Деякі вимоги до проектування об’єктів господарської діяльності

При проектуванні виробничих будівель, розташування яких передбачається у зонах можливих руйнувань, доцільно застосовувати легкі захисні конструкції. Технологічне устаткування в тих випадках, коли це припускається умовами експлуатації, слід розміщувати на відкритих майданчиках або під навісами.

Ступінь вогнестійкості виробничих, складських і адміністративно-побутових будівель, об'єктів господарювання визначається залежно від категорій об'єктів з цивільної оборони і місць їхнього розміщення:

· виробничі і складські будівлі та споруди об'єктів особливої важливості повинні бути не менше II ступеня вогнестійкості, а для інших не нижче ІІІ-го ступеня вогнестійкості;

· адміністративно-побутові і будівлі об'єктів особливої важливості незалежно від їхнього розміщення повинні бути не нижче ІІІ-го ступеня вогнестійкості, а для інших незалежно від їхнього розміщення можуть бути ІІІ-го і IV-го ступеня вогнестійкості. При цьому, кількість будівель нижче ІІІ ступеня вогнестійкості не повинно перевищувати 50% загальної кількості адміністративно-побутових і допоміжних будинків на об'єкті.

Застосування горючих утеплювачів припускається тільки для будинків ІV ступеня вогнестійкості. У складських будинках кількість воріт, дверей, вікон і технологічних прорізів повинно бути мінімально необхідним.

На підприємствах, що виробляють або використовують СДОР, вибухові речовини і матеріали, необхідно:

· проектувати будівлі і споруди переважно каркасними, із легкими захисними конструкціями і наповнювачами, з огляду на кліматичні умови;

· розташовувати пульти керування, як правило, у нижніх поверхах будинків, а також передбачати дублювання їхніх основних елементів у пунктах керування підприємства;

· передбачати при необхідності захист ємностей і комунікацій від руйнування ударною хвилею;

· розробляти і проводити заходи, що виключають розлив небезпечних рідин, а також заходи щодо локалізації аварій шляхом відключення найбільш уразливих ділянок технологічної схеми за допомогою установки зворотних клапанів, пасток і комор із спрямованими стоками;

· передбачати можливість випорожнення в аварійних ситуаціях особливо небезпечних ділянок технологічних схем у заглиблені ємності відповідно до норм і правил, а також з урахуванням конкретних характеристик продукції (схильність до швидкої полімеризації, саморозкладання при знижених температурах, сильна агресивність і ін.).

На підприємствах, що виробляють або використовують СДОР і вибухонебезпечні речовини, слід передбачати заходи на особливий період з максимально можливих скорочень запасів і термінів збереження таких речовин, що знаходяться на під'їзних шляхах підприємств, на проміжних складах і в технологічних ємностях, мінімально необхідних для функціонування виробництва.

З метою зменшення необхідної кількості СДОР і вибухонебезпечних речовин в особливий період слід передбачати, як правило, перехід на безбуферну схему виробництва. Злив СДОР і вибухонебезпечних речовин в аварійні ємності слід передбачати, як правило, за допомогою автоматичного ввімкнення зливних систем при обов'язковому його дублюванні пристроєм для ручного вмикання випорожнення небезпечних ділянок технологічних схем.

На об'єктах, що мають СДОР, створюються локальні системи виявлення зараженості цими речовинами навколишнього середовища й оповіщення про це працюючого персоналу цих об'єктів, а також населення, що мешкає в зонах можливого небезпечного хімічного зараження.

Забезпечення стійкості водопостачанняоб’єктів господарської діяльності та міст

Системи водопостачання, що живлять окремі великі адміністративні та промислові центри або декілька міст повинні базуватися не менше ніж на двох незалежних джерелах води, одне із яких має бути підземним. При неможливості забезпечення системи водопостачання від двох незалежних джерел допускається постачання водою з одного джерела з обладнанням двох груп головних споруд, одна з яких повинна розташовуватися поза зонами можливих сильних руйнувань.

Сумарну потужність головних споруд слід розраховувати згідно з нормами мирного часу. У випадку виходу з ладу однієї групи головних споруд потужність споруд, що залишилися, повинна забезпечувати подання води за аварійним режимом на виробничо-технічні потреби підприємств, а також на господарсько-питні потреби для чисельності населення мирного часу згідно з нормою – 31 л на добу на одну людину.

Для гарантованого забезпечення питною водою населення у випадку виходу з ладу всіх головних споруд або зараження джерел водопостачання слід мати резервуари з метою створення в них не менше тридобового запасу питної води за нормою не менше 10 л у добу на одну людину.

Резервуари питної води повинні бути обладнані фільтрами-поглиначами для очищення повітря від РР і краплиннорідких ОР і розміщуватися, як правило, за межами зон можливих сильних руйнувань. У випадку розташування резервуарів у зонах можливих сильних руйнувань, конструкція їх повинна бути розрахована на вплив надлишкового тиску у фронті повітряної ударної хвилі ядерного вибуху. Резервуари питної води повинні обладнуватись також герметичними (захисними герметичними) люками і пристосуваннями для роздавання води людям у пересувній тарі.

Сумарна проектна продуктивність захищених об'єктів водопостачання в заміській зоні, що забезпечують водою в умовах припинення централізованого постачання електроенергією, повинна бути достатньою для забезпечення питною водою населення, у тому числі евакуйованого, а також сільськогосподарських тварин громадського й особистого сектора і визначається для населення – із розрахунку 25 л на добу на одну людину, для сільськогосподарських тварин – за нормами Мінагропрому.

При проектуванні систем водопостачання теплових електростанцій і атомних станцій, розташованих у верхньому або нижньому б'єфі гідровузлів комплексного призначення, рекомендується передбачати можливість технічного водопостачання цих станцій при прориві споруд напірного фронту гідровузлів, а також заходи щодо забезпечення роботи систем водопостачання.

Застосування технічного водопостачання і заходів щодо забезпечення роботи цих систем установлюється на основі техніко-економічного порівняння варіантів.

У міських і сільських поселеннях, розташованих у зонах можливого небезпечного радіоактивного зараження (забруднення) місцевості навколо АЕС і в зонах можливого небезпечного хімічного зараження навколо об'єктів, що мають СДОР, для забезпечення населення питною водою необхідно створювати захищені централізовані (групові) системи водопостачання з переважним базуванням на підземних джерелах води.

Всі водозабірні свердловини для водопостачання міських і сільських поселень і промислових підприємств, а також для поливу сільськогосподарських угідь повинні мати пристосування, що дозволяють подавати воду на господарсько-питні потреби шляхом розливу в пересувну посудину.

Свердловини з можливістю забору води 5 л/с і більше, крім того, повинні мати пристрої для забору з них води пожежними автомобілями. Конструкції оголовків діючих і резервних свердловин повинні забезпечувати повну герметизацію відповідно до вимог норм проектування водопостачання.

При підключенні промислових підприємств до міських мереж водопостачання існуючі на підприємствах свердловини слід герметизувати і зберігати для можливого використання як резервні. На централізованих системах водопостачання категорійних міст і об'єктів особливої важливості, розташованих поза категорійними містами, повинна забезпечуватися можливість подачі чистої води в мережу, минаючи водонапірні вежі.

При проектуванні в містах і на об'єктах особливої важливості декількох самостійних водопроводів (комунального і промислового) слід передбачати можливість передавання води від одного водопроводу до іншого з дотриманням санітарних правил.

Існуючі та ті, що проектуються для водопостачання населення і сільськогосподарських тварин шахтні колодязі й інші споруди для забору підземних вод, повинні бути захищені від попадання в них радіоактивних осадків і краплиннорідких отруйних речовин.

Забезпечення стійкості газопостачанняоб’єктів господарської діяльності та міст

При газопостачанні міст від двох і більше самостійних магістральних газопроводів подання газу повинно здійснюватися через газорозподільні станції, що підключені до цих газопроводів і розміщені за межами проектної забудови зазначених міст.

При проектуванні нових і реконструкції діючих газових мереж міст слід передбачати можливість відключення як міст у цілому, так і окремих районів (ділянок) міст за допомогою від’єднуючих пристроїв, які спрацьовують від тиску (імпульсу) ударної хвилі.

Наземні частини газорозподільних станцій (ГРС) і опорних газорозподільних пунктів (ГРП) у містах, а також ГРП об'єктів особливої важливості, слід обладнувати підземними обвідними газопроводами зі встановленням на них пристроїв для відключення. Підземні обвідні газопроводи повинні забезпечувати подання газу в систему газопостачання при виході з ладу наземної частини ГРС або ГРП.

У містах необхідно передбачати підземну прокладку основних розподільних газопроводів високого і середнього тиску і відводів від них до об'єктів цих міст, що продовжують роботу у воєнний час. Прокладку газопроводів на території зазначених об'єктів слід здійснювати відповідно до вимог норм проектування газопостачання.

Мережі газопроводів високого і середнього тиску на об'єктах особливої важливості повинні бути підземними і закільцьованими. При проектуванні нових і реконструкції діючих систем газопостачання в містах необхідно передбачати в основних вузлових точках (на виході з ГРС, перед опорним ГРП, а також на відводах до об'єктів особливої важливості поза містами) встановлення пристроїв, що відключають та спрацьовують від тиску (імпульсу) ударної хвилі, а також обладнання перемичок між тупиковими газопроводами.

Газонаповнювальні станції скраплених вуглеводневих газів (ГНС) і газонаповнювальні пункти міст і об'єктів особливої важливості, розташованих поза містами, рекомендовано розташовувати в заміській зоні.

Поиск по сайту: