 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Класифікація і номенклатура ферментів
Номенклатура ферментів
Ферменти мають тривіальні назви та систематичні. Назви багатьох ферментів утворюються шляхом додавання суфіксу -аза до назви субстрату. Так, фермент, що каталізує гідроліз сечовини називається уреазою (від англ. urea), фермент, що гідролізує аргінін - аргіназою. Але, багато ферментів мають назви, не пов’язані з назвами їх субстратів (пепсин, трипсин). Багато ферментів мали 2 та більше назв, що привносило плутанину в номенклатуру. Це, а також швидке зростанням кількості нових ферментів, які дослідники називали за своїм бажанням, привело до необхідності систематики номенклатури.
Пропонувалось називати ферменти в залежності від хімічної природи субстрату, на який вони діють. Але, за цим принципом важко класифікувати фермент, оскільки субстратом можуть бути різноманітні сполуки в певному класі речовин та величезна кількість проміжних продуктів обміну.
Тому, в 1961 році на V Міжнародному біохімічному конгресі в Москві Комісією по ферментам Міжнародної біохімічної спілки була розроблена сучасна класифікація та номенклатура ферментів. В основу прийнятої класифікації був покладений тип каталізованої реакції, який є специфічним для дії будь-якого ферменту. Таким чином, тип реакції разом з назвою субстрату і є основою для систематичної назви ферментів.
У відповідності з цим ферменти поділяються на шість основних класів. Кожен фермент має чотиризначний кодовий номер (шифр), кожна цифра якого позначає номер ферменту в класі (6 класів), підкласі (характеризує основні види субстратів, що беруть участь в даному типі хімічних перетворень), підпідкласі (характеризує хімічну природу сполук - донорів чи акцепторів, що приймають участь в даній підгрупі реакцій), порядковий номер ферменту у підпідкласі (згідно алфавітному порядку) і систематичну назву, яка дозволяє ідентифікувати каталізовану цим ферментом реакцію.
АТФ+D-глюкоза = АДФ+D-глюкозо-6-фосфат
Так, систематична назва фермента - АТФ: гексоза 6-фосфотрансфераза, з якої слідує, що цей фермент каталізує перенесення фосфатної групи з АТФ на гексозу. Цей фермент має шифр КФ 2.7.1.1. Де КФ – класифікація ферментів, 2 - це клас трансфераз, 7 - підклас фосфотрасферази, 1 - підпідклас фосфотрансферази з гідроксильною групою в якості акцептора, 1 - номер у підпідкласі, показує, що акцептором фосфатної групи є D-гексоза.
Якщо фермент має довгу назву, або таку, що важко вимовляється, допустимим є використання його тривіальної назви. Так, тривіальна назва вищенаведеного ферменту - гексокіназа.
Класифікація ферментів
1. Оксидоредуктази - це ферменти, що каталізують окисно-відновні реакції, що лежать в основі біологічного окислення.
Цей клас поділяється на 19 підкласів, залежно від того, на які субстрати вони діють.
Так, виділяють підкласи оксидоредуктаз, що діють на групи – СН – ОН, СОН або СО, СН2 – СН2, СН – NН2, НАД.Н2 та НАДФ.Н2, на пероксид водню (каталаза – розкладає пероксид водню; пероксидаза – окислення речовин за участю пероксиду водню) тощо.
2. Трансферази - каталізують реакції міжмолекулярного перенесення різних атомів, груп атомів та радикалів.
Залежно від природи транспортованих груп поділяються на 8 підкласів: ті, що переносять одновуглецеві залишки (метилтрансферази); альдегідні та кетонні залишки; ацильні залишки (ацетилтрансферази); глікозильні залишки; азотисті групи (амінотрансферази); фосфатні групи тощо.
3. Гідролази - каталізують гідроліз, тобто розклад органічних речовин за участю води.
Клас поділяється на 11 підкласів: гідролази, які діють на складноефірні зв’язки або естерази (ліпаза, фосфатаза); глікозильні сполуки (амілази, целюлаза); пептидні зв’язки (пепсин, трипсин); С – N зв’язки, відмінні від пептидних (уреаза) тощо.
4. Ліази - каталізують негідролітичне розщеплення речовин з утворенням подвійних зв’язків, або приєднання груп атомів по місцю подвійних зв’язків. Діють на зв’язки С–С (декарбоксилази), С–N, C–S, С–О (дегідратази) тощо.
5. Ізомерази - каталізують реакції ізомеризації, тобто просторову або структурну перебудову в межах однієї молекули..
Відомо 6 підкласів. Це рацемази (ізомеризація в сполуках з одним асиметричним атомом), епімерази (ізомеризація в сполуках з двома та більше асиметричними атомами), якщо ізомеризація включає внутрішньомолекулярне перенесення групи, фермент називається мутазою.
6. Лігази (синтетази) - каталізують синтез органічних речовин з використанням енергії розпаду АТФ або іншого нуклеозидтрифосфату.
Поиск по сайту: