Історія становлення альтернативного соціального страхування в контексті інституціоналізації ролі держави в його сучасному розвитку

Альтернативне соціальне страхування є спеціальною формою охорони соціальних благ, необхідних для вільного розвитку людини. Воно може розглядатися в якості особливої конституційної гарантії реалізації прав людини на вільний розвиток у соціумі. Недержавне соціальне страхування в розвинутих державах світу сьогодні є важливим інструментом соціального захисту населення і могутнім джерелом інвестування національних економік.

Його історичний розвиток та становлення проходили нелегко. Це був довгий процес трансформації від самостійної праці людей та організацій, які стали прообразом сучасного недержавного соціального страхування, до передачі усіх своїх функцій державі. Згодом відбулась передача цих функцій до незалежних організацій, бо держава була не в змозі нести такий економічний та соціальний тягар.

Є природним, що історія становлення АСС тісно пов’язана з розвитком загального соціального страхування. Найбільш яскраво його історичний розвиток був проявлений на європейському континенті (але й Сполучені Штати Америки відіграли вельми важливу роль у розвитку та удосконаленні державного та недержавного соціального страхування – авт.). Саме тут відбулося зародження держав у сучасному розумінні. Передумовою та суттєвим стимулом до розвитку системи соціального захисту, була перманентно зростаюча ефективність економіки західноєвропейських країн, яка пов’язана з появленням капіталізму наприкінці XVII-XVIII ст.

Періодізація розвитку та становленняАСС:

- Стародавні цивілізації (- до н.е.), де Стародавній Рим, Греція – виступають як найбільш яскраві представники цього періоду;

- Середньовіччя (V-XVI ст.ст.) – коли в Іспанії, Франції, Німеччині зароджується багатий різновид форм соціального страхування;

- Епоха Просвітництва (XVII – XVIII ст.ст.) – коли в Англії починає розвиватися соціальне страхування у сучасному розумінні. Подальше цей процес переходить та охоплює Німеччину, Францію та ін.;

- XIX століття – коли в Англії, Німеччині, Франції створюються монопольні компанії, що надають різноманітні послуги по соціальному страхуванню. У цей же час активно проходить законотворення у цій сфері з боку держав, що кладе державну легалізацію та легітимацію цим недержавним та ініціативним формам соціально-економічної діяльності;

- XX – XXI століття – коли, у зв’язку з появленням сучасних міжнародних організацій, розвитком міжнародної правотворчості, формуванням «другого покоління» прав людини, почалось створення національних систем соціального захисту у всіх країнах світу, включаючи АСС. Необхідно відмітити, що в цей час спостерігається процес активного становлення та розвитку самостійного інституту альтернативного соціального страхування в конкретних державах. Дійсно, в багатьох країнах недержавне соціальне страхування широко розвинуто і ефективно працює, в інших - тільки починає набирати оберти, або є зовсім відсутнім.

Що стосується розвитку соціального страхування в Україні в XX столітті, то слід відмітити, що воно проходило нерівномірно. З приходом радянської влади в Україну, велика кількість страхових компаній була закрита. Новою владою не було сформовано чіткої концепції розвитку соціального страхування, тому різноманітні види страхування заміщували один одного, бо були збиткові.

Лише після Великої вітчизняної війни була проведена низка важливих заходів, які було спрямовано на зміцнення ваги страхування у розвитку соціальної сфери та економіки. Так, 26 листопада 1958 р. прийняте Постанову Ради Міністрів УРСР «Про затвердження положення про органи державного страхування в Українській РСР». Протягом 1960-1970-х років були введені нові види соціального страхування. Але, не звертаючи уваги на всі зміни в страхуванні, необхідно зазначити, що рівень його розвитку був істотно нижчий, ніж в державах з ринковою економікою. Серед багатьох негативних чинників, що існували в вітчизняному страхуванні, слід відмітити існування тоді монополії Держстраху та Індержстраху, як державних страхових компаній.

Найбільш значний організаційний та організаційно-правовий імпульс процесу створення недержавних страхових організацій на території колишнього СРСР дали «Положення про акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю», затверджене 19 липня 1990 р. Радою Міністрів СРСР і Постанова Ради Міністрів СРСР «Про заходи щодо демонополізації народного господарства», прийнята 16 серпня 1990 р. Саме ці нормативні акти фактично поклали кінець монополії держави та ввели конкуренцію у страховій справі, що дозволило конкурувати між собою державним, акціонерним, громадським та кооперативним організаціям. Саме з них почався розвиток, хоч і слабкий, недержавного соціального страхування.

З 1991 р., коли Україна стала незалежною державою, почався процес становлення національного ринку страхових послуг. З того часу він проходить дуже повільно та нерівномірно. Пріоритетним напрямком для вітчизняних страховиків стало майнове страхування. За станом на 1 січня 1993 р., з 1175 різноманітних ліцензій, які було видано, 836 було видано по майновому страхуванню.

Нестабільно проходить і розвиток страхового законодавства. Воно знаходиться в процесі перманентних змін. На сьогодні базовими актами для розвитку страхового ринку в Україні є Закон України «Про страхування» від 7 березня 1996 р., Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 9 липня 2003 р., Указ Президента України «Про основні напрями соціальної політики на період до 2004 року» від 24 травня 2000 р., Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження розвитку страхового ринку України на 2001-2004 роки» від 2 лютого 2001 р. та ін.

Поступово приймаються нормативні акти, які стосуються окремих видів недержавного соціального забезпечення. Наприклад, у сфері недержавного пенсійного страхування слід визначити Закон «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 9 липня 2003 р.

Розвиток ефективного страхового ринку України потребує розв’язання проблем, пов’язаннях із страхуванням життя, пенсійним, медичним страхуванням.

Слабкий розвиток та недосконалість таких соціально значущих видів страхування, як пенсійне та медичне, стримує розвиток не лише страхового ринку, а й усієї соціальної сфери. Це також є суттєвою перешкодою для вступу України до Європейського Союзу.

Таким чином, розглянувши історію розвитку соціального страхування (включаючи АСС) бачимо, що споконвічно соціального страхування, у сучасному розумінні, не існувало. Окремі громадяни і їхні об'єднання вели діяльність, яка нагадувала страхову. Поступово держава звернула увагу на те, що надання послуг по соціальному захисту приносить великий прибуток, і монополізувала цю діяльність. У державі історично цією діяльністю займалися окремі посадові особи. Потім почався процес створення державних компаній. Вже в середині XX ст. стало очевидно, що держава не в змозі задовольнити належний рівень соціальних потреб громадян, бо існування винятково державного забезпечення не дає стабільно гарантованих результатів. Тому виникла об’єктивна необхідність часткової передачі цих функцій громадянському суспільству, тобто виникла необхідність в «запуску» механізмів АСС. Це обумовлено тим, що тільки вміле поєднання державного й АСС дозволяє створити високий рівень соціальної захищеності громадян.

Поиск по сайту: