – 7,42 грн.

Додаткова заробітна плата – 12% від основної

Фонд заробітної плати робітників цеху за рік – 1270 тис. грн.

Витрати на експлуатацію устаткування і його завантаження

Витрати на організацію і управління виробництвом (цехові) – 910 тис. грн.

Коефіцієнт виконання норм часу – 1,1

Середньогодинна тарифна ставка робітників – 6,87 грн.

Додаткова заробітна плата – 12% від основної

Фонд заробітної плати робітників цеху за рік – 1150 тис. грн.

Витрати на експлуатацію устаткування і його завантаження

Витрати на організацію і управління виробництвом (цехові) – 1150 тис. грн.

Коефіцієнт виконання норм часу – 1,05

Середньогодинна тарифна ставка робітників – 7,57 грн.

Додаткова заробітна плата – 12% від основної

Фонд заробітної плати робітників цеху за рік – 1500 тис. грн.

Витрати на експлуатацію устаткування і його завантаження

Витрати на організацію і управління виробництвом (цехові) – 1200 тис. грн.

Коефіцієнт виконання норм часу – 1,0

Середньогодинна тарифна ставка робітників – 6,95 грн.

Додаткова заробітна плата – 12% від основної

Фонд заробітної плати робітників цеху за рік – 1380 тис. грн.

Поиск по сайту: