|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Методики оцінки протирадіаційного захисту захисних спорудПри проектуванні ОГД необхідно розглядати питання організації виробництва в надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часу, а також потрібно проводити розрахунок протирадіаційного захисту виробничого персоналу на робочих місцях і планування заходів щодо підвищення радіаційного захисту виробничих і адміністративних будівель до величин, що забезпечують безпечне перебування в них виробничого персоналу при знаходженні об'єкта на забрудненій радіоактивними речовинами місцевості. Якщо захисні властивості будівель нижчі необхідних, то в проекті підготовки цієї будівлі до роботи в надзвичайних ситуаціях потрібно внести зміни, збільшуючи захисні властивості за гамма-випромінюванням. До таких змін можна віднести: зменшення розмірів площі скління, обвалування зовнішніх стін, заміна захисних конструкцій. При внесенні в проект змін потрібно проводити розрахунок коефіцієнта протирадіаційного захисту. Захисні конструкції сховищ мають забезпечити послаблення дії радіації на людей, техніку, устаткування до допустимого рівня. Ступінь послаблення дії радіації виступаючими над землею стінами і перекриттями слід визначати за формулою , (7.1) де Аі – необхідний ступінь послаблення (АІ – 5000, АІІ – 3000, АІІІ – 2000, АІV – 1000); Kγі – коефіцієнт послаблення дози гама-випромінювання перешкодою з і-х шарів матеріалів, що дорівнює добутку значень Кγ для кожного шару матеріалу [13]; Knі – коефіцієнт послаблення дози нейтронів перешкодою з і-х шарів матеріалів, що дорівнює добутку значень kп для кожного шару матеріалу [13]; Kр = Kзаб/Kбуд – коефіцієнт, що враховує умови розміщення сховища; Kзаб – коефіцієнт, що враховує зниження дози проникної радіації [13]; Kбуд – коефіцієнт, який враховує послаблення радіації у житлових будівлях [13]. Необхідний коефіцієнт захисту ПРУ в залежності від їх призначення та місця розміщення, а також характеру виробничої діяльності населення, встановлюється в завданні при проектуванні (Кзп1 = 200, Кзп2 = 100, Кзп3 = 50). Захисні властивості ПРУ від радіаційних випромінювань оцінюються коефіцієнтом захисту, який показує в скільки разів доза радіації на висоті 1 м на відкритій місцевості (Д∞) більше дози радіації в будинках (Дз). . (7.2) При цьому вважається, що радіоактивні речовини розподіляються по горизонтальній поверхні рівномірно, а вплив радіоактивних речовин, що осіли на вертикальних поверхнях, не береться до уваги. Для визначення захисних властивостей приміщень необхідні такі дані: · маса 1 м2 захисних конструкцій; · маса 1 м2 покриття; · розміри віконних і дверних прорізів; · загальна площа віконних і дверних прорізів; · висота підвіконь; · площа підлоги; · висота стін; · висота приміщення; · ширина зараженої ділянки, що примикає до будинку; · площа поздовжньої стіни; · площа поперечної стіни.
Розрахунок коефіцієнта Кз для найбільш типових приміщень Коефіцієнт захисту приміщень розташованих в одноповерхових будинках визначається за формулою: , (7.3) де К1 – коефіцієнт, що враховує частку радіації після послаблення зовнішніми і внутрішніми стінами , (7.4) αі – кут в градусах з вершини в центрі приміщення, проти якого розташована і-та стіна приміщення. При цьому враховуються зовнішні і внутрішні стіни будівлі, сумарна маса 1 м2 яких в одному напрямку не більше 1000 кг. В інших випадках приймають К1 = 10; Кст – кратність послаблення стінами первинного випромінювання в залежності від середньої маси захисних конструкцій [4]; Кпер – кратність послаблення первинного випромінювання пере-криттям [4]; V1 – коефіцієнт, що враховує розсіювання випромінювання в об’ємі приміщення. Залежить від висоти і ширини приміщення [4]; К0 – коефіцієнт, що враховує зниження поглинальної здатності зовнішніх стін за рахунок наявності в них віконних і дверних прорізів та проникнення в приміщення вторинного випромінювання. Визначається: · при висоті від підлоги 0,8 м К0 = 0,8·S0 / Sп; · при висоті від підлоги 1,5-2 м К0 = 1,15 · S0 / Sп; · при висоті від підлоги 2 м і більше К0 = 0,09·S0 / Sп; де S0 – площа віконних прорізів, м2; Sп – площа підлоги укриття, м2; Км – коефіцієнт, що враховує зниження дози радіації в будинку, розташованому в районі забудови, від екранувальної дії сусідніх споруд [4]; Кш – коефіцієнт, що враховує частку розсіювання випромінювання по ширині будівлі (для висоти приміщення 2 м) [4]. Загальне випромінювання через будь-яку стіну приміщення пропорційне куту, створеному прямими, які з’єднують розрахункову точку з крайніми точками стіни (рис.7.1). Для прямокутного приміщення чотири плоских кути утворюються при схрещенні діагоналей. Якщо приміщення має більш складний план, то його поділяють на окремі приміщення. Оцінку захисних властивостей в цьому випадку потрібно проводити на окремих приміщеннях, поділивши кожне на плоскі кути. Величину кратності послаблення випромінювання стінами Кст можна визначити за середньою масою 1 м2 стін і перегородок Gсер [4]. Рисунок 7.1 – План приміщення
Середня маса Gсер визначається. 1. Знаходиться зведена маса стіни Gпр одного квадратного метра стіни (перегородки) Gпр = Gі·Кпр = Gі(1-αст), кг/м2, де Gi – маса 1 м стіни (перегородки), кг/м2; Кпр – коефіцієнт прозорості, Кпр = 1-αі, αі = S0 / Sп, (7.5) де S0 – площа віконних прорізів, м2; Sп – площа стіни (перегородки), м2. 2. Сумарна зведена маса стін (перегородок), розташованих в одному плоскому куті , кг/м2, (7.6) де п – кількість стін і перегородок. 3. Визначається середня маса 1 м2 стін і перегородок. Якщо сумарні зведені маси стін в напрямку відрізняються одна від одної не більше ніж на 200 кг/м2, то , кг/м2 (7.7) де αі – величина плоского кута в градусах, в межах якого сумарна маса GпрΣ менше 1000 кг/м2; – сумарна зведена маса стін менша 1000 кг/м2, що належить плоскому куту. Для рис. 7.1 маємо α1 = α3 = 35º α2 = α4 = 145º. Припустимо, що сумарна зведена маса стін в межах плоских кутів буде = 1050 кг/м2, = 980 кг/м2, = 900 кг/м2, = 980 кг/м2. Тоді Qcp = (145·980+35·900+145·980)/325 = 970 кг/м2. По Qcp за допомогою таблиць [4] визначаємо кратність послаблення Кст = 850. Якщо сумарна маса стін в межах плоских кутів відрізняється між собою більше ніжна 200 кг/м2, то кратність послаблення випромінювання стінами визначається за формулою , (7.8) де Кіст – кратність послаблення випромінювання стінами в межах і- го плоского кута [4]. При визначенні Кст за останньою формулою виключаються з розрахунку стіни сумарна зведена маса яких рівна або більша від 1т/м2. При сумарній зведеній масі 1м2 стіни в будь-якому напрямку 1 т/м2 і більше Кст визначається по стіні з найменшою сумарною масою. Коефіцієнти V1 і Кш дозволяють при розрахунку Кз враховувати вплив характеру розподілу радіоактивних опадів на перекритті, а також навколо будинку на місцевості, випромінювання за яким оцінюється окремо. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.) |