ВИСНОВКИ. В ході дослідження ми дійшли до таких висновків:

В ході дослідження ми дійшли до таких висновків:

1. Аналіз поняття “політична активність” ускладнюється тим, що існує багато його інтерпретацій. Різні автори можуть вживати його у різних значеннях. Наприклад, поняття “політична активність” одні науковці можуть вживати як синонім до понять: “політична поведінка”, “політична участь”, “політична діяльність”, інші - вказують на необхідність розділяти ці терміни. Серед усього розмаїття визначень: одні автори наголошують на світоглядно-ціннісній, а інші – і їх помітна більшість – на діяльнісній, поведінковій стороні політичної активності.

Під терміном “політичнa активність” розуміють не лише окремі дії індивіда, а й масові виступи як організованих суб’єктів влади, так і стихійні дії натовпу. Це можуть бути акції на підтримку системи, або такі, що спрямовані проти неї. Особливим видом політичної активності є голосування “проти” або неявка на вибори. Політична активність передбачає передусім соціальну спрямованість, що забезпечує життєздатність суспільства, сприяє розвиткові його потенціалу. До мережі громадської активності належать різноманітні громадські організації, асоціації та масові партії, за допомогою яких здійснюється інтенсивна горизонтальна взаємодія.

Проаналізувавши деякі підходи авторів до поняття, можна сформулювати таке визначення політичної активності: це складне багатокомпонентне явище, яке базується на потребах, інтересах особистості, реалізується в системі цільових настановлень, ціннісних орієнтацій та ставлення, що існують як внутрішня готовність до діяльності та які регулюють індивідуальну поведінку.

Досліджуючи поняття “політичної активності”, потрібно звернути увагу на форми її прояву. Найбільш поширений – поділ їх на “конвенційні” (легітимні) і “не конвенційні” (нелігитимні). Конвенційні форми політичної активності цілком узгоджуються правилами і нормами (передусім правовими), які існують в суспільстві, і варіюють від абсентеїзму до участі в політичних організаціях. Неконвенційні форми виходять за межі чинних правил і норм та варіюють між “м’якими” та “жорсткими” або й протизаконними політичними діями. До форм політичної активності можна віднести: членство в партіях, робота в державних структурах, участь в мітингах, рухах тощо. На сучасному етапі до класичних форм можна додати інноваційні. Розвиток Інтернет-мережі (спілкування з однодумцями в чатах і форумах, можливість спілкування з кандидатами чи лідерами політичних партій, благодійні внески на фінансування кампанії тощо) дає можливість активніше залучити молодь до політичних процесів і сприяє появі нових форм політичної активності і, як свідчать дослідження, підвищенню її рівня.

Існують фактори, які визначають політичну активність. Серед них виділяють: макрофактори (панівні світові тенденції, що звільняють чи закріпачують людину, характер політичного режиму, морально-політичне становище в країні); фактори середнього рівня (добробут окремої особи, взаємовідносини в колективі, сімейний стан); мікрофактори (освіта, минулий досвід, воля, мотиви, темперамент, самоідентифікація з референтною групою). А також політичну активність визначають такі чинники: 1) фрустраційна реакція; 2) особливості самосвідомості; 3) регламентація бажань і своїх потреб; 4) жорсткість етичної системи.

Головною перевагою політичної активності є те, що вона визначає високий рівень відповідальності громадян за ними ж створене середовище глобального управління спільними справами – політику. Важливого значення політична активність набуває особливо у партиципаторних демократіях, де громадяни безпосередньо урядують над собою.

В ході дослідження ми умовно розділили політичну активність на 3 рівні:

4) Низький рівень: найпростіші реакції (позитивні і негативні) на імпульси-подразники, які надходять від політичної системи, її інститутів та їх представників, але не пов’язані з необхідністю високої особистої активності людини. Цей рівень можна назвати конформістським. На такому рівні населення, в основному, не цікавиться політикою. Вони несвідомо втягуються в політичні процеси завдяки впливу зовнішніх факторів впливу.

5) Середній рівень: участь у діях, пов’язаних з делегуванням особистих повноважень, виконання окремих ситуаційних, одноразових доручень; особиста участь в діяльності політичних організацій, відвідування зборів та інших заходів;

6) Високий рівень: виконання відносно постійних конкретних політичних функцій в межах інститутів політичної системи або опозиційних їй; пряма політична дія – вихід з товаришами на мітинги, допомога в побудові барикади, участь в політичних сутичках тощо; активна, в тому числі керівна, діяльність в позаінституційних політичних рухах, спрямованих проти існуючої політичної системи з метою добитися її заміни чи радикальної перебудови.

Політична активність населення залежить від рівня доходів громадян, освіченості, політичної культури. Також для суспільства може бути характерна політична відчуженість, яка виникає внаслідок втрати соціальних ідеалів і розчаруванні у владних структурах, їхній політиці.

2. Середній клас – важлива верства суспільства. Що більшою є питома вага середнього класу, то сильніший вплив він здатний справляти на ситуацію в державі, на політику, економічні зміни, свідомість громадян, громадську думку. В розвинених демократичних країнах він складає до 75% усього населення. Розвиток середнього класу сприяє демократичному, економічному і культурному розвитку держави. Середній клас виконує певні функції: соціально-економічна функція; економічна; стабілізуюча суспільна функція; освітня; функція соціального контролю; функція управління суспільним розвитком; відновлювальна; функція носія культурних традицій та культурного інтегратора; соціально-правова функція; політична.

Для визначення середнього класу використовують такі критерії: економічні, майнові, освітні, культурні, самоідентифікація. Прийнято розрізняти “старий” і “новий середній клас”. Новий середній клас складають переважно фахівці і менеджери, які мають достатній професійний і кваліфікацій рівень. Цей клас також має особливі характеристики: швидка адаптація, прагнення до удосконалення, самореалізації, самонавчання, участі у громадському житті.

Щодо України, на сьогоднішній день дуже важко ідентифікувати середній клас, використовуючи весь “класичний” західний набір його соціальних, економічних та політичних характеристик. Складність політичної ідентифікації середнього класу в сьогоднішній Україні багато в чому посилюється явищами характерними для суспільства перехідного періоду, незрілістю соціальної структури та різким загостренням “статусної несумісності”. Нерозвиненість ринкової економіки, низька оплата праці високваліфікованих професій, наявність розвиненої тіньової економіки, - все це створює перешкоди для розвитку середнього класу в Україні.

Сьогодні середній клас в Україні, в основній своїй масі, скоріше потенційний, ніж реальний соціально-політичний актор, діяльність якого спрямована переважно на відстоювання, локальних, низових інтересів

У своїй роботі ми використали такі критерії визначення середнього класу:

- економічна незалежність;

- професіоналізм;

- освіта;

- самоідентифікація;

- майнова власність;

- повноцінне проведення дозвілля.

3. Дослідивши політичну активність середнього класу на Хмельниччині, ми можемо зробити такі висновки:

1) Загалом представники середнього класу цікавляться політикою, проявляють інтерес до політичних подій і процесів. Проте, ця зацікавленість проявляється лише в слідкуванні за новинами у ЗМІ, а також обговорення політичних подій з друзями та колегами.

2) Більшість опитаних респондентів лише частково цікавляться діяльністю місцевих органів влади. Така байдужість здебільшого спричинена браком інформації про дії влади і зневірою, що громадяни можуть якось вплинути на діяльність політичних лідерів.

3) більша частина населення регулярно бере участь у місцевих та всеукраїнських виборах. Проте, великий відсоток респондентів вважають, що вибори не виконують свого головного призначення – участь громадян в політичному житті.

4) Надзвичайно низькою є участь представників середнього класу у громадських організаціях та політичних партіях. Не більше 10%. Такий показник є досить негативним для розбудови демократичного суспільства. Низький рівень життя, незадоволеність своїм економічним становищем не залишає сил та часу для громадських робіт.

5) через ряд реформ, здійснених теперішньою владою, протестні настрої громадян зростають, оскільки, більшість опитаних громадян готові взяти участь у мітингах або протестах, організованих проти дій влади.

6) найактивнішими респондентами – представниками середнього класу є громадяни віком 35-55 років, найменш активними – громадяни 18-35 років. Розчарування у політиці, політичних лідерах, зневіра у власні сили вплинути на політичні процеси призводить до підвищення рівня абсентеїзму та зниження політичної активності серед молоді.

Таким чином, наша гіпотеза про невисокий рівень політичної активності середнього класу підтвердилась.

Поиск по сайту: