Структура навчальної програми з курсу «Психологія тренінгової роботи»

Ю.М. Швалб наголошує, що спеціальна теоретична підготовка повинна відбуватися у формі навчального тренінгу. Навчальні тренінги визначаються науковцем як спеціально-організовані дії з моделювання навчальних ситуацій з метою формування базових понять і компетенцій на основі проблематизації індивідуального досвіду учасників. Навчальний тренінг,

створюючи ігрову реальність, знімає бар’єри на шляху креативності мислення, страх помилки (оскільки ситуація несправжня) і дозволяє вирішувати цілком реальні проблеми, пов’язані з майбутньою професійною діяльністю. Використання навчального тренінгу як форми роботи активізує студентів як суб’єктів учбово-професійної діяльності, стимулює їх креативність, розвиває дивергентне мислення, що у подальшому сприяє створенню власної концепції і побудови траєкторії освіти впродовж життя. Тому, на думку науковця, традиційні та інноваційні форми організації навчання повинні бути спрямовані на активізацію пошуку у вирішенні проблемних питань, розвитку внутрішнього діалогу студента та формування здатності до самостійного вибору на основі усвідомлення можливих суперечливих рішень як необхідної умови розвитку творчого мислення.

На першій стадії у соціально-психологічній взаємодії учасників виникає особистісне переживання ними певної ситуації і таким чином задіюється емоційний інтелект до вирішення навчального завдання. На другій стадії студенти, приступивши до вирішення певного навчального завдання, приходять до розуміння, що наявних у них знань та способів дій недостатньо. Тому на третій стадії процес колективної миследіяльності спрямовує перетворення навчального завдання у навчальну задачу, тобто детермінує процес цілепокладання в учбово-професійній діяльності. Саме на цій стадії робоча група діє як самостійний суб’єкт миследіяльності.

Викладач, ретельно слідкуючи за роботою груп, організує і направляє їх роботу у конструктивне русло, надаючи певну інформацію, включаючи у свою роботу міні-лекції, алгоритми дій у навчальній чи професійній ситуації, здійснюючи позиційну розстановку учасників, виштовхуючи їх у різноманітні функціональні позиції: «фахівець», «експерт», «клієнт» тощо. Досягненням студентів на цій стадії є оволодіння певним способом дій, поняттями, виходячи з власного досвіду групової взаємодії.

Подальша апробація виведених понять та знайдених способів дій допомагає сформулювати базові поняття та визначити найбільш ефективні способи дій. Як правило, закріплення ефективних способів дій відбувається при вирішенні іншого навчального завдання, котре можна віднести до типу задач, який пропонувався до засвоєння. Таким чином у студентів формується досвід реалізації способу дій у професійних ситуаціях, психологічна готовність до професійної практики. Рефлексія студентів щодо власних способів дій та психологічної готовності до виконання професійних задач, вирішення професійної ситуації допомагає учасникам тренінгу усвідомити власні досягнення та обмеження в учбово-професійній діяльності та спрямувати власний розвиток у професійній сфері.

Блок спеціальної практичної підготовки включає набуття досвіду учасника з метою ознайомлення з цією психологічною технологією, а також для відпрацювання певних особистих комплексів; оволодіння певними вміннями, пов’язаними з надбанням досвіду роботи у даній практиці.

А.В. Кунцевська вказує, що за допомогою навчального тренінгу можливо також вирішувати задачі спеціальної практичної підготовки. Як указує дослідниця, навчальний тренінг розгортається у трьохетапній конструкції. На першому етапі викладач-тренер організує простір соціально-психологічної взаємодії учасників за допомогою класичних засобів СПТ: вправи, ігри, моделювання тощо. Результатом для учасників тут стає особистісне переживання певної ситуації, певний емоційний досвід.

На другому етапі тренер організує середовище, що сприяє виходу учасників у рефлексивну позицію («механічне позиціювання») для того, щоб зафіксувати у їх свідомості межі різних позицій: зовнішньої («фахівець», «методист», «дослідник») та позиції учасників тренінгу («Я-учасник»). Результатом для учасників тут виступає поняття про спосіб дії, оволодіння засобом та поняттями, що утворилися на основі власного досвіду, формування професійної позиції.

Третій етап — утілення учасником отриманого способу дії на рівнях: теоретичному (описуючи власні дії у гіпотетичній ситуації); моделювання (демонструючи набуті компетенції в ігровій ситуації) та практичному (проходячи практику під супервізією фахівця).

Результат для учасників: досвід реалізації способу дії; готовність до професійної діяльності.

Отже, навчальні тренінги спрямовані на формування навичок, умінь та способів дій у конкретних практично-професійних ситуаціях, розвиток важливих професійно значущих якостей студентів та формування готовності до професійної діяльності. Але вони не спроможні вирішити всі завдання, що постають при організації спеціальної практичної підготовки, що і стало предметом подальшого наукового осмислення.

На нашу думку, Психологічна служба, як компонент освітнього простору вишу, може надавати можливість майбутнім психологам отримувати спеціальну практичну підготовку, тому що саме соціально-психологічний супровід разом з ефективною учбово-професійною діяльністю дає потужний розвивальний ефект, слугує формуванню смислових контекстів професійної освіти та професіоґенези особистості.

Тому до тренінгової технології були включені такі форми роботи, як соціально-психологічний тренінг та волонтерська діяльність, що реалізуються у рамках діяльності психологічної служби вишу у процесі соціально-психологічного супроводу.

Соціально-психологічні тренінги включені до тренінгової технології наступним чином:

На 1-3 курсах (2 технологічний крок) проводиться цикл соціально-психологічних тренінгів, а саме: адаптаційний тренінг, тренінг соціальної взаємодії, тренінг розвитку оргуправлінських якостей, тренінг креативності.

На 4-5 курсах (3 технологічний крок) студенти включаються до участі у волонтерській діяльності на базі Психологічної служби вишу з метою проведення вищезазначених тренінгів зі студентами 1-3 курсів під супервізією фахівців.

Участь у соціально-психологічних тренінгах дає можливість сформувати необхідні професійно важливі якості та навички, а також отримати необхідний досвід участі у тренінговому процесі. А самостійне проведення тренінгів студентами у рамках волонтерської діяльності за принципом рівний-рівному надає можливість відпрацювання необхідних практичних навичок у сфері тренінгових технологій та реалізації професійно важливих якостей у реальних ситуаціях професійної діяльності. Організація групових супервізій проведених тренінгових занять дає можливість проаналізувати отриманий практичний досвід, розібрати помилки, продумати альтернативні варіанти вирішення проблемних ситуацій, сформувати навички рефлексії професійної діяльності.

До тренінгової технології входять наступні соціально-психологічні тренінги:

1. Тренінг адаптації

2. Тренінг формування рефлексивних якостей

3. Трнінг формування емоційної саморегуляції та самоконтролю

4. Тренінг формування емпатії та сенситивності

5. Тренінг формування креативності

6. Тренінг формування організаційних та управлінських якостей

7. Тренінг формування саморегуляції та самоконтролю

8.

СДЕСЬ ИХ ПЕРЕЧИСЛИ И ПО ПОРЯДКУ НУЖНО ОПИСАТЬ ИХ КОНЦЕПЦИИ: ЙЕЛИ, ЗАДАЧИ РЕЗУЛЬТАТ УЧАСТНИКОВ.

Поиск по сайту: