Цитохроми

Найбільш складний, але і найпоширеніший варіант окисно-відновного процесу в клітині полягає в окисленні атомів Н, віднятих від субстрату, за допомогою цитохромної системи. Система цитохромів здійснює перенесення електронів водню від відновлених дегідрогеназ на кисень повітря.

Цитохромну систему утворюють декілька оксидоредуктаз, що мають в якості простетичної групи залізопорфірини.

З'єднуючись з білками різної будови, залізопорфірини 4 типів (А, В, С і D) дають початок сімейству хромопротеїнів, що об'єднуються під загальною назвою, — цитохроми. Зараз відомо декілька десятків цитохромів. Кожен індивідуальний цитохром позначають порядковою латинською буквою а, b, с і d з відповідним порядковим індексом, наприклад b1, b2, b3 і так далі, а клас цитохрому — прописною латинською буквою А, В, С або D.

Приналежність цитохрому до певного класу визначається будовою простетичної групи (залізопорфірину), а остаточна індивідуальність — будовою апоферменту (білка).

Молекулам цитохромів характерна здатність агрегувати один з одним. Саме тому цитохроми утворюють цитохромну систему, яка є впорядкованим поєднанням в єдиному комплексі різних цитохромів, наприклад b, с і а.

Цитохромна система здатна приймати електрони, зняті з атомів Н відновленого убіхінону (УХ). Вона передає електрони далі по ланцюгу цитохромів і, нарешті, на кисневий атом; останній, з'єднуючись з іонізованими атомами Н, утворює молекулу Н2o.

У ланцюзі цитохромів кожен з індивідуальних цитохромів займає строго певне місце. Простий варіант цитохромной системи приведений на наступній схемі:

Передача електронів в цитохромному ланцюзі здійснюється за рахунок зміни валентності атома Fe порфіринового ядра.

З усіх цитохромів лише цитохроми а і а₃ передають електрони на кисень повітря. Тому саме цей комплекс цитохромів завершує ланцюг цитохромів і носить назву цитохромоксидази.

Окрім атомів Fe (у складі гему) цитохром а, а₃ містить також атоми Сu, з якими зв'язують його окислювальні властивості. Цитохромоксидаза складається з 6 субодиниць, дві субодиниці складають цитохром а, а інші відносяться до цитохрому а₃.. Цитохроми b, с виконують функцію проміжних переносників електронів.

5. Гідрогенази – ферменти, що каталізують оборотне окислення водню за участю ферредоксину, НАД⁺ або цитохрому с ₃. Усі гідрогенази бактерій містять негемінове залізо та сульфідну сірку. Гідрогенази відіграють важливу роль в процесі фотосинтезу і фіксації молекулярного азоту.

Поиск по сайту: