Результати дослідження

Загалом, щоб визначити середній клас в м. Шепетівка, ми проаналізували умови і джерела виникнення середнього класу у місті. Тобто наявність підприємств, освітніх закладів, матеріальне становище населення.

В м. Шепетівка проживає 25,8 тис. працездатного населення. З них 10,75 тис. безпосередньо працюють у своєму населеному пункті, інші – виїхали до інших міст або ж знаходяться з а кордоном. Середньостатистична місячна зарплата становить 1980,9 тис. грн.

В місті функціонують 15 промислових підприємств (цукрокомбінат, м’ясокомбінат, держлісгосп, деревообробний комбінат та ін.). Валова продукція на одну особу станом на 2011 рік становить 10580,5 тис. грн. Всі вони знаходяться на самостійному балансі, тобто належать приватним підприємцям і не фінансуються з державному бюджету. У місті досить-таки розвинений малий та середній бізнес.

Крім того, в місті функціонують інші приватні підприємства: салони краси, шиномонтаж, СТО, стоматологічні клініки, майстерні та ін. Загалом офіційно зареєстрованих підприємців (фізичних осіб) - 3733.

В органах місцевого самврядування працює 480 держслужбовців; 825 осіб медичного персоналу, які задіяні у функціонуванні міської, районної та залізничної лікарень. 1570 викладачів, вчителів і вихователів працюють у вищих навчальних закладах (І, ІІ, ІІІ рівня акредитації), професійно-технічних, навчально-виховних закладах [47].

Отже, 45 % опитаного населення відносять себе до середнього класу, 29 % - не відносять і 28% респондентам було важко відповісти на це запитання. 55% громадян – представників середнього класу володіють приватною власністю, нерухомістю або цінними паперами. 30,8 % опитаних громадян можуть собі дозволити повноцінну відпустку (подорожі до моря, в гори або за кордон); 43,3 % час від часу дозволяють собі такі відпустки, інші 25,8% відмовляються від такого відпочинку через відсутність матеріальних ресурсів. 63,3% опитаних респондентів мають вищу освіту, 19,1% - неповну вищу, 13,3% - професійно-технічну і 4,1% - середню. Доходи опитаних громадян складають:

На запитання: чи цікавитесь Ви політикою більшість громадян – представників середнього класу відповіли позитивно (52 %), 37% зовсім не цікавляться політикою і лише 8% громадян було важкові відповісти на це запитання. Загалом ці показники дещо відрізняються від результатів дослідження, яке проводилося Центром Разумкова за 2010 рік. Відповідно до цього дослідження 62 % представників середнього класу цікавляться політикою, 32 % - не цікавляться зовсім[48].

Ми також розприділили респондентів на вікові категорії. Виявилось, що найменше цікавляться політичними процесами на Хмельниччини старші люди (старше 55), а найбільше респонденти віком 35-55 років.

Невисокий відсоток молоді, яка належить до середнього класу і, яка цікавиться політикою також прослідковується у всеукраїнських дослідженнях – лише 47%[49]. Експерти пояснюють таке явище тим, що в юнацькому віці відбувається становлення не лише соціальне, а й особистісне, саме в цьому віці приділяється значна увага професійному самовизначенню, подружньому виборові. І тільки для невеликої частини молодих людей (24 %) юнацький вік стає періодом вироблення політико – ідеологічних цінностей.

Серед причин низької зацікавленості молоді політикою виділяють політичне незнання, якому протиставляється добра обізнаність в інших сферах, висока раціональність, із якою добиваються поставлених цілей в особистому житті. Причиною такого незнання може бути складність, невизначеність соціальних, економічних і політичних питань для тих, хто не має безпосереднього доступу до відповідної інформації. Незнання і заміщення понять сприяють тому, що не формуються навички політичної участі, політичний досвід. Для більшості молоді політико-економічна сфера здається чимось “недосяжним”, адже її не можна безпосередньо відчути і вплинути на неї. Це – перше. Друга причина – особливість сприймання політичних новин, коментарів як розважальної інформації, а не важливої сторони життя. Крім того, більшості молодим громадянам політика видасться “брудною” справою для ледачих, нецікавих, примітивних людей[50].

Зацікавлення політикою у більшості населення полягає у слідкуванні за новинами та обговоренні політичних подій з друзями та колегами. На жаль, реально участь у політичних процесах бере дуже малий відсоток громадян.

56% представників середнього класу Хмельниччини лише частково цікавляться діяльністю місцевими органами влади, зовсім не цікавляться -18%. Дуже цікавляться лише 10% населення. Низьку зацікавленість громадяни пояснюють браком інформації, зневірою у покращення політичної ситуації і найбільший відсоток – населення вважає, що не може вплину на перебіг подій. Також невеликій кількості громадян взагалі байдуже на здійснювану політику місцевих органів влади.

Можна сміливо говорити про відсутність абсентеїзму серед населення. 71% громадян регулярно беруть участь у виборах як місцевого, так і вседержавного масштабу. Проте, низький рівень у часті у виборах проявляється найбільше в молоді, а також у респондентів старше 55 років. Найактивнішіми знову ж таки залишаються громадяни віком 35-55 років.

Низька участь молоді у виборах пов’язується з явищем політичної відчуженості, причинами якої, на думку, О. Петрунько, можна вважати брак відповідної мотивації, наявність інших інтересів, індивідуально-психологічні особливості, небажання брати на себе відповідальність, негативне ставлення до політики взагалі, розчарування у певних політичних і громадських лідерах та ідеях.[51]

Щодо політичних уподобань, то на виборах 2010 року, то найбільше голосів виборців набрали Партія Регіонів – 14,05% голосів, а також БЮТ – 14,55% голосів. Відповідно до голосів в міську раду пройшли 40 депутатів[52]:

На питання: чи виконують вибори свою пряму роль – участь громадян у політичному житті, більшість громадян відповіли, що не виконують або частково виконують. Лише 7% вважають, що вибори повністю виконують своє призначення.

Відповідаючи на це запитання, серед респондентів різних вікових категорій великих розбіжностей не спостерігалось. Більшість громадян розчаровані функціонуванням інституту виборів і не вірять, що їхній голос може впливати на розвиток політичних процесів.

86% громадян погоджуються з тим, що виборці повинні захищати свої виборчі права, лише 6% вважають, що це необов’язково і 8% взагалі байдуже. Та знову ж таки, найбільш байдужими виявились респонденти віком 18-35 років. 76 % відповіли позитивно на це запитання, на противагу 89% (35-55) і 90% (старше 55). Знову молодь проявляє найбільшу байдужість по відношенню до політичного життя. Причиною є розчарування, а також зневіра в те, що можна зінити чи вплинути та політичні явища або процеси. Серед відповідей респондентів віком 18-35 років спостерігались такі:

- все одно нічого не зміниться;

- я нічого не вдію;

- а який сенс.

Також населення готове і до конкретних дій по захисту своїх політичних прав, а саме: вийти на мітинг або протест, звернутись у ЗМІ, або публічно виступити і заявити про порушення виборчих прав. Найменш активно залишається молодь. Найбільший відсоток серед молодих респондентів обрали варіан “нічого не робити”, а також “мені байдуже”. Найбільш політично свідомими залишаються респонденти 35-55 років. Політичну активність у цьому питанні також проявили громадяни старше 55 років.

Лише 52% жителів коли-небудь брали участь у мітингу чи страйку, 32% із них самостійно організовували ці заходи. Але з цього числа громадян, які брали участь у політичних заходах 66% старшого населення, 34,4% - молодь, 37% - старше 55.

На зовсім низькому рівні знаходиться розвиток громадянського суспільства. Лише 9% громадян беруть участь у діяльності громадських організацій. З них респонденти віком 18-35 знову у меншості – 4%, респонденти віком 35-55 – 10%, старше 55 – 3,7%. При цьому, офіційно у місті зареєстровано 81 громадську організацію.

Жителі Хмельниччини не є винятком. Така жситуація спостерігається серед населення всієї країни. 14,7% громадян беруть участь у громадських організаціях. З них молодь – 10,6 %, віком 35-55 – 16,5%, громадяни старше 55 – 16,1%.[53] Така ситуація зовсім не сприятлива для розвитку демократії. За єдиним реєстром громадських формувань, затвердженим Міністерством юстиції України, нині в Україні існують: 185 політичних партій, 3213 громадських організацій, 22 творчі спілки, 1094 благодійні організації. Так, якщо проаналізувати наше дослідження, а також всеукраїнські дослідження, ми побачимо, що реально зовсім малий відсоток громадян реально задіяні у функціонуванні громадських організаціях. Подібний стан ще раз наголошує на проблемі стимулювання громадянської активності як важливої умови формування громадянського суспільства і прогресу в подальшому здійсненні демократичних реформ в Україні. Однією з визначальних рис розвитку демократії є також прагнення брати участь у суспільному житті. Це більше, ніж просте членство в організації. Для того щоб робота на благо суспільства була успішною, потрібно витрачати чимало часу й зусиль. Політична активність, як відомо, не фіксується як обов’язкова в нормативних документах. Проте у багатьох країнах вона виявляється постійною. Наприклад, на рівні волонтерської роботи. Так, у Німеччині кожен третій присвячує свій вільний час загальному добру. В середньому від 14 до 21 години на місяць громадяни віддають передусім спорту й організації дозвілля, роботі з дітьми та молоддю, в церкві чи в царині охорони здоров’я або культури й освіти. Громадянська активність оцінюється в 4,6 млрд робочих годин на рік. Близько п’ятої частини американців займається волонтерською діяльністю з родиною щотижня або частіше[54].

Нерзвинене громадянське суспільство, на думку громадян Хмельниччини, через те, що громадські організації не приносять користі суспільству. Велика кількість громадян взагалі не знають, що до таких можна долучитися.

Серед відповідей респондентів також зустрічались такі аргументи щодо низької залученості населення до громадянських організацій:

- байдужість суспільства до політичних подій;

- недовіра до влади;

- невіра у те, що від громадян щось залежить;

- незацікавленість населення у політичних процесах;

- недостатньо інформації про діяльність громадських організацій;

- страх перед владою;

- брак часу;

- відсутність патріотизму.

Відповідно до дослідження Центра Разумкова набагато більше громадян вважають, що громадські організації не приносять користь суспільству - 61% громадян України. Серед причин вони також виділяють:

- брак вільного часу (63,6%);

- відсутність коштів (10 %);

- протидія з боку вдади (9%).

Таким чином, більшість громадян витрачають свій вільний час і енергію на виживання і забезпечення себе та своїх близьких матеріальними благами. При таких умовах життя важко знаходити час на громадські організації, особливо, якщо вони не приносять економічної користі. Про це свідчять відповіді громадян України на запитання: у якому випадку у Вас може зявитися потреба в участі у громадських організаціях? 41,8% респондентів візьмуть участь у громадському житті, якщо це принесе матеріальну користь їм або їхній сім’ї і лише 8% - якщо це принесе користь суспільству.[55]

Членами політичних партій є також малий відсоток громадян, лише 11% всього населення. Найбільше до діяльності у політичних партіях залучене населення віком старше 55 років (15%), найменше – молодь (10,3%). Ще гірша ситуація серед громадян усієї України. Лише 5% залучені до діяльності політичних партій. З них 2,4% - молодь віком 18-35 років, 5,5% старші люди віком 35-55 і 9% - старше 55[56]. Знову ж таки, найстарше населення найбільше включене саме у діяльність політичних партій. На нашу думку, так ситуація винекла через залишки радянської ідеології, при якій значна кількість населення була залучена ддо діяльності Комуністичної партії. І навпаки розчарування та байдужість молодого населення призводить до зовсім низької активності у діяльності в політичних партіях.

Більшість респондентів Хмельниччини упевнені, що їхня політична активність не впливає на дії влади. На запитання: чи залежить ефективність влади від політичної активності громадян, 37,5% відповіли, що ні; 32,5% більше ні, ніж так. Лише 20% відповіли позитивно на це запитання.

Найменше вірить в свої можливості впливати на дії влади молодь (3%), 66% відповіли, що вони ніяк не впливають на органи влади. Тому зневіра, що можна щось змінити в політичній системі України та впливати на політичний процес є ще однією причиною низької політичної активності молодого населення.

Не зважаючи на невисокий рівень політичної активності середнього класу, більшість респондентів готові взяти участь у мітингу, якщо такий буде організовуватися (62%), 32% - не збираються приймати участь у таких заходах, 8% - відповіли мені байдуже. Найбільше готові змінювати своє майбутнє у кращий бік населення віком 35-55 років (73,3%), за ними респонденти віком старше 55 (56%). Найбільш парадоксальною залишається ситуація з громадянами віком 18-35 років. Саме ця категорія населення повинна найбільше боротися за своє майбутнє, але лише 41,3 % респондентів готові взяти участь у мітингах або протестах.

Підсумовуючи, можна зазначити, що середній клас на Хмельниччині проявляє високий інтерес до політики та перебігу політичних подій. Активно бере участь у всеукраїнських та місцевих виборах. Представники середнього класу підтримують демократичні цінності, готові захищати свої виборчі права. Найбільш політично активними є жителі міста віком від 35 до 55. Найбільший відсоток серед цих респондентів готові впливати на перебіг політичних подій, а також на дії влади через мітинги, протести, звернення у ЗМІ та ін. Найменш активною залишається молодь через розчарування у політиці та байдуже ставлення до політичних процесів. Та, не зважаючи на перераховані вище переваги, ми не можемо говорити про високу активність середнього класу на Хмельниччині. Дуже мала кількість населення задіяна у громадських організаціях та політичних партіях. Більшість громадян вважають, що вони не можуть вплинути на дії влади або ж не бачать у цьому сенсу. Політична свідомість є дещо примітивною. Громадяни готові займатися громадською діяльністю лише, якщо вона буде приносити матеріальну користь, а не для суспільного блага. Адже не власне економічний розвиток або характеристики соціальної структури зумовлює демократію, а змістовні характеристики суспільної свідомості та відповідно культура, яка під впливом економіки і соціальних чинників змінюється так, що сприяє демократизації суспільства. За висновками вчених, соціально-економічні сторони життя мають для населення України велике значення. Водночас інтереси у політиці (хоча вони і мають кількісно менші показники) займають важливу нішу в житті українського суспільства. Проте вони не є адекватним відображенням інтересів економічних або соціальних, а немовби існують у площині соціально-політичної активності. Якщо соціально-економічні оцінки стану українського суспільства не мають суттєвих регіональних відмінностей, то в царині політичного життя це помітніше: в Україні немає жодної ідеологічної платформи з більш-менш збалансованим сегментом своїх прихильників по всіх регіонах. Усі ідеологічні течії мають регіональний дисбаланс із Заходу на Схід або навпаки[57].

Таким чином, політична активність середнього класу на Хмельниччині знаходиться на середньому рівні, тобто громадяни беруть участь у діях, пов’язаних з делегуванням особистих повноважень, виконання окремих ситуаційних, одноразових доручень, відвідують збори та інші заходи. Проте, дуже малий відсоток виконує відносно постійні конкретні політичні функції в межах інститутів політичної системи або опозиційних їй. Майже не виконують активну, в тому числі керівну діяльність в позаінституційних політичних рухах, спрямованих проти існуючої політичної системи з метою добитися її заміни чи радикальної перебудови.

Поиск по сайту: