Характеристика сучасних підходів до теорії мотивації

Сучасні теорії мотивації поділ на змістові і процесуальні. Змістові т-ї вивчають потреби, які спонукають людину до роботи.

1.Американський психолог А. Маслоу розглядав проб­леми мотивації крізь призму ієрархії потреб людини, виокремлюючи серед них:

- фізіологічні потреби;

- потреба в безпеці;

- соціальні потреби (належності, причетності, статусу, любові);

- потреба поваги, визнання;

- потреба в самоактуалізації.

2.Теорія потреб ERG К. Алдерфера базується на трьох рівнях потреб:

- існування (existance) – фізіологічні потреби та потреби безпеки;

- взаємовідносин (rela-tedness) – потреба в міжособистісних стосунках;

- зростання (growth) – потреба самореалізації та поваги.

Кожна потреба, на відміну від потреб А. Маслоу, може задовольнятися незалежно від інших.

3.Теорія Гецберга (теорія мотиваційної гігієни). Усі потреби поділив на 2 групи: 1.Гігієнічні потреби: (умови праці, умови життя, стосунки в колективі). 2.Мотиваційні п (оплата праці, карєрний ріст, визнання заслуг) – ці фактори впливають на рівень задоволення і мотивують людей краще працювати.

Процесуальні т-ї не заперечують вплив потреб на мотивацію, але вважають що поведінка людини визначається не тільки потребами, а й тим яким способом людина досягає цих потреб.

1.Теорія Врума.(теорія очікування). Теорія базуєця на 3-х взаємозалежностях: Затрати-Результат, Результат-Винагорода, Винагорода-Валентність. Якщо значення хоча б одного з цих чинників буде не значним, то мотивація до роботи буде слабкою і результат роботи буде низьким.

2. Теорія справедливості.(модель Адамс). Більшість робітників зацікавлені не тільки у задоволенні своїх потреб, але і в справедливості системи винагород. Працівники порівнюють отримані ними винагороди з винаг. ін. працівників. І якщо це порівняння не на їхню користь, то вони будуть зменшувати інтенсивність праці до тих пір, доки не отримають справедливої винагороди.

3. Модель Портера-Лоулера – комплексна теорія мотивації, що містить елементи попередніх теорій. На думку авторів, мотивація є одночасно функцією потреб, очікувань і сприйняття працівниками справедливої винагороди. В моделі Портера-Лоулера фігурує п’ять основних ситуаційних факторів:- витрачені працівником зусилля;- сприйняття;- отримані результати;- винагорода;- ступінь задоволення.

Відповідно до моделі Портера-Лоулера:

рівень зусиль, що витрачаються, залежить від цінності винагороди і від впевненості в наявності зв'язку між витратами зусиль і винагородою

7. Сутність та взаємозвязок фу-й планування та контролю.

Функція планування припускає рішення про те, якими повинні бути мета організації і що повинні робити її члени, щоб досягти цих цілей. По суті – це підготовка сьогодні до завтрашнього дня, визначення того, що потрібно і як цього домогтися.

Планування — головна функція менеджменту, вид управлінської діяльності, спрямований на визначення цілей і майбутнього стану організації, а також ресурсів, необхідних для їх досягнення.

Види планів: 1) Стратегічне – це заходи повязані із визначенням стратегії фірми, це вибір курсу розвитку орг-ї, тобто комплексне пл-ня перспективного розвитку фірми.(3-5 років)

2)Тактичне планування — планування на середні проміжки часу (1-2р), в межах яких відбувається реалізація конкретного управлінського рішення з визначенням необхідних для цього ресурсів.

3) Оперативне планування, як і тактичне, є способом реалізації стратегії організації. Однак, на відміну від тактичного, це — планування окремих операцій у загальному господарському потоці, наприклад планування виробництва, маркетингу тощо, тому його називають ще поточним плануванням.Цей вид планування охоплює період у межах одного року з поділом на квартали і місяці.

4) Бізнес-плани. Конкретизують у часі, просторі і за ресурсами програму дій, необхідну для успішної реалізації підприємницької ідеї.

Бізнес-план — розгорнутий документ, що містить обґрунтування економічної доцільності підприємницького проекту на основі зіставлення ресурсів, необхідних для його реалізації, і очікуваної вигоди (прибутку).

Контроль – це особливий вид діяльності на підприємстві, який зосереджений на спостереженні за процесом управління та на його оцінці. Контроль є кінцевою функцією менеджменту. У самому загальному виді контроль означає процес порівняння (зіставлення) фактично досягнутих результатів із запланованими.

Види контролю: 1. Попередній – це контроль на вході в систему організації. 2.Поточний – це к-ль у ході виробничого процесу. 3.Заключний – це к-ль на виході із с-ми організації або по зпкінченню певного календарного терміну.

Функція контролю не є кінцевим пунктом усього процесу управління організацією. На практиці такого кінцевого пункту не існує взагалі, тому що кожна управлінська функція спонукувана інший. Виникає свого роду поступовий круговий рух. Наприклад, інформація, отримана в процесі контролю, може використовуватися на етапі планування, організації і мотивації співробітників.

8.Поняття комунікаційного процесу, його елементи та етапи.

Комунікації - це обмін інформацією, на основі якої керівник отримує дані, необхідні для прийняття рішень, і доводить їх до працівників організації, до суб'єктів зовнішнього середовища. Ком-я це - форма спілкування, форма зв'язку - пошта, радіо, телебачення, телефон, телеграф, супутниковий зв'язок тощо.

Комунікаційний процес - це обмін інформацією між двома і більше особам. При цьому ставиться мета забезпечити розуміння одержувач інформації, яка є предметом обміну.

У сучасній теорії менеджменту виділяють такі елементи процесу обміну інформацією:

1. Відправник (особа, яка генерує ідею або збирає, опрацьовує інформацію та передає її).

2. Повідомлення (інформація, закодована певним чином за допомогою символів).

3. Канал (засіб передачі інформації).

4. Одержувач (адресат, особа, якій призначена інформація і яка певним чином інтерпретує її).

Зворотній зв'язок (реакція). Цей елемент часто залишається поза увагою, а одностороннє спілкування є, як правило, малоефективним, хоча загальновизнано, що будь-яка система функціонує ефективно за умови існування налагодженого зворотного зв'язку.

Комунікаційний процес здійснюється в кілька етапів: зародження ідеї;кодування інформації івибір каналу передавання;передавання ідеї;декодування (розшифровування символів відправника мовою отримувача);здійснення зворотного зв'язку (відправник і отримувач міняються комунікаційними ролями).

Комунікаційний процес починається тоді, коли відправник вирішує повідомити якийсь факт, ідею отримувачу.

Комунікаційний процес вважають завершеним, коли отримувач підтвердив своє розуміння інформації відправнику. Для цього здійснюють зворотний зв'язок, у процесі якого з'ясовується, наскільки правильно зрозумів інформацію отримувач.

Поиск по сайту: