Правове забезпечення екологічної безпеки

Використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами І надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.

У порядку спеціального використання природних ресурсів г ромадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у воло­діння, користування або оренду природні ресурси на підставі спе­ціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, — на пільгових умовах.

Використання природних ресурсів громадянами, підприєм­ствами, установами та організаціями здійснюється з додержан­ням обов'язкових екологічних вимог, а саме:

• раціонального і економного використання природних ре­сурсів на основі широкого застосування новітніх технологій;

• здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забруд­ненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища;

• здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних при­родних ресурсів;

• здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб.

За ознаками належності та значимості природних об'єктів розрізняють природні ресурси загальнодержавного значення:

• територіальні та внутрішні морські води;

• природні ресурси континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони;

• атмосферне повітря;

• підземні води;

• поверхневі води, що знаходяться або використовуються на території більш ніж однієї області;

• лісові ресурси державного значення;

• природні ресурси в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;

• дикі тварини, що перебувають в умовах природної волі, а також Інші об'єкти тваринного світу у межах територіальних і внутрішніх морських вод, водойм, розташованих на території більш ніж однієї області, державних мисливських угідь, лісів державного значення, а також види тварин і рослин, занесені до Червоної книги України;

• корисні копалини, за винятком загальнопоширених.

Законодавством України можуть бути віднесені до природних ресурсів загальнодержавного значення й інші природні ресурси.

До природних ресурсів місцевого значення належать природні ресурси, не віднесені законодавством України до природних ресурсів загальнодержавного значення.

Підставами для виникнення права природокористування є адміністративні акти органів державної влади та місцевого само­врядування, інші юридичні факти (дії, події).

Природні території та об'єкти, що підлягають особливій охороні.Природно-заповідний фонд України

Природні території та об'єкти, що мають велику екологічну цінність як унікальні та типові природні комплекси, підлягають особливій охороні. Це необхідно для збереження, сприятливої екологічної обстановки, попередження та стабілізації негатив­них природних процесів і явиш.

Такі території утворюють єдину територіальну систему і вклю­чають території та об'єкти природно-заповідного фонду, курортні та лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні та інші типи територій та об'єктів, що визначаються законодав­ством України.

Режим природокористування залежить від встановлення відно­син власності на природні об'єкти. Так, власністю народу Ук­раїни оголошені: території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам.

Регіональні ландшафтні парки, зони — буферна, антропо­генних ландшафтів, регульованого заповідного режиму біосфер­них заповідників, землі та інші природні ресурси, включені до складу, але не надані національним природним паркам, заказ­ники, пам'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва можуть перебувати як у власності україн­ського народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України.

У разі зміни форм власності на землю, па якій знаходяться заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, парки-пам'ятники садово-паркового мистецтва, землевласники зобов'язані за­безпечувати режим їх охорони і збереження з відповідною пере­реєстрацією охоронного зобов'язання.

Порушення законодавства України про природно-заповідний фонд тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність, яка настає при:

• нецільовому використанні територій та об'єктів природно-заповідного фонду, порушенні вимог проектів створення та організації територій природно-заповідного фонду;

• здійсненні в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон забороненої господарської діяльності;

• організації на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, в їх охоронних зонах господарської діяльності без попередньо­го проведення екологічної експертизи або з порушенням її висновків;

• невжитті заходів щодо попередження І ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду;

• порушенні строків і порядку розгляду клопотань про ство­рення територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

• порушенні вимог щодо використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

• перевищенні допустимих хімічних, фізичних, біотичних та інших впливів і антропогенних навантажень, порушенні вимог наданих дозволів на використання територій та об'єктів при­родно-заповідного фонду;

• псуванні, пошкодженні чи знищенні природних комплексів територій та об'єктів природно-заповідного фонду та зарезер­вованих для включення до його складу;

самочинній зміні меж, відведенні територій та об'єктів природно-заповідного фонду для інших потреб.

Правова охорона атмосферного повітря

Охорона атмосферного повітря — система заходів, пов'язаних зі збереженням, поліпшенням та віднов­ленням стану атмосферного повітря, запобіганням та зниженням рівня його забруднення та впливу на нього хімічних сполук, фізичних та біологічних факторів.

Атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих елементів навколишнього природного середовища. В нашій дер­жаві передбачена система заходів, спрямованих на збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, ство­рення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення еко­логічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище. Основним документом, що регулює зазначене питання, є Закон України "Про охорону атмосферного повітря", який визначає правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охо­рони атмосферного повітря.

Для оцінки стану забруднення атмосферного повітря встанов­люються нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря та нормативи гранично допустимих викидів в атмосферне по­вітря забруднюючих речовин, рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів у межах населених пунктів, у рекреаційних зонах, в інших місцях проживання, постійного чи тимчасового перебування людей, об'єктах навколишнього природного сере­довища з метою забезпечення екологічної безпеки громадян і навколишнього природного середовища:

• нормативи якості атмосферного повітря;

• гранично допустимі рівні впливу акустичного, електро­магнітного, іонізуючого та інших фізичних факторів і біологічно­го впливу на стан атмосферного повітря населених пунктів.

Для курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних та інших окремих районів можуть встановлюватися більш суворі норма­тиви екологічної безпеки атмосферного повітря.

Господарська чи інші види діяльності, пов'язані з порушен­ням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмо­сферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів па його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства.

Видобування надр та вибухові роботи повинні проводитися з дотриманням вимог щодо охорони атмосферного повітря спосо­бами, погодженими зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я, іншими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Проектування, будівництво і реконструкція підприємств та інших об'єктів, які впливають або можуть впливати на стан атмо­сферного повітря, удосконалення існуючих і впровадження нових технологічних процесів та устаткування здійснюється з обов'язковим дотриманням норм екологічної безпеки, держав­цю, санітарних вимог і правил на запланованих для будівництва зі реконструкції підприємствах та Інших об'єктах, а також з «рахуванням накопичення і трансформації забруднення в атмосфері. його транскордонного перенесення, особливостей кліма­тичних умов.

Будівництво та введення в експлуатацію нових і реконстру­йованих підприємств та інших об'єктів, які не відповідають уста­новленим законодавством вимогам про охорону атмосферного повітря, забороняються.

З метою забезпечення оптимальних умов життєдіяльності людини в районах житлової забудови, масового відпочинку і оздоровлення населення при визначенні місць розміщення нових, реконструкції діючих підприємств та інших об'єктів, які опливають або можуть впливати на стан атмосферного повітря, встановлюються санітарно-захисні зони.

Якщо внаслідок порушення встановлених меж та режиму санітарно-захисних зон виникає необхідність у відселенні жи­телів, виведенні з цих зон об'єктів соціального призначення або здійсненні інших заходів, підприємства, установи, організації та громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування повинні вирішувати питання про фінансування необхідних робіт; заходів та строки їх реалізації.

Правова охорона рослинного і тваринного світу

Тваринний світ є одним із компонентів навколишнього при­родного середовища, національним багатством України, джере­лом духовного та естетичного збагачення і виховання людей, об'єктом наукових досліджень, а також важливою базою для одер­жання промислової і лікарської сировини, харчових продуктів та інших матеріальних цінностей.

В інтересах нинішнього і майбутніх поколінь в Україні за участю підприємств, установ, організацій і громадян здійсню­ються заходи щодо охорони, науково обґрунтованого, невиснажливого використання і відтворення тваринного світу.

Відносини у галузі охорони, використання і відтворення тва­ринного світу, об'єкти якого перебувають в умовах природної волі, у напіввільних умовах чи в неволі, на суші, у воді, ґрунті та повітрі, постійно чи тимчасово населяють територію України або належать до природних багатств її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, регулюються Кон­ституцією України та іншими нормативними актами, зокрема Законом України "Про тваринний світ".

Відносини у галузі охорони, використання і відтворення сільськогосподарських, свійських тварин, а також діяльність, пов'язана з охороною і використанням залишків викопних тварин, регулюються відповідним законодавством України.

Завданнями законодавства України про охорону, викорис­тання і відтворення тваринного світу є:

• регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення об'єктів тваринного світу;

• збереження та поліпшення середовища існування диких тварин;

• забезпечення умов збереження всього видового і попу­ляційного розмаїття тварин.

Об'єктами тваринного світу, на які поширюється дія зазна­ченого Закону, є:

• дикі тварини — хордові, в тому числі хребетні (ссавці, пта­хи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетні (членисто­ногі, молюски, голкошкірі та інші) в усьому їх видовому і попу­ляційному розмаїтті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають в умовах природної волі, утриму­ються у напіввільних умовах чи в неволі;

• частини диких тварин (роги, шкіра тощо);

• продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо).

Об'єкти тваринного світу, а також нори, хатки, лігва, мураш­ники, боброві загати та інше житло і споруди тварин, місця токування, линяння, гніздових колоній птахів, постійних чи тимчасових скупчень тварин, нерестовищ, інші території, що є середовищем їх існування та шляхами міграції, підлягають охороні.

Дикі тварини, які перебувають в умовах природної волі в «вежах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, інші об'єкти тваринного ситу, на які поширюється дія закону і які перебувають у дер­жавній власності, а також об'єкти тваринного світу, що у встановленому законодавством порядку набуті у комунальну або приватну власність і визнані об'єктами загальнодержавного бачення, належать до природних ресурсів загальнодержавного значення.

Об'єкти тваринного світу, які утримуються (зберігаються) підприємствами, установами та організаціями державної або комунальної форми власності, є об'єктом права державної або комунальної власності.

Громадський контроль у галузі охорони, використання і витворення тваринного світу здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища та громадськими інспекторами спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади з питань мисливського господарства та полювання і рибного господарства.

Законодавством України врегульований також порядок за­мету рослинного світу, до якого відносять рослини сільсько­господарського та іншого призначення, багаторічні і лісові насадження, дерева, чагарники, рослинність закритого ґрунту, продукція рослинного походження і т. ін.

Відносини у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу регулюються Конституцією України, іншими нормативними актами, зокрема Законом України "Про рослинний світ".

Завданням законодавства України про рослинний світ є регулювання суспільних відносин у сфері охорони, використання та відтворення дикорослих та інших несільськогосподарського визначення рослин, мохоподібних, водоростей, лишайників, а також грибів, їх угруповань і місцезростань.

Природні рослинні ресурси за своєю екологічною, господарською, науковою, оздоровчою, рекреаційною цінністю та іншими знаками чинне законодавство поділяє на природні рослинні ресурси загальнодержавного та місцевого значення.

До природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення належать:

- об'єкти рослинного світу у межах:

· внутрішніх морських вод і територіального моря, конти­нентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України;

· поверхневих вод (озер, водосховищ, річок, каналів), що розташовані і використовуються на території більш ніж однієї області, а також їх приток усіх порядків;

· природних та біосферних заповідників, національних природних парків, а також заказників, пам'яток природи, бота­нічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, паркі в-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержав­ного значення;

· лісові ресурси державного значення;

· рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, види яких занесені до Червоної книги України;

· рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, та типові природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України.

До природних рослинних ресурсів місцевого значення від­носяться дикорослі та інші несільськогосподарського призна­чення судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, не віднесені до природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення.

Закон передбачає дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність за порушення зако­нодавства про захист рослин. Відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні у:

• самовільному спеціальному використанні природних рос­линних ресурсів;

• порушенні правил загального використання природних рослинних ресурсів;

• протиправному знищенні або пошкодженні об'єктів рос­линного світу;

• порушенні вимог щодо охорони, використання та відтворення рослинного світу під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в дію. експлуатації споруд та об'єктів, застосування технологій, які негативно впливають на стан об'єктів рослинного світу;

• перевищенні лімітів використання природних рослинних ресурсів;

• реалізації лікарської та технічної сировини дикорослих рослин, зібраної без дозволу на спеціальне використання природних рослинних ресурсів;

• порушенні правил вивезення за межі України і ввезення на її територію об'єктів рослинного світу.

Поиск по сайту: