Принципи формування та функціонування альтернативних форм соціального страхування в національному та міжнародному праві

Для багатьох держав світу державне страхування вже не є єдиним засобом захисту людини. Сьогодні на допомогу їй приходить нова інституціональна система, розгалужена низкою позабюджетних видів страхування, серед яких важлива роль належить недержавному соціальному страхуванню.

Соціальне страхування існує у різних видах та залежить від різних причин втрати заробітку: страхування від нещасного випадку, на випадок хвороби, по старості, по інвалідності, на випадок втрати годувальника, по безробіттю. Воно має різні форми та відповідні засоби їх організації: обов’язкове, добровільне, а також існує низка перехідних форм, які можна визначити як “умовно обов’язкове страхування”. Страхування може мати загальнодержавне значення, а може бути місцевим.

Та якою б не була система соціального захисту, вона повинна ґрунтуватися на загальних принципах її побудови, вироблених світовою практикою. Ці принципи сприяють створенню раціональної системи, що відповідає вимогам держави з ринковою економікою.

Ефективна система соціального страхування спрямована на реалізацію соціальних прав, тому в ній знаходять своє втілення принципи МСС, а саме: нормативне закріплення; обов'язковість; відповідальність органів державної влади, управління, установ, підприємств, організацій, не залежно від форм власності, посадовців за забезпечення прав громадян.

Оскільки АСС є різновидом систем соціального страхування, то принципи першого безпосередньо походять від останнього. Тому, синтезуючи, можна виділити наступні принципи на яких ґрунтується АСС:

1. Принцип реалізації соціальної справедливості – його втілення в життя є одним з головних завдань соціальної держави. Цей принцип знаходить свою реалізацію за допомогою соціального забезпечення, державного і недержавного страхування.

2. Принцип рівності. Слід зазначити, що цей принцип досить вдало співвідноситься з першим принципом. Більш того, у поєднанні з ним, він складає відповідну системну єдність, бо свідчить про те, що незалежно від міста знаходження мігруючого працівника, останній має повне право на соціальну справедливість на рівні громадян, які мешкають в країні його перебування (має право на надання національного режиму, звичайно, з обмеженнями, що встановлені чинним законодавством відповідної держави). Крім того, з позицій широкого тлумачення цього принципу, він може розумітися, як принцип забезпечення рівності прав і можливостей працівника та роботодавця, що в свою чергу веде до виникнення цілої низки спеціалізованих правовідносин, що врегульовані міжнародним та національним правом.

3. Принцип особистої відповідальності побудований на тому, що особиста відповідальність кожного громадянина за схоронність свого добробуту, забезпечується його участю як у фінансуванні, так і в управлінні системою. Цей принцип є генетично та інституціонально важливим не тільки для соціального страхування, а й для ринкової економіки в цілому. Відповідно до нього людина повинна самостійно приймати участь не тільки в економічному житті суспільства, але й в облаштуванні свого особистого життя. Крім того, особиста свобода нерозривно пов’язана з особистою відповідальністю.

4. Принцип державного регулювання діяльності АФСС носить об’єктивний характер та де термінується тим, що держава відіграє важливу конституюючу роль в виникненні, становленні, функціонуванні та розвиткові таких форм. Вона легалізує їх шляхом нормування, регулює діяльність за недержавним страхуванням і нагляд його здійснення, а також розміри тарифів на послуги, які надаються. У законодавчому порядку встановлює відповідальність суб’єктів системи АСС за порушення норм профільного характеру.

5. Принцип особливої юрисдикції. Він витікає з того, що соціальне законодавство виділене в більшості розвинених країнах як самостійна сфера (Швейцарія, Велика Британія, Німеччина, США). В них воно включає відповідні положення Конституції (Основного Закону), конституцій федеральних утворень, зведення законів, що становлять Соціальний кодекс, інші законодавчі і нормативні акти різного рівня, які відносяться до соціальної сфери. Важливою частиною є підписані та ратифіковані міжнародно-правові акти, що становлять частину національного законодавства. Крім того, також існує та функціонує окрема система соціальних судів, де вирішуються конфлікти соціального характеру (деякі з соціальних конфліктів підпадають під юрисдикцію судів через трудові суперечки або адміністративні суди).

6. Принцип поєднання добровільності та обов'язковості. Слід зазначити, що в більшості держав світу перевага в досліджуваному процесі віддається принципу добровільності. Недержавне соціальне страхування базується на особистій зацікавленості фізичних та юридичних осіб та економічній вигідності для них. Цей принцип діє у тих державах, де законодавство не передбачає обов’язковість недержавного страхування.

Водночас, обов’язковий характер АСС існує в економічно та соціально розвинутих державах із сформованою, ефективно працюючою системою соціального забезпечення і соціального страхування. Наприклад, соціальне страхування охоплює більше 90% населення Німеччини, США, Великої Британії. Законодавство цих держав зобов'язує практично всіх найманих робітників стати страхувальниками, а всіх працедавців - страховиками. При цьому і ті, і інші зобов'язані в рівних частках робити соціальні відрахування в недержавні страхові організації і недержавні пенсійні фонди.

7. Принцип парафіскальності. Його можна краще всього проілюструвати на такому прикладі: система соціального страхування Німеччини відокремлена від держави в тому значенні, що держава не займається ні збором соціальних відрахувань, ні подальшим розподілом або перерозподілом цих засобів. Страхові внески поступають не в державну скарбницю, а у відповідні страхові каси (парафіски). Функція єдиного місця збору страхових внесків законодавчо покладена на лікарняні каси (органи обов'язкового медичного страхування). Поступаючи туди, фінансові кошти ведуться роздільно за п'ятьма видами соціального страхування.

8. Принцип екстериторіальності, який проявляється в тому, що договори у системі недержавного соціального страхування діють 24 години на добу, у будь-якому кутку планети. Виключення складає недержавне медичне страхування.

9. Принцип індивідуальності в АСС надає можливість підібрати таку програму соціального страхування, яка відповідає потребам, інтересам, можливостям особи відносно віку, стану здоров’я, фінансових можливостей та інших факторів. Крім того, тут має місце гнучка система зміни внесків, строків та суттєвих умов, що є необхідними для укладання договору.

Системно-телеологічне тлумачення зазначених вище принципів дає можливість сформувати та сформулювати основні положення концепції альтернативного соціального страхування.

Перше її положення полягає в тому, що АСС повинно визнаватися державою та ефективно впроваджуватися в життя. Причому, держава повинна робити це за допомогою відповідних заходів (організаційних, організаційно-правових), що спрямовані на легалізацію та легітимацію АСС.

Друге положення, і це має істотно значення для дослідження, яке проводиться, витікає з того, що зазначена вище поведінка держави щодо становлення та розвитку АСС обумовлена її міжнародно-правовими зобов’язаннями, що витікають з цілої низки підписаних нею основоположних міжнародних договорів, регламентуючих соціальні права людини та громадянина.

Третя позиція концепції міститься в тому, що по своїй архітектоніці, АСС повинно поділятися на види. Бо тільки такий видовий поділ допомагає найефективніше, раціональніше впроваджувати в життя недержавне соціальне страхування у відповідних сферах життєдіяльності. Більш того, забезпечення застрахованих за принципом спільності інтересів сприяє не тільки підвищенню ефективності соціального захисту, але й несе велике ідеологічне навантаження – допомагає широким верствам населення усвідомлювати таку форму соціального захисту.

Сутність четвертого положення концепції міститься в тому, що в основі поділу АСС на види повинно бути покладено конкретні соціальні ризики, як функціональна ознака захисту. Це, насамперед, буде сприяти утворенню більш досконалого фінансового механізму, а крім того, більш широкий перелік таких ризиків потенційно обумовлює й більш широке коло бажаючих прийняти участь в АСС.

Наступне, п’яте положення,полягає в необхідності сполучення та поєднання страхових принципів з елементами державного соціального регулювання. АСС з одного боку є страховою діяльністю, з іншого – діє у соціальній сфері, яка жорстко регулюється державою та входить в загальну систему соціального забезпечення населення. Діяльність органів, які здійснюють АСС, повинна проходити у строгій відповідності до спеціальних законодавчих актів.

Шоста позиція концепції вбачається в тому, що для побудови ефективно діючої системи АСС необхідна діяльність більш широкого кола суб’єктів, тобто як страхових, так й не страхових організацій (наприклад, банківських установ, пенсійних фондів та ін.).

Сьоме положення торкається термінової та екстериторіальної дії АСС, коли договори про недержавне страхування життя, окрім недержавного медичного страхування, діють 24 години на добу у будь-якому куточку планети.

Останнє, восьме положення, полягає в індивідуальності АСС, так як будь-яка програма з недержавного соціального забезпечення пристосовується під кожну особу окремо, з урахуванням усіх її побажань та особливостей.

Слід зазначити, що елементи концепції АСС є не тільки взаємопов’язаними між собою, але й складають відповідну систему координат, в якій держава відіграє конституюючу роль відносно легалізації та легітимації АСС. Більш того, вона припускає інституціоналізацію різних АФСС в інтересах забезпечення соціальних прав, а по великому рахунку, всього комплексу прав людини та громадянина. Тому відносини, що складаються між державою та людиною в системі АСС, де фактично посередником та партнером обох сторін виступають недержавні інституції, є важливою частиною системи взаємовідносин «людина – держава», які модифікують та нівелюють державний етатизм, демонструючи якісно новий рівень взаємовідносин, що складаються на національному та міжнародному рівнях. Більш того, вони досить аргументовано демонструють важливість міжнародних зобов’язань держави щодо створення на своїх теренах АСС.

Поиск по сайту: