Роль і місце цивільної оборони у державній системі безпеки і захисту населення

Однією з найголовніших рис планети Земля є існування на ній життя. З розвитком цивілізації та науково-технічного процесу, бурхливим зростанням кількості населення на Землі, збільшенням обсягів виробництва та його відходів проблема стосунків між природою та суспільством дедалі загострюється.

Внаслідок людської діяльності за останні роки має місце збільшення кількості дуже небезпечних об’єктів (радіаційні, хімічні та інші об’єкти) практично на всій території держав світу.

На території України діють 4 атомних електростанції (Рівненська, Хмельницька, Запорізька та Південноукраїнська), 1800 хімічно небезпечних об’єктів, 3 тисячі об’єктів в своєму виробництві використовують різні ізотопи. Небезпечними є гідротехнічні споруди, аварії (катастрофи), на яких можуть бути причиною виникнення катастрофічних повеней. За даними Штабу ЦО України повені можуть мати місце в 8 областях та 427 містах і населених пунктах України. Аварії (катастрофи) можуть бути на об’єктах з переробки нафти, газу, на нафто- і газопроводах.

Щоденно в Україні виникають надзвичайні ситуації, внаслідок яких гинуть люди, знищуються матеріальні цінності, надзвичайно ускладнюються умови виробництва і життя.

Велику небезпеку для людства становить забруднення територій радіоактивними речовинами, основними джерелами радіоактивних забруднень біосфери є випробування ядерної зброї (з 1945 по 1981 р. у світі було здійснено 1315 ядерних вибухів), аварії (катастрофи) на АЕС та радіоактивних виробництвах, розгерметизація захоронень радіоактивних відходів. При цьому радіаційний бруд розповзається на великі відстані. Після Чорнобильської катастрофи сильним радіоактивним брудом вкрито 5 млн. га території України (32 райони шести областей, більша частина з яких – сільськогосподарські угіддя). Забруднено 1,5 млн. га лісів. Майже 1,5 млн. чоловік проживає на території, де радіоактивний фон у десятки разів перевищує допустимі норми, в Київському водосховищі назбиралось вже понад 60 млн. т радіоактивного мулу.

Безперечно, можливість виникнення аварії на радіаційно-небезпечних об’єктах може бути зведена до мінімуму тільки за умов дотримання правил техніки безпеки та спеціальних вимог ЦО при будівництві та експлуатації АЕС.

Великих втрат населення Землі зазнало в результаті воєнних дій. Людство нашої планети пережило близько 16 тисяч малих та великих війн, в яких загинуло більше 5 млрд. чоловік. Особливо небезпечною була друга Світова війна.

Аналіз втрат людей серед військових та цивільного населення у найбільших війнах, показує, що внаслідок бойових дій дедалі більше зростають втрати серед цивільного населення, що можна підтвердити такими даними (табл. 1)

Таблиця 1.1 – Співвідношення людських втрат у найбільших війнах ХХ століття

Постає питання – як захистити населення, об’єкти народного господарства, економіку держави в критичних умовах воєнного часу?

При вирішенні цієї проблеми потрібно керуватись вимогами міжнародного гуманітарного права із захисту людей, основні положення якого передбачені Женевськими конвенціями 1949 р. та Допоміжними протоколами №1, №2 Женевської дипломатичної конференції 1977 р.

Мета Женевських документів:

Мирний час: доведення вимог міжнародного гуманітарного права із захисту людей до всього населення, керівників всіх рангів, Збройних сил.

Воєнний час: забезпечення захисту людей, об’єктів народного господарства (радіаційного, хімічно небезпечних об’єктів, а також об’єктів, які мають культурні, наукові, духовні цінності і потрібні для життєзабезпечення населення та ін.).

Для дотримання вимог Женевських документів із захисту людей, об’єктів народного господарства у надзвичайних умовах, на територіях всіх держав світу організована система органів, на яку покладена задача забезпечення вирішення цієї проблеми.

В державах пострадянського простору така система носить назву «Цивільна оборона». Цивільна оборона на території нашої держави існує з 1936 р. Спочатку ця система носила назву «Місцева протиповітряна оборона» (МППО). За роки Великої вітчизняної війни МППО виконала великий об’єм заходів із захисту населення і об’єктів народного господарства від ударів з повітря і забезпеченню активної участі широких мас в заходах оборонного характеру. Але заходи МППО носили місцевий характер (у прифронтових містах, на промислових об’єктах). В 1961 р. МППО була перетворена в Цивільну оборону (ЦО) (civil defensive).

Україна, отримавши свою незалежність, внесла деякі зміни в систему Цивільної оборони, які передбачені в Законі «Про ЦО України» прийнятому Верховною Радою 3 лютого 1993 р. Указом президента 26 жовтня 1996 р. утворено Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Ці дві дати вважаються першим та другим етапами становлення ЦО в Україні.

Цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюються для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Задачі ЦО:

· запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрат у разі аварій, катастроф, використання сучасної зброї, великих пожеж та стихійних лих;

· оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій;

· захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування сучасної зброї;

· організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт (РНР) у районах лиха і осередках ураження;

· створення систем аналізу, прогнозування управління, оповіщення і зв’язку, спостереження і контролю за обстановкою, підтримання їх у постійній готовності;

· проведення заходів із захисту сільськогосподарських тварин, рослин, продовольства, систем водопостачання та ін. від радіоактивного, хімічного та бактеріального зараження;

· підготовка і перепідготовка керівного складу ЦО, її органів управління та сил, навчання населення застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях;

· завчасна підготовка об’єктів господарської діяльності (ОГД) до стійкої роботи у надзвичайних ситуаціях;

· організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час.

Поиск по сайту: