Історії радянської психології

Історії радянської психології присвячено праці А.В.Петровського, А.О.Смірнова та колективу авторів під керівництвом Г.С.Костюка. Інколи такі дослідження здійснювалися з нагоди ювілеїв радянської влади. А це була нагода підбити підсумки і в розвитку «вітчизняної психології».

Праця А.В.Петровського «Історія радянської психології. Формування основ психологічної науки» (1967) послідовно розкриває п'ятдесятилітній розвиток основних напрямів психологічних досліджень в СРСР: стан вітчизняної психології напередодні Жовтня і в перші післяреволюційні роки, ідейно-теоретична боротьба в психології у другій половині 20-х років, марксистсько-ленінська перебудова психології з розкриттям основних напрямів цієї перебудови, становлення дитячої та педагогічної психології, а також висвітлення марксистських принципів психології праці.

Заключний розділ монографії присвячено становищу психології у передвоєнні роки і під час Великої Вітчизняної війни; прогнозується також подальший розвиток радянської психології. Сам Петровський вважає свою книгу першим досвідом монографічного дослідження цього значного питання. Вона має дослідницький, а не оглядовий характер. Особливу увагу автор звернув саме на 20-ті й 30-ті роки, коли було розгорнуто процес перебудови самих засад психологічної науки на засадах марксистської ідеології, зокрема матеріалістичної діалектики.

Петровський спеціально зауважує, що методологічна перебудова психології не усувала багатоманітності теоретичних концепцій, співіснування наукових шкіл, гостроту дискусій, що повністю відповідало творчому характеру марксизму-ленінізму. Разом із тим зазначається, що радянській психології властива єдина філософська засада. Петровський вказує на характерну рису у ставленні ряду радянських психологів до закордонних теорій — намагання «підтягти» їх до марксистської філософії. Він робить істотне зауваження (в дусі ідеологічної «відлиги»), що жодна з існуючих в СРСР шкіл і жоден напрям (а число їх досить значне) не можуть претендувати на монопольне право репрезентувати єдино правильний шлях розвитку психології. Це стосується як загальнометодологічних, так і природничонаукових її основ.

У праці Петровського розкрито драматичний пошук нової психології людини, їй властивий щирий ентузіазм у сприянні теоретичним злетам. Зазначено постання тих напрямів і шкіл, які сміливо увійшли до кращих здобутків світової психології. На жаль, в історіях психології західних учених цей науковий поступ залишається по суті не розкритим (може, за винятком «рефлексології» та «павловізму»).

Поиск по сайту: