Оцінка стійкості роботи об'єкта в умовах дії світлового випромінювання

За критерій стійкості ОГД в умовах дії світлового випромінювання приймається мінімальний світловий імпульс, при якому може статися спалахування, загоряння або вибух матеріалів чи споруд, що може бути джерелом пожеж на об'єкті.

Це значення світлового імпульсу прийнято вважати границею стійкості об'єкта до світлового випромінювання (U_{св гр.}, кДж/м²).

Оцінка стійкості об'єкта в умовах дії світлового випромінювання ведеться в такій послідовності.

1. За довідковими даними [4, 7] визначають ступінь вогнестійкості кожного будинку, споруди та інших елементів ОГД.

2. Вивчають характер технологічного процесу цеху, наявність горючих і вибухонебезпечних матеріалів і речовин, які викорис­товуються в виробництві і встановлюють категорію виробництва з пожежовибухонебезпеки [4, 7].

Категорія пожежної небезпеки виробництва визначається характером технологічного процесу на об'єкті:

· категорія А – нафтопереробні заводи, хімічні підприємства, склади бензину та інших паливно-мастильних матеріалів, цехи обробки та використання металічного натрію, калію, штучного волокна, приміщення кислотних та лужних акумуляторних установок тощо;

· категорія Б – цехи виготовлення і транспортування вугілля, муки з деревини, розмелювальні дільниці млинів, цехи обробки синтетичного каучуку, виготовлення цукрової пудри, склади кіноплівки та ін.;

· категорія В – деревообробні, столярні, модельні та лісотарувальні цехи, відкриті склади масла, масляне господарство електростанцій, цехи текстильного виробництва та ін.;

· категорія Г – металеві виробництва, підприємства з обробки металів, термічні та інші цехи, а також котельні;

· категорія Д – підприємства з холодної обробки металів і інші пов'язані зі зберіганням і переробкою негорючих матеріалів.

3. Вивчають окремо кожний будинок і споруду об'єкта (цеху), визначають наявність конструкції і їх елементів, які виготовлені із горючих матеріалів (двері, віконні рами та ін.) і визнача­ють їх характеристики з точки зору протидії світловому випромінюванню. Наприклад, в будинку цеху №1 двері дерев'яні, пофарбовані в білий колір.

4. За довідковими таблицями [4, 7] визначають значення світлових імпульсів, які викликають загорання вибраних елементів.

Таблиця 5.2 – Результати оцінки стійкості ОГД до світлового випромінювання

5. Визначають границю стійкості об'єкта (цеха) до світлового випромінювання – мінімальний світловий імпульс, який викликає загорання на об'єкті (U_{св гр}).

6. Визначають щільність забудови об'єкта (де S_п – площа, яку займають всі будинки і споруди; S_т – площа території об'єкта) і ймовірність розповсюдження пожеж. Найбільш небезпечними для ОГД є суцільні пожежі, які можуть виникнути:

· на дільницях, забудованих будинками ІV ї V ступенів вогнестійкості, при П = 10 -20 %;

· на дільницях, забудованих будинками ІІІ ступеня вогнестій­кості, при П = 20 - 30 %;

· на дільницях, забудованих будинками І і ІІ ступенів вогнестійкості, при П ≥ 30 %.

На дільницях зі щільністю забудови до 7 % пожежі звичайно не розповсюджуються.

Отримані дані заносяться в таблицю, аналізуються і визна­чаються найбільш небезпечні в пожежному відношенні елементи ОГД. Робляться висновки про стійкість об’єкта до дії світлового випромінювання і розробляються конкретні заходи щодо підвищення стійкості об'єкта.

У висновках вказуються:

· очікуване на об'єкті максимальне значення світлового ім­пульсу U_cв.мах, і в зоні яких пожеж може опинитись об'єкт;

· границя стійкості об'єкта до дії світлового опромінення (мінімальний світловий імпульс, при якому може виникнути пожежа на об'єкті) U _св,гр.і, якщо U_cв.мах ≥ U _св,гр.і, то об’єкт нестійкий в роботі в умовах дії світлового імпульсу, якщо U_cв.мах < U _св,гр.і, то об’єкт стійкий в роботі в умовах дії світлового імпульсу;

· найбільш небезпечні в пожежному відношенні дільниці виробництва;

· можлива пожежна обстановка (окремі пожежі, масові, суцільні пожежі або тління);

· до якої границі доцільно підвищити стійкість об’єкта;

· заходи щодо підвищенню стійкості об’єкта.

Поиск по сайту: