|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
І Загальна характеристика патогенних грибівЗбудниками грибкових хвороб є рослинні мікроорганізми - гриби, основну групу яких становлять нитчасті гриби. Гриби належать до класу нижчих рослин, що характеризуються утвореннямниток міцелію і спор, за допомогою яких вони розмножуються і поширюютьсяу зовнішньому середовищі. Гриби широко поширені в природі, вони можуть паразитувати на тварині і людині. Зараження відбувається при контакті людини з хворою людиною чи твариною і при контакті з предметами, що містять елементи гриба. Поряд із патогенними існують непатогенні гриби або сапрофіти, що не викликають захворювань у людей або що викликають їх за певних умов (гриби роду кандида). За морфологією розрізняють гриби ниткоподібні, або плісені, і гриби-дріжджі. Вегетативне тіло ниткоподібних грибів (міцелій) складається із системи тонких розгалужених ниток, які називають гіфами. Переплітаючись, міцелій утворює грибницю. Гриби-дріжджі – це одноклітинні організми овальної форми. Гриби, що уражують тільки людей, називають антропофільні. Зоофільні гриби уражують людей та тварин. Всі патогенні гриби за характером живлення – гетеротрофи. Вони невибагливі до поживних середовищ. Цим пояснюється властивість багатьох патогенних грибів легко розмножуватися в організмі людей та тварин. Гриби відносно стійкі в навколишньому середовищі. У лусочках шкіри, ураженому волоссі вони можуть зберігатися до 4 років. Для знищення збудників мікозів в патологічному матеріалі використовують 5% розчин хлораміну, а потім автоклавування при 1,5 атм протягом 2 год; руки обробляють 70% етиловим спиртом. Під час кип’ятіння гриби гинуть через 15-30 хв. Загальноприйнятої класифікації мікозів немає. Існуючі класифікації ґрунтуються на різних принципах: залежно від локалізації процесу, факторів патогенності, реакції макроорганізму на збудника тощо. Для медичної практики найчастіше використовують такеу класифікацію: поверхневі, системні, опортуністичні та псевдо мікози. До поверхневих мікозів відносять: кератомікози, які спричинюються дріжджоподібними грибами родуPityrosporum orbiculare (висівкоподібний лишай); епідермо мікози, трихомікози (ураження волосся), оніхомікози (грибкове ураження нігтів). Системні мікози характеризуються ураженням глибоких шарів шкіри, легенів, травного тракту. Зрідка збудники можуть проникати в кров, лімфу та спричинювати ураження будь-яких внутрішніх органів, у тому числі ЦНС. Опортуністичні мікози викликаються грибами-сапрофітами, які постійно перебувають в навколишньому середовищі. Такі мікози розвиваються під час тривалого контакту зі збудником, який проникає в організм у разі зниженння місцевих факторів захисту макроорганізму – через ушкоджену шкіру, легені, ШКТ. Опортуністичні мікози також уражують людей з імунодепресивним станом, дисбактеріозом. Лабораторна діагностика грибкової інфекції передбачає використання мікроскопічного та бактеріологічного методів дослідження. З метою культивування використовують середовище Сабуро. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.002 сек.) |