Вихід довго існуючих радіонуклідів унаслідок ядерного вибуху, потужність якого еквівалентна 1 Мт тротилу

Люди і всі живі організми біосфе­ри опромінюються переважно природними джерелами — галактичним і сонячним опроміненням. Для кожного мешканця Землі середня річна ек­вівалентна доза становить 2 мЗв (мілізіверти). Мешканці України, за да­ними Міністерства охорони здоров'я, отримують дозу опромінення 4,46 мЗв. Ця доза залежить від розташування житла над рівнем моря, наявності поблизу радіоактивних джерел та планувально-архітектурних особливостей міст.

Рівень гамма-фону в дерев'яних будівлях менший (до 50 мрад/рік), ніж у цегляних (до 100 мрад/рік) та залізобетонних (до 170 мрад/рік). До речі, варто нагадати, що авіапасажири залежно від географічної широти опромінюються дозою 300—620 мрад/год. Ефективна еквівалентна доза зовнішнього опромінення під час перебування в приміщенні становить 29 мбер/рік, а сумарна (в приміщенні та поза ним) — 35 мбер/рік. Побуто­вого опромінення в приміщеннях людина зазнає від радону:— газу без смаку і запаху. Нуклід радону-222 є а -випромінювачем. Менше радону міститься в деревині, цеглі й бетоні, більше - в граніті, пемзі, шлаку, су­хій штукатурці, будівельних блоках з фосфогіпсу, в цеглі з червоної гли­ни, отриманої з відходів виробництва глинозему, відходів збагачення ти­танових руд або з доменних шлаків. Використання цих матеріалів як бу­дівельних призвело до зростання концентрації радону в житлових примі­щеннях.

Звичайна концентрація радону в повітрі становить 1—20 Бк/м³, а в міських житлових приміщеннях при використанні вищеназваних мате­ріалів вона підвищується до 20—69 Бк/м³. Допустимий рівень радоново­го опромінення становить 200 Бк/м³. Багато радону утворюється під час випаровування води в котельнях та ванних кімнатах.

Так, концентрація радону у ванній кімнаті в 40 разів більша, ніж у житловій. Після включен­ня душу повітря ванної кімнати насичується радоном за 15—17 хв і потріб­но понад 1,5 год., щоб його концентрація зменшилася до вихідної. Зни­ження дози випромінювання радону досягається частим провітрюван­ням приміщень, в яких знаходиться людина. Радон, потрапляючи в орга­нізм, уражує гіпофіз, надниркові залози та інші залози внутрішньої сек­рецій. Він спричинює задуху, безсоння, тривожний стан, мігрень, серце­биття. Можуть також розвиватися злоякісні пухлини в легенях, печінці й селезінці.

Під час паління тютюну в приміщення потрапляють радіонукліди ра­дію, торію, урану, плюмбуму, плутонію та ін. Підвищену радіоактивність мають фосфорити й сланці. Використання фосфоритів як сировини для виробництва мінеральних добрив може призвести до радіоактивного за­бруднення ґрунтів та ґрунтових вод.

Надзвичайно великим джерелом радіоактивного забруднення є випро­бування ядерної зброї. Хоча останнім часом завдяки досягнутим міжна­родним угодам про обмеження випробувань ядерної зброї надходження радіонуклідів у біосферу значно зменшилося порівняно з 50—60-ми рока­ми XX ст., проте довгоживучі радіонукліди продовжують надходити із стратосфери на поверхню Землі. Загальновідомо, що радіоактивні опади залежно від розміру часточок і висоти їх виносу в атмосферу мають різні терміни осідання.

За розмірами частинок радіонукліди поділяють на локальні, або ближ­ні (понад 10 мкм), тропосферні (кілька мікрометрів) та стратосферні, або глобальні (десяті й соті частки мікрометра). Радіоактивні частинки мо­жуть викидатися на висоту до 30 км. Під час вибухів ядерних бомб і вели­ких аварій на атомних електростанціях радіаційне забруднення поширю­ється по всій планеті й може випадати з осадами на землю впродовж бага­тьох років.

Коли в 1986 р. на Чорнобильській атомній електростанції, розташованій на відстані 80 км від Києва, сталася аварія, яку вважають найбільшою техногенною катастрофою в історії людства, внаслідок ви­киду радіоактивного палива відбулося забруднення атмосфери над усією планетою. Багато радіонуклідів потрапили в організм людини через ор­гани травлення, дихання та шкіру, але найбільше їх потрапляло з їжею.

Відразу після аварії основним радіонуклідом був радіоактивний йод-131, який поширюється в атмосфері і випав на поверхню країн Північної півкулі (табл. 7.3). Він спочатку накопичується в щитоподібній залозі, а потім з її гормонами надходить до печінки і виводиться через нирки.

Таблиця 7.3

Поиск по сайту: