Радіоекологічний моніторинг

Радіоекологічний моніторинг – це комплексна інформаційно-технічна система спостережень, оцінки й прогнозу радіаційного стану біосфери.

Головні завдання радіоекологічного моніторингу полягають у наступному:

· спостереження та контроль за станом забрудненої радіонуклідами зони і її окремих особливо шкідливих ділянок;

· моніторинг стану об’єктів природного середовища, як у зоні забруднення, так і за її межами;

· виявлення тенденцій до зміни природного середовища, стану здоров’я населення на забруднених територіях;

· інформаційне забезпечення прогнозу радіоекологічної ситуації в забрудненій зоні і країні загалом.

Розрізняють: базовий (стандартний), кризовий (оперативний), науковий (фоновий) радіоекологічний моніторинг.

Базовий радіоекологічний моніторинг здійснюють за допомогою мережі пунктів спостережень, яка охоплює всю територію країни, включаючи служби радіаційного контролю на ядерному виробництві.

Кризовий радіологічний моніторинг здійснюють територіальні служби спостереження і контролю радіоекологічних параметрів навколишнього середовища на територіях, де виникли несприятливі радіологічні ситуації.

Науковий радіоекологічний моніторинг виконують координуючі структури на базі науково-дослідних інститутів (підрозділів НАН України), які забезпечують методологічне забезпечення радіологічних досліджень.

Радіологічний моніторинг передбачає спостереження та контроль за гамма-фоном на небезпечних радіаційних об’єктах господарської діяльності.

В Україні після катастрофи на ЧАЕС здійснюють радіоекологічний моніторинг у наступних напрямах: моніторинг ландшафтно-геологічного середовища; моніторинг поверхневих і підземних водних систем; моніторинг природоохоронних заходів та споруд; моніторинг локальних довгочасних джерел реального і потенційного забруднення (об’єкт „Укриття”, ставок-охолоджувач, пункти захоронення радіоактивних відходів, пункти тимчасової локалізації радіоактивних відходів); моніторинг біоценозів і заходів щодо використання природних угідь; медичний і санітарно – гігієнічний моніторинги.

Комплексний радіоекологічний моніторинг ґрунтується на інформації, отриманій внаслідок здійснення базових видів радіаційного моніторингу.

Радіаційний моніторинг заснований на радіометричних спостереженнях, які здійснює:

1)гідрометеорологічна служба:

· щоденні вимірювання рівнів гамма-випромінювань (182 станції);

· щоденні відбори проб радіоактивних випадів (968 станцій);

· щоденні визначення вмісту радіоактивних аерозолів в атмосферному повітрі (станції);

· періодичні відбори проб для визначення вмісту тритію та стронцію-90 у поверхневих та морських водах (5 станцій);

· щомісячні аналізи опадів на вміст тритію (36 станцій).

Крім того, гідрометеорологічною службою здійснюються періодичні спостереження радіоактивного забруднення малих річок басейнів Прип’яті та Дніпра, водних об’єктів і ґрунтів в районах розташування АЕС та ґрунтів на всій території України.

2) санітарно-епідеміологічна служба (СЕС) здійснює радіологічні дослідження на територіях міських та сільських населених пунктів в зонах радіоактивного забруднення, у 30-ти кілометрових зонах АЕС, на підприємствах, комунальних об’єктах, в дитячих та освітніх закладах. СЕС також контролює радіологічні об’єкти на промпідприємствах, в медичних установах і науково-дослідних інститутах.

Основними складовими радіоекологічного моніторингу є ядерно-радіаційний моніторинг, радіо геохімічний моніторинг, моніторинг поверхневих водних систем, радіо гідрогеологічний моніторинг.

Ядерно-радіаційний моніторинг. Основними і потенційними джерелами радіаційного забруднення в мирний час є атомні електростанції, підприємства з виробництва ядерного палива, склади ядерної зброї, підприємства по переробці ядерних відходів, місця захоронення відходів, тощо.

Зараз в Україні працюють 14 енергетичних ядерних реакторів. Значна частина енергетичних ядерних реакторів Росії знаходиться в межах можливої трансграничної дії аварійної ситуації. В медицині, промисловості, наукових закладах використовуються декілька десятків тисяч радіоактивних джерел. Величезна кількість (близько 800 ПБк) радіонуклідів знаходиться в об'єкті “Укриття” Чорнобильської зони відчуження.

Незважаючи на великі зусилля по підвищенню безпеки експлуатації ядерних реакторів та інших ядерних об'єктів, всі вони є джерелами ядерної небезпеки і потенційними джерелами радіаційного забруднення навколишнього середовища.

В Україні в рамках програми технічної допомоги Європейського Союзу “TACIS” з 1994 року створюється система радіаційного моніторингу “Гамма”. Реалізація першої стадії цього проекту передбачає створення мережі трьох постів радіаційного моніторингу на територіях навколо Рівненської, Запорізької та Інчалінської (Білорусь) АЕС.

Основними завданнями системи Гамма:

· виявлення значних перевищень рівнів радіаційного фону на підконтрольних територіях;

· оповіщення відповідальних осіб про такі перевищення і забезпечення цих осіб інформацією, необхідною для проведення захисних заходів.

Система Гамма-1 на території України включає в себе національний центр (інформаційно-кризовий центр ІКЦ), розташований в Мінекобезпеки і два локальних центри (в м. Рівне та Запоріжжя). Окрім того, до складу системи входять:

· 27 постів контролю потужності дози - випромінювання, встановлених в зоні Рівненської АЕС;

· 11 постів контролю потужності дози - випромінювання, встановлених у зоні Запорізької АЕС;

· 1 пост автоматичного контролю - - активності аерозолів, розміщений на відстані 5 км від Рівненської АЕС;

· 1 автоматичний пост контролю - активності води на Рівненській АЕС;

· 2 автоматичні пости метеоконтролю (на Рівненській та Запорізькій АЕС).

Інформація про відповідні дози від датчиків по радіоканалах надходить до локальних центрів, а далі по спеціально виділених телефонних каналах передається в національний центр. Міністерство з надзвичайних ситуацій України та обласні підрозділи міністерства в м. Рівне та Запоріжжя також мають доступ до інформації системи Гамма-1 в режимі реального часу (режим on-line).

Радіогеохімічний моніторинг дає змогу отримати регулярну і системно-організовану інформацію про просторовий розподіл радіоактивних, зокрема техногенних, елементів або їх ізотопів і закономірності їх мобілізації, транзиту, локалізації та фіксації. За допомогою гамма-зйомки території оцінюють радіоекологічний стан природно-техногенних систем різних рівнів: на національному рівні (масштаб 1:1 000 000 – 1: 500 000), виконують оцінку радіоекологічної ситуації загалом по країні; регіональний рівень (масштаб 1:200 000 – 1:100 000) охоплює великі природно-територіальні комплекси або їх частини в природних адміністративних межах; на локальному рівні (масштаб 1: 50 00 – 1: 25 000) вивчають міські агломерації особливо забруднених районів; на детальному рівні (масштаб 1:10 00 – 1:2000) виконують аналіз окремих районів міських агломерацій та інших природно – техногенних комплексів вищих порядків. Для цього формують регулярну мережу точок спостережень, які дають змогу з достатньою повнотою охарактеризувати елементи довкілля.

По результатам моніторингу складають карти щільності поверхневого забруднення ґрунтів цезієм-137, стронцієм-90, одержують окремі дані про забруднення однорічної та багаторічної рослинності.

Завдяки моніторингу однорічної рослинності встановлювати сезонні коливання концентрацій радіо вуглецю, що дає змогу достатньо точно реагувати на зміну радіоекологічної ситуації в районах діючих атомних станцій.

Моніторинг поверхневих вод обумовлений потраплянням великої кількості радіоактивних опадів у водозбори рік Прип’ять, Десна, Дніпро, водосховищ Дніпровського каскаду.

Установи НАНУ, Міністерства охорони здоров’я, гідромету відповідно до програми радіологічного моніторингу гідросфери басейну Дніпра виконують спостереження за всім каскадом Дніпровського водосховища, Чорним морем та усіма основними ріками України: Дніпром, Прип’яттю, Південним Бугом, Десною, Тетеревом, Ужем, а також у місцях водозаборів з підземних джерел.

Радіогідрогеологічний моніторинг. В межах цього моніторингу здійснюється аналіз забруднення радіонуклідами підземних вод. У 1986-1987 рр. У зв’язку з організацією пунктів захоронення та пунктів тимчасової локалізації радіоактивних відходів в межах 5-кілометрової зони інформували про найшкідливіші радіаційні об’єкти. У 30-кілометровій зоні проводяться режимні спостереження на гідрогеологічних постах, дренажних та осушувальних системах, на певних ділянках ґрунту, свердловинах.

Поиск по сайту: