Отже, юридична психологія є наукою, що має подвійну природу і розвивається на стику двох наук — психології та юриспруденції

Велику увагу в останні роки почали надавати правовій психології і психотехніці юристів, психології адвокатської діяльності, психологічним особливостям правоохоронної діяльності спеціалістів міліції і митниці. Актуальною є також проблема саморегуляції і психологічної допомоги співробітникам правоохоронних органів, в екстремальних умовах несення служби: особиста про­фесійна безпека, затримання правопорушників, ведення переговорів з злочинцями.

Кримінальна психологія, за визначенням В.Л.Васильєва, вивчає психологічні закономірності формування злочинної установки і злочинного умислу, психологічні аспекти підготовки і скоєння злочину, створення злочинного стереотипу поведінки; досліджує особистість злочинця і психологічні шляхи впливу на нього; досліджує психологічні особливості злочинних груп і особливо — психологічні аспекти злочинності через необережність.

Вивчення психологічних особливостей звинувачуваного є складовою частиною розкриття злочину. При цьому обсяг і зміст психологічного вивчення, необхідного для успішного розкриття злочину, визначається цілями правосуддя і завданнями відповідної стадії кримінального процесу.

Криміналістичне вивчення особистості обвинувачуваного здійснюється слідчим, головним чином, для вибору тих чи інших тактичних прийомів проведення слідчих дій у потрібному обсязі.

До кримінально-правових завдань, для розв'язання яких особливо необхідні психологічні дані обвинувачуваного, слід віднести, за даними В.Л.Васильєва такі:

• здатність відчувати себе винним;

• форма провини (навмисно або через необережність);

• мотиви злочину;

• емоційний стан обвинувачуваного в момент скоєння злочину, який впливає на сутність і характер відповідальності.

Тут важливо розрізняти з психологічних позицій насильницьку і необережну злочинність. Потрібна участь вчених і досвідчених практиків в нових сферах сучасної кримінальної психології: комп'ютерних злочинах, тіньовій економіці і корупції, організованій злочинності, тероризмі.

Психологія потерпілого вивчає його психологічні особливості до, в момент і після скоєння злочину, а також розробляє рекомендації, які стосуються допиту і психологічного аналізу свідчень потерпілого. Психологія потерпілого тісно пов'язана з кримінальним правом, кримінологією, соціальною психологією і психологією особистості. Психологічне вивчення особистості потерпілого і його діяльності в стадії попереднього розслідування й суду є дуже важливим, бо сприяє визначенню правильної кваліфікації злочину, дослідженню причин і умов, виявленню нових доказів, всебічному розгляду кримінальної справи. Психологічне дослідження особистості потерпілого і злочинця дозволяють виявити причини конфліктної ситуації і підібрати шляхи їх подолання.

Психологія неповнолітніх правопорушників — одна з традиційно актуальних проблем кримінальної психології. Своєчасне попередження дитячої і підліткової злочинності — це основа для профілактики злочинності серед дорослого населення. Розуміння підліткової психології, врахування її на етапі попереднього розслі­дування і в суді необхідне для правильного визначення складу злочинності, визначення міри покарання та метолів виправних дій.

Психолог на етапі попереднього розслідування може бути:

• консультантом у справі;

• спеціалістом у даній галузі;

• експертом.

Це забезпечить повноту розслідування і винесення відповідної міри покарання.

Загально-консультативна допомога психолога може мати довідковий характер: інформування осіб, які проводять розслідування про закономірності протікання психічних процесів у обвинувачуваного, впливу їх на психічний стан, допоможе полегшити пошук злочинця і вироблення тактики поведінки по відношенню до нього. Психолог, який володіє навичками психо-діагностичної і психо-терапевтичної роботи, може суттєво спростити встановлення контактів з свідками і самим злочинцем.

Якщо психолог є постійним консультантом в розслідуванні певної кримінальної справи, то поряд з вище названими функціями він бере участь у

розв'язанні інших проблем, наприклад, інтерпретувати одержані відомості про свідка, потерпілого; осмислювати різні версії про участь учасників злочину.

Співпраця з психологом має велике значення для розслідування організованої злочинності і групових злочинів. Психолог може допомогти виявити структури групи, виявити розподіл в ній ролей, лідерів, сприяти виявленню слабкої ланки у даному угрупуванні й ефективному впливу на групу і її членів. Психолог також може допомогти самому слідчому подолати негативні і стресові стани, підвищити працездатність, попередити розвиток професійної деформації.

Закон передбачає участь психолога на допиті неповнолітніх правопорушників. Тут психолог може скоригувати формулювання запитань слідчого для адекватного сприйняття їх неповнолітнім, дати оцінку свідченням неповнолітнього свідка, вибрати відповідну тактику проведення допиту, допомогти створити неофіційну атмосферу, знизити можливий стан скутості, недовіри, не-сприйняття підлітком слідчого. Аналогічні завдання виконує психолог, коли злочин скоюють підлітки з ознаками розумової відсталості, бо усі особливості обвинувачуваного повинні бути враховані для винесення правомірної міри покарання.

Питання для самоперевірки

1. Дайте визначеня поняття «юридична психологія».

2. Визначте об'єкт, предмет і завдання кримінальної психології.

3. Охарактеризуйте галузі юридичної психології.

4. Охарактеризуйте систему юридичної психології.

5. Які основні сфери діяльності психологів у галузі юридичної психології?

Поиск по сайту: