ІІ Хламідії, їх лабораторна діагностика

Хламідії виділені в окремий порядок Сlamydiales, родину Сlamydiасеае. Найбільшу роль в патології людей відіграють вид С. trachomatis. Захворювання, які спричинюють хламідії, називають загальним терміном хламідіози.

Хламідії — це дрібні бактерієподібні мікроорганізми, кулястої або овальної форми, мають дві нуклеїнові кислоти, не утворюють спору і капсулу, нерухливі, грамнегативні. Розмножуються шляхом поділу впоперек; здатні перетворюватися на L-форму.

Життєвий цикл хламідій включає три етапи розвитку:

1) Елементарні тільця (інфекційна форма), які мають кулясту форму, вони зберігають життєздатність поза клітиною макроорганізму;

2) Ініціальні (ретикулярні) тілця – вегетативна, неінфекційна форма, утворюється з елементарних тілець через 5-6 годин після проникнення в клітину макроорганізму;

3) Проміжні тільця, які утворюються внаслідок перетворення вегетативної форми на елементарні тільця.

Як облігатні внутрішньоклітинні паразити хламідії розмножуються в жовтковому міхурі курячих ембріонів за температури 33—41 °С (залежно від виду), у культурах клітин різних хребетних тварин, а також в організмі чутливих тварин (у легенях мишей, морських свинок, у кон'юнктиві приматів). Хламідії звільняються з клітин-хазяїна після розриву мембрани мікроколонії і мембрани клітини, що призводить до загибелі клітини-хазяїна. Життєвий цикл хламідій становить 48—72 год, за несприятливих умов може бути тривалішим. Доведена можливість персистування хламідій в епітеліальних клітинах і фібробластах. Цьому сприяють антибіотики, інтерферон. Існування персистентних форм утруднює діагностику.

Хламідії тривалий час зберігаються в нехлорованій воді, але легко інактивуються нагріванням до 80 °С, 0,2—0,5 % розчином фенолу та іншими дезінфектантами.

Всі виявлені хламідії патогенні, їх немає серед представників нормальної мікрофлори людини. До факторів патогенності відносять фактори адезії — хламідії проявляють тропізм до клітин циліндрічного епітелію; антигени поверхневої мембрани, ендотоксин, екзотоксин. Хламідії здебільшого уражають людей, птахів і ссавців. Нині відомо понад 20 нозологічних форм, асоційованих з хламідійною інфекцією.

С. trachomatis порівняно з іншими хламідіями являє собою найбільшу проблему для медицини через високу захворюваність, складність виявлення і важке лікування.

Трахома — хронічне специфічне захворювання очей. В основі патогенезу лежить ушкодження епітеліальних клітин кон'юнктиви, в яких розмножуються хламідії. Наслідком трахоми можуть бути виворіт повік, сліпота, більмо. Джерелом інфекції є тільки люди. Механізм передачі – контактний, через брудні руки, предмети. Трахома – це сімейна хвороба. Вонпа поширена всюди, але найбільше серед населення Азії.

Кон'юнктивіт новонароджених характеризується запальною інфільтрацією кон'юнктиви переважно нижньої повіки. Зараження дітей відбувається під час пологів від матерів, у яких хламідії зберігаються (без клінічних проявів) в епітеліальних клітинах слизової оболонки сечостатевих органів. У дітей захворювання триває приблизно рік і закінчується спонтанним одужанням. Зараження дорослих можливе під час купання у зараженій нехлорованій воді басейнів.

Урогенітальний хламідіоз є найбільш поширеним серед захворювань, що передаються перевалено статевим шляхом. Останнім часом в Україні і країнах СНД виникла загрозлива ситуація щодо значного зростання захворюваності на урогенітальний хламідіоз. Виділяють такі клінічні форми урогенітального хламідіозу: урогенітальний хламідіоз органів малого тазу й інших відділів сечостатевої системи (ендометрит, ендоміометрит, сальпінгіт, оофорит, цистит, орхіт, епідидиміт, простатит, везикуліт) і екстрагенітальна хламідійна інфекція (пневмонія, кон'юнктивіт, фарингіт, назофарингіт, артрит, перигепатит, хламідійна інфекція аноректальної ілянки). Реалізація всіх форм хламідійної інфекції можлива у разі слаблення неспецифічних факторів резистентності організму. У більшості випадків хламідійна інфекція має безсимптомний перебіг, але тривале перебування збудника в організмі може мати віддалені наслідки. Щорічне інфікування мільйонів людей хламідією є причиною безплідності, не виношування вагітності і передчасних пологів, перинатальної патології плода. Хламідіозна інфекція відноситься до групи TORCH – інфекцій, які передаються трансплацентарно та впливають на розвиток плоду.

Венеричний лімфогранулематоз (пахвинний лімфогранулематоз, або хвороба Ніколя—Фавра). Зараження відбувається тільки статевим шляхом. Перебіг захворювання характеризується появою первинних уражень (папули, ерозії, пухирці), які швидко загоюються без лікування. Потім через 5— 30 діб настає ураження лімфатичних (переважно тазових або стегнових пахвинних) вузлів, сполучної тканини, внаслідок чого формуються щільні, спаяні з прилеглою тканиною вузли, що зливаються у масивну пухлину (струмозний бубон). У разі відсутності лікування через декілька місяців (2—3) або років лімфатичні вузли зменшуються, утворюються рубці. Далі хвороба проявляється стійким порушенням руху лімфи в статевих органах, промежині, анальному отворі. Це призводить до розвитку слоновості, появи виразок і фістул у ділянці статевих органів і заднього проходу. Пізніше з'являються папіломатозні вирости, абсцеси. Прилеглі тканини склєрозуються, що може призвести до ректальної непрохідності.

Clamydophila psittaci є паразитами клітин хребетних тварин. Вони були виявлені у 170 видів диких та домашніх птахів. У разі інфікування цими хламідіями виникає пситакоз.

Пситакоз, або хвороба папуг — це гостре інфекційне захворювання, яке проявляється спорадично або у вигляді групових та епідемічних спалахів і реєструється на всіх континентах. У хворих з клінічним діагнозом "грип" і "ГРЗ" у 10— 25 % випадків під час спеціального обстеження виявляють хламідії. Джерелом інфекції є папуги і птахи інших (62) видів. Через це хворобу почали називати орнітозом.

Інкубаційний період триває 1-2тижні. Захворювання починається гостро: висока температура тіла (38-39 град), сильний головний, м’язів біль, нудота, блювання, втрата апетиту, кашель, біль у горлі, трахеобронхит, а через 8-12 дн розвивається атипова пневмонія. У 12% хворих переходить у хронічну форму та триває 2-10 років.

Clamydophila pneumonia призводить до пневмонії, яка може спричинити розвиток бронхіальної астми.

Лабораторна діагностика передбачає використання м ікроскопічного, бактеріологічного, серологічного і молекулярно-генетичний методів дослідження.

Для лікування використовують антибіотики: сумамед, макроліти, фторхінолони, тетрацикліни, а також імуномодулятори.

Поиск по сайту: