І.ЗАВДАННЯ, ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ ВИВЧЕННЯ КУРСУ

Аналіз різноманітних концепцій історичного розвитку України свідчить, що чітко визначених, конкретних хронологічних меж її політичної та воєнної історії, які в сучасних умовах вважалися б загальновизнаними, у вітчизняній історіографії фактично не існує. Початки Української держави, її політичної та воєнної організації сягають давнини, що вимагає всебічного й глибокого їх вивчення, осмислення та узагальнення.

Навіть останні праці з історії державності України засвідчують, що хронологічні коливання дослідників при розгляді цієї наукової проблеми залишаються дуже відчутними.

Хронологічні розкопки, окремі писемні джерела (в першу чергу грецькі) свідчать, що серед народів, які колись населяли українську землю, першими, що мали політичні ознаки державності і військову організацію в середині І тис. до н.е. були кочові племена Північного Причорномор’я – кіммерійці, скіфи, сармати та ін.

Ось чому з державних утворень саме цих народів, які не мають прямого генетичного відношення до українців, сучасні вітчизняні дослідники історії Української державності вважають проблеми зародження і розвитку державотворчих (а звідси і військовоорганізаційних) процесів на території України.

Історія війн та воєнного мистецтва, складовою частиною якої є навчальний предмет «Історія Збройних Сил України», досліджує виникнення й еволюцію форм і способів ведення збройної боротьби, узагальнює досвід минулих війн, показує процес розвитку військового мистецтва і розвиває закономірності цього процесу, створюючи основу для розвитку сучасної воєнної теорії.

Методологічною основою і теоретичною базою навчального предмета «Історія Збройних Сил України» виступають філософія, історія та філософсько-соціологічне вчення про війну, армію і військову справу. Головним завданням історії воєнного мистецтва є розкриття об’єктивної суті розвитку воєнного мистецтва, виявлення залежності форм і способів ведення воєнних дій від розвитку виробництва, соціально-економічної, політичної структури суспільства, розкриття впливу соціуму і окремих його представників на військове мистецтво.

Метою нашого курсу є надання загального уявлення про історію виникнення і розвитку способів ведення бойових дій і війни в Україні, що розглядаються історично, виходячи із розвитку суспільства та суспільних відносин. Такий підхід створює основу для визначення розвитку форм та способів, основних тенденцій та принципів збройної боротьби, застосування сил та засобів у війнах майбутнього. Крім вказаного, це допоможе аргументовано застосовувати наявні знання у практику бойової підготовки, у процесі навчально-виховної роботи з особовим складом у військах.

При вивченні курсу необхідно враховувати, що у ньому розглядається воєнне мистецтво українських армій певних історичних періодів. Для вірного розуміння воєнного мистецтва необхідно вивчати його на конкретних воєнно-історичних фактах та подіях, з дотриманням їх хронологічної послідовності. Загальні питання історичного та воєнно-політичного характеру, в ході вивчення курсу викладаються стисло, в об’ємі, необхідному для з’ясування закономірностей розвитку воєнного мистецтва.

Вітчизняний і світовий історичний досвід переконливо свідчить, що позиція, котру займає армія у вирішальні моменти розвитку суспільства, може докорінно вплинути на хід державного будівництва: або підтримати його, або привести до поразки. Необхідно приймати до уваги те, що в умовах нестабільної політичної ситуації в країні виникає загроза надмірної політизації війська, перенесення в армійське середовище, яке по суті є замкненим специфічним корпоративним утворенням, непритаманних йому норм цивільного життя. В таких випадках армія може вийти з-під контролю, у ній можуть розвинутися протиріччя на ідейному ґрунті. Це може стати чинником внутрішнього збройного конфлікту або навіть громадянської війни, які роблять процеси реформування в суспільстві надто складними.

Армія весь час була інструментом у руках держави, за допомогою якого вирішувались найгостріші політичні питання. Особливо там, де переговорні процеси не давали позитивних результатів, використовувалась або погроза застосування військової сили, або пряме застосування цієї сили.

По кожному періоду навчального предмета "Історія Збройних Сил України" важливо засвоїти те нове, що з’явилося в воєнному мистецтві у порівнянні з попереднім періодом. Це дозволить встановити діалектичну спадкоємність у воєнній справі, якісно засвоїти знання.

Поиск по сайту: