ГЕНЕТИЧНА ПСИХОЛОГІЯ Ж. П І А Ж Е

Питання лекції:

1. Ж. Піаже і його робота.

2. Генетична епістемологія| і генетична психологія.

3. Теорія інтелекту.

Ж. Піаже і його робота. Жан Піаже народився 9.09.1896г. у Невшателі (Швейцарія). З дитинства він захоплювався біологією. У 1915 р. Піаже стає бакалавром, а в 1918 р. – доктором природних наук. У тому ж 1918 р. Піаже покидає Невшатель і починає займатися психологією. У Вищій Паризькій школі йому пропонують зайнятися стандартизацією тестів на здатність міркування у дітей. Ця робота його захоплює і протягом подальшого часу він вивчає мову, причини мислення, моральні думки у дітей. У своїх теоретичних побудовах Піаже стикається з послідовниками гештальт-психології, з психоаналізом; пізніше його ідея послужать відправною крапкою для робіт когнітивних психологів.

Мета Піаже як ученого полягала у відшуканні структурних цілих, таких, що відрізняються великою абстрактністю і спільністю, характеризують інтелект на різних рівнях його розвитку.

Якими методами користувався Піаже для реалізації цієї наукової мети? Їх кілька – найважливішим було спостереження за поведінкою дитини без жодного експериментального втручання. Проте застосовувалося і експериментальне втручання в діяльність дитини в певній формі – від введення в спонтанну активність дитини якогось подразника до організації поведінки за допомогою подразника, що подається експериментатором.

У багатьох, особливо ранніх роботах Піаже, і подразники, і реакції, які вони викликали у дітей, були цілком вербальними, а зміст спілкування відносився до предметів і подій, відсутніх в даній ситуації. Інтерв'ю було головним методом отримання даних. Наприклад, інтерв'юєр обговорював з дитиною те, що відбувається із струменем повітря, що виходить із проколеної повітряної кульки. В інших варіантах експерименту дитина сама проводила перетворення з предметом і обговорювала їх в ході інтерв'ю з експериментатором, наприклад, ліпив ковбаски з|пластиліну і т.ін.

Ситуації були не породженням спонтанної активності дитини, а виникали як завдання| експериментатора, на яке дитина повинна була реагувати. Сама ситуація взаємодії дитини і експериментатора лише на перших порах організовується завданням, далі її розвиток є реакцією експериментатора на реакцію дитини. Немає жодної дитини, яка показала| б ті ж дії, що й будь-яка інша дитина|дитина|.

Сам Піаже називав свою експериментальну техніку клінічним методом. Він має багато спільного з діагностичною і терапевтичною бесідою, із проектними тестами та інтерв'ю. Основною характеристикою цього методу є адекватне реагування дорослого експериментатора на предмет взаємодії з дитиною і врахування позиції дитини і своєї власної. Для Піаже вирішення психометричних завдань не входило в його наукові інтереси, його більше цікавив опис і пояснення різноманітних інтелектуальних структур, якими володіють діти на різних рівнях розвитку.

Для Піаже не була значимою статистична обробка результатів. Як правило, вона дуже обмежена або не наводиться в його роботах зовсім. Замість “доказових” цифр Піаже оперує фактами і їх глибокою інтерпретацією при дослідженні пізнавальних структур, що виникають в онтогенезі.

Генетична епістемологія і генетична психологія. Генетична епістемологія – у найширшому та загальнішому сенсах це дослідження механізмів, за допомогою яких зростає сукупність наших знань (теорія пізнання в загальному плані). Піаже розглядає генетичну епістемологію як прикладну генетичну психологію. Свої власні практичні дані по генетичній психології він застосовує не до проблем виховання дітей, а до питань здобуття наукових знань. Генетична епістемологія конструюється, таким чином, як міждисциплінарна галузь досліджень, узагальнююча дані: а) психології формування інтелектуальних структур і понять у дитини; б) логічного аналізу сучасної структури наукового знання; у) історії розвитку основних наукових понять.

Опираючись на результати власних досліджень, Піаже сформулював теорію формування інтелектуальних структур і понять у дитини. На його думку цей процес підрозділяється на стадії, якісна схожість і відмінність яких служать орієнтирами при вивченні всього процесу розвитку. Основні критерії цих стадій:

1. Реальність – інтелектуальний розвиток дійсно виявляє достатню якісну різнорідність, яка дозволяє виділити окремі стадії;

2. Незмінна послідовність стадій – стадії виникають в ході інтелектуального розвитку в незмінному і постійному порядку або послідовності. Хоча ця послідовність незмінна, вік, в якому кожна стадія виявляється, може дуже значно варіювати. Не кожна людина досягає кінцевої стадії розвитку. Більш того, доросла людина виявляє зріле мислення в області лише того змісту, в якому вона була соціалізована.

3. Ієрархічність стадій – структури, властиві раннім стадіям, вливаються, або включаються, в структури, властивий наступним стадіям. Тому формування перших необхідно для складання останніх.

4. Цілісність – властивості структури, що визначає дану стадію розвитку, повинні складати єдине ціле.

5. Підготовка і реалізація – кожна стадія має період початкової підготовки і період реалізації. У підготовчому періоді структури, які визначають дану стадію, перебувають в процесі формування і організації. Під час періоду реалізації ці структури утворюють організоване і стійке ціле.

Таким чином, процес розвитку виявився зовсім неоднорідним у всіх своїх пунктах. Деякі періоди розвитку індивіда відносно своїх структурних якостей є стійкішими і ціліснішими, ніж інші.

Найважливіша межа стадіального розвитку інтелекту, описана Піаже, пов'язана з явищами горизонтального і вертикального декаляжа. Горизонтальний декаляж – це повторення явища на одній і тій же стадії розвитку, але оскільки стадія є неоднорідним потоком, то повторення не може бути тотожним самому собі в різні моменти часу, воно міститиме нові елементи, що не виключають і не спотворюють попередніх. По суті, горизонтальний декаляж – це перенесення освоєної структури інтелекту для вирішення великого числа всіляких завдань. Дане поняття пов'язане з наявністю в житті інтелекту стійких утворень, що зберігають і уточнюють картину світу людини впродовж його індивідуальної історії.

Вертикальний декаляж| – це повторення інтелектуальних структур на різних стадіях розвитку. Дані структури володіють формальною схожістю, схожий і зміст, до якого вони застосовуються, але рівень функціонування абсолютно різний. Вертикальний декаляж дозволяє знаходити єдність у всіх стадіях розвитку інтелекту, незважаючи на видимі відмінності між ними.

Поиск по сайту: