Министерство образования и науки Российской Федерации 7 страница

Підсумовуючий підсилювач побудований на ОП А 2. Встановлення нуля цього підсилювача виконується змінним резистором R 18.

Вихідний підсилювач виконаний на ОП А 3. Змінний резистор R 28 призначений для встановлення його нуля. Коефіцієнт пропорційності модуля «K 1» («K 2») регулюється плавно потен­ціометром R 24 та дискретно встановленням замикача комутаційних гнізд перемикача S 2 водне з положень «×1» або «×10».

Для полегшення розуміння роботи блоку при формуванні різних законів перетворення сигналів використовується функціональна схема модуля Д005 (рисунок 11.11).

Рисунок 11.11 – Функціональна схема модуля Д005

12 УНІФІКОВАНИЙ КОМПЛЕКС ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ У СХЕМАХ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ЗАХИСТІВ

Теплові та атомні електростанції, підприємства металургійного та хімічного виробництв є об’єктами підвищеної небезпеки. Аварії на таких об’єктах супроводжуються значними екологічними та економічними втратами. Враховуючи потужність енергетичних та технологічних установок, складність алгоритмів управління, неприпустимо перекладати всі оперативні дії щодо локалізування аварії в разі її виникнення на плечі обслуговуючого персоналу. В разі виникнення складних аварійних ситуацій можлива поява стресового стану обслуговуючого персоналу, який не сприяє формуванню правильних оперативних дій. У зв’язку з цим важливе місце в АСУТП займають підсистеми автоматичних технологічних захистів, призначених для підтримання технологічного процесу шляхом введення резерву або зниження потужності установки з метою локалізації розвитку аварії. У конспекті лекцій використані матеріали, подані в [1-5].

12.1 Загальні вимоги до технологічних захистів

Загальні вимоги до підсистем автоматичного захисту визначені державними стандартами та правилами їх технічної експлуатації.

1. Надійність технологічного захисту повинна бути не нижчою заданої величини, наприклад, напрацювання до відмови системи захисту повинно бути не меншим, ніж 2∙10³ годин. Виконання цієї вимоги можливо забезпечити лише значними матеріальними витратами, які зв’язані з реалізацією багатоканальних схем автоматичного захисту.

2. Захист повинен працювати до закінчення виконання найбільш тривалої за часом операції виведення або введення до роботи основного устаткування.

3. Дії захисту повинні бути детермінованими та однозначними, тобто кожна зформована команда повинна надходити до окремого конкретного виконавчого механізму. Схема захисту повинна містити в собі елементи, які блокують проходження одночасно протилежних за дією команд для виконавчих механізмів (типу «закрити-відкрити»).

4. У випадку хибного спрацювання (підриву) хоча б одного каналу захисту повинен з’явитися сигнал світлової або звукової сигналізації. Сигналізація попереджає про спрацювання одного каналу, що потребує від обслуговуючого персоналу негайного встановлення причин спрацювання захисту та їх усунення протягом двох годин.

5. Разом з сигналізацією спрацювання захисту повинна виконуватись фіксація першоджерел її спрацювання. Останнє дозволяє встановити місце відмови в устаткуванні, яке захищається.

6. У разі одночасного спрацювання кількох захистів пріоритет повинен мати той захист, який викликає найбільше розвантаження агрегату. Таким чином, максимальний пріоритет має той захист, який викликає зупинку блока в цілому, далі захисти, які викликаюгь зупинку котла або турбіни тощо.

7. Ввести до роботи агрегат, вимкнений захистом, може лише оператор після усунення причин, що викликали спрацювання захисту.

8. Схеми захистів повинні містити елементи автоматичного або ручного введення (виведення) захистів до роботи.

9. Схеми захистів повинні дозволяти відключення виконавчої частини захисту від інформаційної та керувальної частин для виконання випробування, профілактичних та ремонтних робіт.

Під час проектування технологічних захистів фахівці в галузі АСУТП разом з технологами повинні зформувати:

1. Перелік можливих відмов основного устаткування, виконати класифікацію відмов за ступенем виникаючої небезпеки для персоналу та за величиною збитків, які можуть бути викликані відмовою. Цей підготовчий етап проектування є одним з найбільш відповідальних.

У результаті виконання робіт на цьому етапі повинен бути зформований перелік можливих відмов, а також визначені технологічні параметри, які однозначно характеризують відмови устаткування.

Для підвищення ймовірності визначення конкретного виду відмови при побудові захисту окремих ділянок устаткування можуть використовуватись різні технологічні параметри, наприклад, температура та тиск, тиск та швидкість зміни тиску тощо.

2. Після визначення технологічних параметрів та розрахунку показників надійності окремих ділянок схеми захисту формують інформаційні та керувальні частини захисту.

3. В заключній частині проекту розробляють алгоритм виконавчої частини захистів у відповідності до рекомендацій технологів, тобто визначається послідовність та тривалість виконання команд захисту: пуску (зупинки) насосів, відкриття (закриття) засувок, відсічних клапанів тощо.

У наступних темах конспекту лекцій будуть розглянуті на конкретних прикладах основні етапи побудови інформаційної та керувальної частин схеми автоматичного захисту.

12.2 Інформаційна частина технологічного захисту

Будь-який автоматичний захист починає виконувати свій алгоритм в разі відхилення контрольованого параметра за допустимі межі. Контроль за технологічним параметром виконується за допомогою первинних перетворювачів, встановлених на технологічному устаткуванні. Вихідний сигнал первинного перетворювача найчастіше буває аналоговим, в той час як для роботи захисту необхідно, щоб він був дискретного типу (0 або 1). Необхідне перетворення виконує спеціальний пристрій, який встановлено в інформаційному каналі захисту.

З метою підвищення надійності аналоговий сигнал для захисту частіш за все формується незалежно від інформаційної частини АСУТП енергоблока, хоча припустимо подавати сигнал від одного первинного перетворювача одночасно до інформаційної частини АСУТП та до схеми технологічного захисту. Частіш за все таке суміщення зустрічається в локальних схемах автоматичних захистів. Більше того, для забезпечення необхідного рівня надійності кількість інформаційних
каналів у одному й тому ж каналі збільшують.

На рисунку 12.1 подано спрощену схему інформаційного каналу, який формує сигнал «зниження тиску в парогенераторі». В якості формувача дискретного сигналу в схемі захисту використовують блок АДП (аналогово-дискретний перетворювач). На його вхід можливо подавати лише уніфікований струмовий сигнал 0–5 мА або 0-20 мА. На виході АДП формується пороговий дискретний сигнал 10–15 В, який відповідає «логічній одиниці» («лог. 1»). Сигнал 0–5 В на виході відповідає «логічному нулю» («лог. 0»).

Рисунок 12.1 – Схема формування сигналу захисту «зниження тиску»

Відповідно до схеми, зображеної на рисунку 12.1, струмовий сигнал від первинного перетворювача тиску типу «Сапфір-22» надходить до одного з входів блоку АДП. У випадку зниження тиску нижче допустимого значення струмовий сигнал зменшується й на виході АДП з’являється дискретний сигнал «лог. 1». Дискретний сигнал з виходу цього блока надходить до керувальної частини схеми захисту до входу блока формування команди (БФК), за допомогою якого формується алгоритм управління. Пунктиром на цьому рисунку також позначений блок гальванічного розділення із струмовими виходами (БРГ-Т). Блок БРГ-Т необхідно встановлювати у випадку, коли вихідний сигнал одного й того ж первинного уніфікованого перетворювача використовують у різних схемах.

Інформаційний канал автоматичного захисту може й не містити блока АДП. В цьому випадку сигнал від первинного перетворювача зразу подається до входу блока БФК, наприклад, сигнал зміщення осі турбіни. В тому випадку, коли аварійний сигнал захисту є похідним від двох незалежних аналогових вимірювань, інформаційний канал містить два первинних перетворювачів, уніфіковані вихідні сигнали яких подаються до двох входів блока АДП. В такому разі в блоці АДП формується аварійний сигнал різниці шляхом порівняння його з межею допустимого значення. При перевищенні допустимого значення формується аварійний дискретний сигнал на виході АДП.

На рисунку 12.2 подано варіант інформаційного каналу, трохи складнішого від описаного вище тим, що аварійний сигнал («різниця між температурами першого та другого контурів») Δ t_S = t_2к – t_1к вимагає для свого формування не лише первинних перетворювачів (термоелектричних), але й нормуючих.

Рисунок 12.2 – Схема формування сигналу захисту «різниця температур насичення»

Подібні канали є складнішими, менш надійними та дорожчими. їх порівняно рідко використовують у схемах автоматичного захисту. Для підвищення надійності схем захисту необхідно мати не один, а декілька абсолютно ідентичних незалежних інформаційних каналів за одним й тим же параметром. Наприклад, вимірювання тиску в парогенераторі виконується чотири рази для формування команди автоматичного захисту. Кожний канал зформовано незалежним за схемою, поданою на рисунку 12.1. Формування команди захисту виконується в керувальній частині на основі збігу сигналів інформаційних каналів за одним й тим же параметром.

12.3 Керувальна частина технологічного захисту

Для формування алгоритму управління використовують функціональні блоки БФК. Ці блоки дозволяють організувати постійне резервування інформаційних каналів з кратністю «один з чотирьох», «два з чотирьох», «два з трьох», «один з трьох», «один з двох», «два з двох» та «три з чотирьох», хоча останній алгоритм використовується надзвичайно рідко.

На рисунку 12.3 подано структурну схему керувальної частини захисту за припиненням живлення котла. В цій схемі двічі використовуються алгоритми «два з двох», кожний з яких базується на двох незалежних інформаційних каналах за одним й тим же параметром – втратами.

Рисунок 12.3 – Структурна схема «два з двох» за припиненням живленнякотла

Відомо, що живлення котла виконується двома незалежними потоками і в разі припинення надходження живильної води по будь-якому потоку А або Б котел необхідно зупинити. Два дискретних сигнали X1 та Х2 потоку А з блоків АДП надходять до відповідних блоків БФК1 та БФК2. Кожний з блоків БФК має по два виходи, один – «спрацювання каналу», другий – «спрацювання захисту». Для реалізації алгоритму «два з двох» вихідний сигнал БФК1 «спрацювання каналу» з виходу БФК1 подається до входу БФК2 і, навпаки, з БФК2 до БФК1.

Аналогічно побудована схема й для каналів Х3 та Х4. При збіганні сигналів в будь-якому БФК спрацює вихідне реле цього блока, тобто спрацює захист. Для спрацювання захисту достатньо, щоб спрацювало вихідне реле хоча б одного з чотирьох блоків БФК. Оскільки зупинку котла необхідно виконати в разі зменшення витрати живильної води хоча б в одній нитці живлення котла, то вихідні реле «спрацювання захисту» блоків БФК1, БФК2, БФКЗ та БФК4 вмикаються за схемою
«АБО» послідовно з блоком логічних перемикань БЛП, який дозволяє вводити захист до роботи й виконує роль ключа.

Для зменшення ймовірності хибного вимкнення котла в кожному
інформаційному каналі встановлено блок логічного часу БЛВ, який затримує на визначений час надходження інформації до входу БФК. Якщо в технологічному об’єкті управління потрібне негайне вимикання устаткування, то блок БЛВ не використовують.

Керуюча частина технологічного захисту містить кілька блоків реле вихідних БРВ (рисунок 12.4), які розмножують команду та передають її до виконавчої частини схеми захисту до блоків прийому команди БПК. Кожний блок БПК містить по три реле, кожне з яких керує одним блоком БПК. Команда з останнього безпосередньо надходить до схем керувальних пристроїв, як-то: до схеми управління електромагнітними клапанами, засувками або до схеми вимкнення турбіни.

Рисунок 12.4 – Фрагмент принципової електричної схеми захисту

Найменш надійною частиною захисту є вимірювальний канал, тому при формуванні алгоритмів технологічних захистів атомного енергоблока рідко використовують алгоритми «два з двох», частіше «два з трьох» або «два з чотирьох», які мають меншу ймовірність відмови типу «неспрацювання» при інших однакових умовах. Ймовірність відмови типу «хибне спрацювання» захистів також є невеликою. Зменшення відмов типу «неспрацювання» та «хибне спрацювання» в таких схемах одержують за рахунок збільшення кратності резервування інформаційних каналів та спрощення алгоритму формування команди. Наприклад, у разі появи витікання (течі) у другому контурі, захист системи безпеки зобов’язаний спрацювати негайно (без затримки команди) та без будь-яких додаткових умов (блокувань), тобто як тільки буде зформовано сигнал «спрацювання захисту».

Вмикання будь-якого комплекту системи безпеки при появі витікання у другому контурі виконується при одночасній появі відхилень від нормальних значень кількох різних технологічних параметрів. В розглянутому випадку поява витікання у другому контурі, яка погрожує безпеці атомного енергоблока, характеризується зростанням різниці між температурами насичення пари Δ t_S у першому та другому контурах; падінням тиску пари у другому контурі Р_П та зростанням швидкості
зміни тиску пари у тому ж контурі dP_П /dt.

Алгоритм такого захисту приведено на рисунку 12.5. Як видно з рисунка, у схемі застосовано резервування дробової кратності однотипних інформаційних каналів «два з чотирьох». Сигнали «спрацювання захисту» формуються за схемою «І», а поміж собою – за схемою «АБО». Така структура дозволяє максимально зменшити ймовірність неспрацювання. Вмикання комплектів системи безпеки виконується за схемою «АБО».

Рисунок 12.5 – Технологічний алгоритм захисту «витікання у другому контурі»

Технічні засоби, такі як блок реле проміжний (БРП), блок логічних перетворень (БЛП) дозволяють розділити схеми управління та формувати команди при дотриманні цілого ряду обмежень (умов). Використання тих чи інших технічних засобів при проектуванні технологічних захистів визначається функціональними можливостями блоків УКТС та алгоритмами конкретних схем захисту.

У наступній темі подані список основних функціональних блоків та описи принципів дії найбільш важливих блоків розглянутого комплексу технічних засобів, які використовують у схемах технологічного захисту.

13 ОСНОВНІ ФУНКЦІОНАЛЬНІ БЛОКИ УНІФІКОВАНОГО КОМПЛЕКСУ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ

Уніфікований комплекс технічних засобів (УКТС) забезпечує подальший розвиток технічного рівня системи управління, її надійності та експлуатаційних характеристик, зменшення розмірів, можливість автоматичного випробування та уніфікацію технічних рішень при реалізації технологічних захистів на АЕС та ТЕС. УКТС дає можливість проектним шляхом створювати пристрої управління, захисту та сигналізації АСУТП, які виконують функції:

– прийому та оперативної обробки команд оператора, технологічних захистів, блокувань, команд найвищого ієрархічного ступеня управління та видачі команди до виконавчих механізмів, управління арматурою, механізмами, соленоїдами та ін.;

– формування команд технологічних захистів (ТЗ) та блокувань за технологічними параметрами;

– автоматичного формування команд управління (автоматичного регулювання, блокувань та ін.);

– технологічної (аварійної та попереджувальної) сигналізації та індикації положення виконавчих механізмів та органів;

– збирання, обробки та видачі дискретної інформації до інших пристроїв;

– прийому та обробки дискретної та аналогової інформації, аналого-дискретного перетворення сигналів;

– контролю за роботою пристроїв, створених на базі комплексу автоматизованої перевірки всіх пристроїв автоматичного контролю, готовності до роботи пристроїв захисту.

Сукупність блоків, які складають розглянутий комплекс технічних засобів, можливо трохи умовно розділити на функціональні та виконавчі. До останніх можливо віднести блоки:

– блок управління клапаном БУК-У;

– блок управління двигуном БУД-У;

– блок управління засувкою БУЗ-У;

– блок ключів БКЛ-У;

– блок вмикання регулятора БВР-У;

– блок контролю ізоляції та напруги БКИН-М;

– блок контролю запобіжників БКП-У;

– блок формування номера БФН-У;

– блок дільничних апаратів сигналізації БСУ-У;

– блок індивідуальних ланцюгів сигналізації БСи-У;

– блок перетворення напруги БПН-У;

–- блок включення резервного механізму БАР-У.

Літера «У» в позначенні типу кожного блока УКТС означає «уніфікований», тому далі в тексті при опису блоків може не використовуватися.

Побудова та принципи перелічених вище блоків у даному конспекті лекцій не розглядаються. Блоки, які використовують для формування команди технологічного захисту, мають назву функціональних. їх побудова та принципи дії будуть викладені нижче. Хоча блок прийому команди БПК безпосередньо не бере участі в формуванні команди технологічного захисту, він виконує визначені командні функції. Так, наприклад, при випробуванні керувальної частини захисту команди дозволу та відміни випробування формуються блоком БПК. Оскільки він фактично є проміжною ланкою між керувальною та виконавчою частинами захисту, то його також розглянуто в цьому конспекті лекцій.

Блоки УКТС виготовлені у вигляді друкованих плат з стандартними розмірами 20,5×190,5×235 мм. Кожний блок має лицьову панель з органами управління та елементами сигналізації і випробування, а на задній частині – стандартні роз’єми, які дозволяють уніфікувати монтаж шафи. Каркаси з блоками встановлені у шафах з розмірами 2000×572×650 мм без обшивки, коли шафи змонтовані в один ряд, та 2000×600×655 мм з двома обшивками шаф.

Комплекс УКТС містить в собі базову шафу, кросову шафу та шафу-розподільник струму РТ.

У базовій шафі розміщені: блоки управління (36 шт.), блок налагодження АДП (аналого-дискретного перетворювача) – БНА-У; блоки БКИН-М; блоки БКП-У; блоки БКЛ-УМ, БКЛ-У1, БРВ-У (12 шт.); блоки живлення напругою ±24 В та ±15 В по 2 шт.; комутаційні поля на 966 ланцюгів, які складаються з комутаційних колодок по 24 контакти на кожний блок; клемні колодки для реалізації зовнішніх зв'язків (39 шт. По 24 клеми та 9 шт. по 16 клем); пакетні вимикачі для комутації ланцюгів вводу живлення; запобіжники (10 шт); вентилятори.

У кросовій шафі розміщені: 286 дільників напруги, які виконані на резисторах, для прийому сигналів напругою 220 В постійного та змінного струму та видачі інформації за цими сигналами у вигляді напруги ±24 В, =48 В; клемні колодки для прийому та видачі інформації (72 шт. по 24 клеми, одна колодка для живлення вентиляторів); два блоки вентиляторів.

13.1. Аналого-дискретний перетворювач АДП

АДП призначений для перетворення аналогового струмового сигналу 0–5 мА (0–20 мА) в пороговий дискретний сигнал +15 В та +24 В. У разі виходу вимірюваного параметра за межі області нормальних значень та при досягненні ним граничної заданої величини витікає зміна рівня дискретного вихідною сигналу – «спрацювання». При поверненні параметра з аварійної зони до області нормальних значень з точністю до величини зони повернення виникає повернення дискретного виходу до вихідного стану – «відпускання». В залежності від взаємного розташування аварійної зони та зони нормальних значень вихідного сигналу спрацювання захисту може викликатися за верхньою межею значення параметра – «верхньою уставкою» або за нижньою межею значення параметра – «нижньою уставкою».

Блоки УКТС різного функціонального призначення, а також і АДП монтує виробник в одній або кількох шафах. Функціональний зв’язок між блоками в одній шафі здійснюється за допомогою комутаційного поля (сигнал +15 В, входи ХВ), а поміж шафами – через клемні колодки (сигнал +24 В, входи XT кросового поля). Сигнал «спрацювання» АДП може бути поданим як «лог. 1» (активний стан виходу, наявність вихідного струму або напруги), що відповідає знаходженню параметра в аварійній зоні сигналізації, або «лог. 0», коли активний стан виходу відповідає знаходженню параметра в зоні нормальних значень. Крім цього, в АДП передбачена можливість інвертування сигналізації стану виходу. Світлодіоди «спрацювання» («Срабатывание») на лицьовій панелі блока можуть спалахувати при наявності або активного або пасивного стану виходу компаратора. Зміна полярності підключення датчиків потребує переставлення перемичок на кросовому полі XT. Таким чином, є можливість задавати потрібний режим функціонування АДП.

Аналого-дискретні перетворювачі виготовляють в кількох модифікаціях (АДП-1М, АДП-11М, АДП-2М, АДП-22М). Блоки АДП-1М, АДП-11М, АДП-22М – одноканальні пристрої, а блок АДП-2М – двоканальний, тобто в одному корпусі фактично розміщені два блоки АДП-1М, які працюють незалежно один від одного. У блоках АДП-11М та АДП-22М передбачені два входи X1 та Х2 для двох струмових сигналів, які йдуть по одному каналу. Ця інформація повинна надходити по одному каналу до схеми технологічною захисту. На рисунку 13.1 зображений варіант підключення до блоку АДП перетворювачів із струмовим вихідним сигналом (0–5 мА, 0–20 мА).

Рисунок 13.1 – Приклади підключення перетворювачів до блоків АДП

На рисунку 13.2 подано принципову схему одноканального блоку АДП з двома входами X1 та Х2. Схема блока складається з аналогової частини (вузли 14, 7, 8) та дискретної (вузли 5, 6, 9 та вихідні пристрої).

Вхідний сигнал 0–5 мА (0–20 мА) надходить до входу X1 (резистор R_{BX 1} = 200 Ом), проходить через пристрій гальванічного розділення 1 та надходить до входу суматора 3. До цього суматора надходить і сигнал Х2 з іншого входу. Цей сигнал спочатку подається на резистор R_{ВХ 2} (240 Ом), проходить масштабуючий пристрій α_М. Масштаб α_М можливо змінювати в межах 0–100 % перемичками S 1 та S 2. Далі сигнал α_М ∙Х2 через пристрій гальванічного розділення 2 надходить до входу суматора 3. До входу цього ж суматора надходить сигнал порівняння (уставки) Х_Уст = α_У ∙ Х_МАХ. Полярність сигналу уставки може змінюватися перемичкою S 3 (клеми 1–2 відповідають надходженню до схеми позитивного сигналу, клеми 3–4 – негативного).

Статичне рівняння аналогового тракту блока АДП має вигляд

,

де Y – вихідний сигнал суматора 3.

При нульовій уставці (α_У = 0)

.

При закорочених (перемкнутих) входах

.

З суматора 3 сигнал надходить до демпфувального пристрою 4. Постійну часу демпфування Т_Д можливо регулювати від 0,1 до 5 с. Результуючий сигнал надходить до входів суматорів 5 та 7. Суматор 5 формує сигнал основного каналу, який потім надходить до порогового елемента (тригера Шмітта). При налагодженні блока АДП зона спрацювання може бути скоректованою. Вихідний сигнал +15 В надходить до комутаційного поля (клеми ХВ), світлодіода та підсилювача для формування сигнала +24 В, якщо є потреба передати цей сигнал з однієї до іншої шафи УКТС (клеми XT). З виходу демпфера 4 аналоговий сигнал безпосередньо надходить до вихідної колодки ХВ. За допомогою цього сигналу можливо здійснити діагностування аналогової частини блока АДП, якщо схема технологічного захисту має ще не менше двох таких самих інформаційних каналів. З цією метою порівнюють аналоговий сигнал цього АДП попарно з сигналами від інших АДП.

Рисунок 13.2 – принципова схема аналого-дискретного перетворювача

У результаті можливо визначити, який з інформаційних каналів є несправним. Для попарного порівняння аналогових виходів АДП сигнал демпфера 4 інвертується й надходить до входів двох суматорів 7, у кожному з яких виконується алгебраїчне підсумовування аналогового сигналу даного АДП з аналогічними сигналами від двох інших АДП Y ₁ та Y ₂.

Одержані різниці Δ Y ₁ = Y ₁ – Y ₀, та Δ Y ₂ = Y ₂ – Y ₀ надходять до входів суматорів 8. Далі алгебраїчно підсумовують сигнал Δ Y ₁ з уставкою α_Р ∙ X_МАХ. Величина α_Р ∙ X_МАХ (уставка контролю розлагодження) дозволяє встановити справність контрольованого каналу. Якщо результуючий сигнал є позитивним, то визначити, який з двох АДП не працює, ще неможливо. Необхідно ще виконати порівняння сигналів Δ Y ₂та уставки пристроїв 7, 8, 9. Якщо й цей результат є позитивним, то робимо висновок про несправність аналогової частини основного блока АДП (сигнал Y ₀). Якщо має місце розлагодження тільки по першому каналу порівняння, то не працює другий блок АДП (сигнал Y ₁). Аналогічний висновок робимо й по іншому каналу порівняння. Відповідні світлодіоди інформують про появу розлагодження.

Перевірку справності дискретної частини блока АДП виконують шляхом випробування, тобто подачею тестового сигналу до входу «випробування» («опробование»). Подача сигналу може виконуватись як автоматично від УВС, так і вручну. Сигнал випробування надходить через формувач 10 до входів суматора 5 та пристрою 6, далі до дискретних виходів ХВ та XT блока АДП. Одночасно вмикається сигналізація «випробування», а у випадку справності пристроїв 5 та 6,то й сигналізація «спрацювання» каналу. Таким чином, тестовий сигнал, який подано до входу «випробування» АДП, у випадку справності його дискретної частини викликає спрацювання каналу, що й підтверджує його справність. Для того, щоб у момент випробування не виникло хибного спрацювання технологічного захисту, в ланцюгу захисту встановлено блок прийому команд (БПК), який вимикає в момент проведення цієї операції виконавчі блоки, шо реалізують команди управління.

Блок АДП використовують у схемах технологічної сигналізації, блокування та технологічного захисту. Досить часто виникає необхідність у передачі струмового сигналу від одного первинного перетворювача до різних споживачів (УВС, АДП, вторинних приладів тощо). Вихідні ланцюги первинних перетворювачів дозволяють виконати безпосереднє підключення вищезгаданих споживачів до його виходу.

Проте у випадку відмови одного з споживачів (несправність вхідного ланцюга споживання) це приведе до відмови всього вихідного ланцюга, тобто до втрати інформації. В такому випадку потрібно розділити вихідний ланцюг перетворювача від вхідних ланцюгів споживачів. Для цього струмовий вихідний сигнал первинного перетворювача 0–5 мА (0–20 мА) спочатку надходить до блока гальванічного розділення з струмовими виходами БГР-Т (рисунок 13.3). Блок має чотири незалежних струмових виходи, до яких приєднуються споживачі. Якщо ж до первинного перетворювача підключається один споживач, наприклад, АДП, то цей блок не використовують. На кожному вході блока АДП є пристрій гальванічного розділення (рисунок 13.2), що дозволяє локалізувати відмову.

Рисунок 13.3 – Схема підключення кількох блоків до первинного перетворювача

Можливі й інші рішення. Наприклад, до одного й того ж первинного перетворювача приєднуються два блоки АДП або один блок АДП з двома незалежними каналами. Таке рішення звичайно має місце, коли вимірюваний параметр повинен бути обмежений зверху та знизу, а захист потребує різних алгоритмів управління. Наприклад, для введення та виведення захисту за зниженням тиску Р у конденсаторі турбіни (рисунок 13.4).

Якщо вимірюваний тиск Р ≤ 25 кПа, слід ввести до роботи захист. При підвищенні тиску в конденсаторі Р ≥ 700 кПа необхідно вимкнути захист. Для цього після блока АДП встановлюють блок логічних перемикань БЛП, який реалізує алгоритм перемикання.

Поиск по сайту: