Розвиток асоціанізму у ХVІІІ - ХІХ ст

Кажучи про те, що психологія вивчає асоціації між зовнішнім і внутрішнім, Спенсер, як справедливо відмітив І.М.Сєченов, вивів психологію із сфери свідомості у сферу поведінки. Це не тільки розширило галузь її досліджень, але й дозволило досліджувати експеримент, об‘єктивну перевірку отриманих фактів. Таке розуміння предмету дозволило знайти підґрунтя, для того щоб сказати, що психологія із науки про свідомість трансформується в науку про пізнавальні процеси. Це відповідало не тільки логіці її розвитку, але й вимогам позитивізму, оскільки в центрі дослідження був вже не предмет (свідомість), а процес. Еволюційний підхід надавав також можливість вивчати не сформовану психіку, а таку, яка тільки формується, прослідкувати етапи її становлення, відкрити нові психологічні закономірності. Тому генетичний метод отримав все більшого розповсюдження і привів до появи генетичної (вікової) психології.

Асоціація (від лат. аssociatio – поєднання, з‘єднання) зв‘язок між психічними явищами, при якому актуалізація (сприйняття, уява) одного з них викликає появу іншого. Поняття про асоціацію склалось у філософських вчених древнього світу. Від констатації факту асоціації (наприклад, сприйняття предмету викликає образ його власника) психологічна думка перейшла до його пояснення процесами в середині організму. Це надало поняттю про асоціацію детерміністичний зміст: виникнення у свідомості образу без як правило зовнішнього подразника, який його викликає, відбувалась за рахунок закріплених у минулому досвіді зв‘язку тілесних процесів, які, згідно Арістотелю, можуть зближуватись і створювати міцні з‘єднання в силу їх суміжності, схожості або контрасту. Коли один із членів з‘єднання виникає в душі, він автоматично викликає решту, які скриті в організмі. Термін “асоціація ідей” ввів Дж. Локк, котрий протипоставив асоціацію зв‘язкам на основі розуму. Поняття про асоціацію стало ключовим для багатьох психологічних систем ХVІІІ–ХІХ ст. психофізичною основою асоціацію є умовний рефлекс.

Асоціанізм – один з основних напрямків світової психологічної думки, який пояснював динаміку психічних процесів принципом асоціації. Вперше постулати асоціанізму були сформульовані Арістотелем, який висунув ідею про те, що образи, які виникли без видимої зовнішньої причини, є продуктом асоціації.

У ХVІІ ст. цю ідею закріпило механіко-детерміністське вчення про психіку. Організм являвся у вигляді машини, що запам‘ятовував слід зовнішніх проявів, так що прояв одного зі слідів автоматично тягне за собою прояв іншого. У ХVІІІ ст. принцип асоціації ідей був розповсюджений на всю область психічного, але отримав принципово різну трактову: з одного боку Дж. Берклі та Д.Юм розглядали його як зв‘язок феноменів у свідомості суб‘єкту, а з другого – Д.Гартлі – створив систему матеріалістичного асоціанізму.

На початку ХІХ ст. з‘явились концепції, які поєднали асоціацію від її тілесного суб‘єкту, представили її у вигляді іманентного принципу свідомості (Т.Браун, Джеймс Міль, Джон Стюарт Міль). Утвердився погляд, згідно з яким: 1) психіка (ототожнена з інтроперспективно зрозумілим пізнанням) побудова із елементів – відчуттів, найпростіших відчувань; 2) елементи – первинні, складні психічні утворювання (уявлення, думки), почуття – вторинні і виникають через асоціації; 3) умовами виникнення асоціацій є суміжність двох психічних процесів; 4) закріплення асоціацій обумовлено жвавістю елементів, що асоціюються та частотою повторення асоціацій у досвіді.

Асоціанізм був перетворений на новій основі дякуючи успіху біології й нейрофізіології. Г.Гельмгольц використав новий погляд на асоціацію у своїх дослідженнях органів відчуттів. Ч.Дарвін – коли пояснював емоції, І.М.Сєченов – у вченні про рефлекси головного мозку. Еволюційний підхід Г.Спенсера вніс в асоціанізм проблему розвитку психіки у філогенезі і прийшов до важливого висновку про адаптивну функцію психіки у поведінці.

У 80-90-ті роки ХІХ ст. були здійснені багаточисельні дослідження умов виникнення та актуалізації асоціацій (Г.Еббінгаузер, Г.Мюллер та ін.). Разом з тим була показана обмеженість механістичного трактування асоціації. Детерміністичні елементи асоціацій були сприйняті у трансформованому вигляді вчення Павлова про обумовлені рефлекси, а також – на інших методологічних основах – американським біхевіоризмом. Вивчення асоціацій з метою виявлення особливостей різних психічних процесів використовується і у сучасній психології частково, проблема смислових асоціацій, їх роль у навчанні і т.ін.).

Поиск по сайту: