Теоретичні передумови виникнення інтертекстуального підходу

Ознайомлення з інтертекстуальним підходом вима­гає попередніх зауваг щодо історії питання та розмежу­вання його із суміжними концепціями, які виникали у процесі розвитку теорії літератури та літературної крити­ки, з метою увиразнення оригінальності результатів, що його може дати інтертекстовий аналіз. Передусім слід зважати на те, що теорія інтертекстуальності ще й досі пе­ребуває у стані вироблення остаточної концепції, ще й досі існують у її межах течії, які полемізують між собою.

Становлення категорії інтертекстуальності перейшло кілька важливих етапів, на яких слід наголосити не лише тому, що вони дають історичне тло цього процесу, а й тому, що енергія критичних інтерпретацій здається нам ще й досі не вичерпаною. Традиційно вважається, що джерела-

ми інтертекстуального підходу є теорія анаграм Ф. де Соссюра, вчення про пародію Ю.- Тинянова та діало­гічний погляд на літературу М. Бахтіна [415, с. 32; 297, с. 114], проте дослідники-лінгвісти наголошують на тому, що поштовхом до нового бачення культурного процесу було психологічне мовознавство О. Потебні, з його розу­мінням мови як діяльності (епег§еіа) [429, с. 73-89; 195, с. 9; 95, с. 32].

Є сенс прийняти таку розширену версію історії пи­тання не лише тому, що охоплені нею ідеї наблизили ство­рення нового інструментарію теорії літератури, а й заради вияскравлення синтезу літературознавчих та лінгвістич­них поглядів, ще досить обережно запроваджуваного в сучасних дослідженнях, можливо, з причини жорсткої спеціалізації та послідовного культивування сепаративних тенденцій в українській науці, чого не було в середовищі тих шкіл і напрямів, на які тепер орієнтується критична думка. Імовірно, застосування хоча б найзагальніших здо­бутків мовознавства дозволить теорії літератури рушити новими шляхами у вивченні літературного тексту.

Криза поняття про твір як про герметичний фено­мен, ідея некласичної філософії про активну роль соціоку-льтурного середовища щодо художнього тексту призвели, на думку Д. Кліпінгера, автора ґрунтовної словникової статті, присвяченої концепту «інтертекстуальність», до кількох принципових змін у практиці читання. Одна з них стосувалася зміщення уваги від дискусій про літературний вплив та апологетику гаданої «оригінальності» тексту до міркувань, що стосуються природи літератури [111, с. 172]. Але хоча інтертекстуальність і була осмислена через запе­речення автономної сутності тексту, початок цій концепції поклали праці, які, загалом, цю сутність визнавали.

Віддавши право першості використання зазначеного терміна Ю. Крістевій, хотілося б сказати про те, що ідея інтертекстуальності тією чи іншою мірою вивчалася і ра­ніше, зокрема, у межах російського формалізму. Найгли­бше проникає у природу і функції інтертекстів аналітична

модель Ю. Тинянова, викладена ним у праці «Доетоєвсь-кий і Гоголь. (До теорії пародії)», де дослідник сформулю­вав головні принципи теорії історико-літературного про­цесу. На його думку, будь-яка нова художня форма вико­ристовує елементи попередніх форм, перетворюючи їх на частини власної будови і надаючи їм нових імпульсів. Осо­бливо добре це видно на моделі пародії, за якою надмірно типові для певної літературної конструкції елементи впро­ваджуються до нового контексту, що докорінно змінює їх функцію, як і сталося у досліджуваному випадку з пароді­єю, коли контекст змінив загальний нейтральний або па­тетичний тон твору на комічний, знижений [360, с. 198-226].

Близький до формалістів В. Жирмунський розглядав означену проблему ще ширше і зазначав, що література вплетена у зв'язки з усім культурним контекстом, а не ли­ше з іншими літературними текстами, тобто, як ми зараз говоримо, йдеться про розуміння інтертекстуальності як інтермедійності. Якщо йти за цією логікою і відкласти дискусійне питання про співвідношення поняття літерату­рної традиції з поняттям міжтекстових зв'язків, то основу інтертекстуальних досліджень заклав ще О. Веселовський, який вивчав міграцію сюжетів та мотивів у світовій літера­турі, констатував паралелізм між текстом, пам'яттю і куль­турною традицією [116; 63]. Веселовський першим застері­гав від впливології, до якої може бути зведений на прак­тиці його порівняльно-історичний метод, якщо не зважати на зустрічні потоки у міграційних процесах.

Принагідно слід сказати, що широке обговорення ідей «Опоязу» на українських теренах дозволило нашим прихильникам формалізму висловлювати деякі думки з приводу текстуальних інтеракцій. Скажімо, Майк Йоган-сен у розвідці «Як будується оповідання» (1928), у параг­рафі «Цитати і виписки», виправдовує помірне цитування і зауважує, що «для прозаїка енциклопедичний словник -те ж саме, що для поета етимологічний - постійне джерело натхнення й вийаходів». Иогансен вважає цитату не найгі-

ршим способом сповільнити динаміку тексту, якщо це по­трібно. «Треба тільки добре дбати, щоб читач бува не за­уважив, що ви годуєте його чужим текстом, - каже він, -так як не помічає читач Жуля Берна, що описи екзотичних тварин у його авантюрних романах наживо вихоплені з довідника А. Брема з усіма фунтами і дюймами та іншими зоологічними подробицями [153, с. 393]». Читач літерату­ри постмодерної, щоправда, уже не знітиться, якщо поба­чить у тексті сліди якоїсь-там енциклопедії: тим-то тут ін-тертекстуальність має ширший засяг, стає конструктивним принципом літератури, а не просто літературним прийо­мом, як його розуміє Майк Йогансен.

Таким чином, названі дослідники віддавна спостері­гали вияви відношень, які виникають між самими твора­ми, безвідносно до зовнішніх причин і навіть безвідносно до інтенції автора. Відкриття того, що література зводиться до перекомбінацій відомих елементів, а не до пошуків уні­кальності, сфокусувала увагу науки на самій суті літерату­рності.

З кола російських формалістів вийшов літературний теоретик, філософ М. Бахтін, автор праці «Проблема зміс­ту, матеріалу і форми в словесній художній творчості» (1924), яка розпочала дискусію про інтертекст у французь­кій лінгвістиці.

Однією з ранніх теоретичних ідей М. Бахтіна була ідея поліфонічності як основної засади романного жанру, крізь яку він розглядає поняття «чужого слова, голосу». Вважаючи, що у літературі не може бути нейтрального слова, що всі слова «пахнуть контекстами, у яких вони жи­ли», містять маркери чиєїсь мовленості («усі слова уже були чиїмись» - Л. Костенко), дослідник відкриває мно­жинність свідомостей у романі: «При творчому ставленні до мови безголосих, нічиїх слів немає. У кожному слові -голоси іноді нескінченно далекі, безіменні, майже безосо­бові (голоси лексичних відтінків, стилів тощо), майже не­вловимі, і голоси, які звучать близько й одночасно [322, с. 421]».

Бахтін припускає, що «одноголосе» слово просто не­придатне для справжнього творчого самовираження, адже «кожен справді творчий голос завжди може бути тільки другим голосом у слові [322, с. 419]».

Ідея багатоголосся в межах слова і в межах худож­нього твору була трансформована теоретиком у відому концепцію, що є важливою для розуміння природи інтер-текстуальності - концепцію діалогічності, як характерної риси усякого мовлення, усякого художнього мислення і художнього світу. Але «діалогічна свідомість» не означала розщеплення суб'єкта мовлення - він залишається у М. Бахтіна цілісним, діяльним, експресивним, сформова­ним у боротьбі з чужими думками, здатним будувати по­відомлення для адресата з урахуванням його відповідної реакції. Бахтін, який визнавав існування автора-творця, що перебуває у постійному діалозі з літературою попере­дніх і сучасних епох, а отже, з іншими авторами-творцями, відразу Пропонував обмежувати процес міжтекстовості з метою локалізації його в рамках міжсуб'єктної взаємодії. Непохитність позиції суб'єкта відокремлює спадщину М. Бахтіна від традицій російського формалізму.

У контексті зміцнення уваги до фігури автора хотіло­ся б звернутися також до цікавого та оригінального внеску, який зробив у теорію міжтекстових взаємодій американсь­кий філолог X. Блум. Намагаючись інтегрувати концепції інтертекстуальності і «впливу», він вивчає відношення між окремими авторами у межах літературної традиції, яка їх поєднує. Дослідження, здійснене з позицій психо­аналізу, показує, що кожен письменник у власній творчос­ті намагається боротися з традицією, персоніфікованою його попередниками. Застосування фройдівської схеми едипового комплексу до літературного процесу виявляє, що попередник заміщує символічну фігуру батька, якого син-наступник обирає собі за авторитет і щодо якого пе­реживає «страх поетичного впливу». Поборюючи цей страх засобами інтертекстуальності, він посідає власне мі­сце в каноні або, щонайменше, озвучує боротьбу за це міс-

це [48, с, 14]. Вплив одного письменника на іншого відбу­вається не особисто, а через текст, і тому ми говоримо про міжтекстовий вплив. Молодший письменник опиняється в ролі читача, а пошук власної ідентичності в літературній традиції залежить від критичного перечитування текстів попередника. Але оскільки окреме прочитання, як ми зна­ємо, є завжди неповним, то використання чужого тексту буде певною мірою десакралізацією, зниженням мови ав­торитетного автора, часто не менш виявленою реакцією заперечення, ніж відверте ігнорування.

Поняттєвий апарат X. Блума через його незвичність практично не вживається й вербалізується лише як при­клад психоаналітичного дискурсу в літературознавстві, хоча американський дослідник розглядає цікавий аспект кореляції творчості окремого письменника з літературною традицією через засоби інтертекстуальності. Ідеї X. Блума дотичні до концепції розвитку історико-літературного процесу Ю. Тинянова, але роль рушійного механізму ав­томатизації/актуалізації прийому (у межах художнього дискурсу) у моделі X. Блума виконує механізм впли­ву/ревізії (у процесі індивідуального прочитання тексту). Він пише; «<...> поетичний вплив - це нерозривно пере­плетені в лабіринті історії здобуток і втрата <...> Історія плідного поетичного впливу, яку варто вважати провідною традицією західної поезії з часів Відродження, - це історія страху і самозбережної карикатури, викривлення, пере­кручення, умисного ревізіонізму, без яких сучасна поезія як така існувати не змогла б [48, с. 32]». До цього залиша­ється додати, що на загроженому місці молодшого пись­менника, ймовірно, опинятиметься будь-який читач, і він почуватиме майже містичний страх перед тиском традиції та авторитетністю канонічного взірця, а тому, шукаючи способу захистити свій внутрішній світ і власне бачення, насамперед звертатиметься до арсеналу механізмів міжте-кстових реляцій.

Отже, осмислення явища інтертекстуальності розпо­чалося ще в межах позитивізму, його витоки лежать у мо-

вознавстві, психоаналізі, теорії літератури, компаративіс-тичких дослідженнях культурно-історичної школи, а та­кож на помежів'ї цих дисциплін. Але адекватна наукова рецепція була неможливою без розуміння тексту як проце­су творення значень і розгойдування авторитетної фігури автора, що стало невідворотним наслідком процесуального розуміння тексту. Тому теорія інтертекстуальності не мог­ла просто підмінити теорію впливів чи філіації, як те за­значають деякі критики, так само, як некласична філософ­ська картина світу не могла би підмінити класичну карти­ну світу, через те що змінює її на певному етапі розвитку свідомості.

Поиск по сайту: