Сільське господарство Китаю

Це важлива галузь економіки Китаю, в якій зайнято 350 млн чоловік. Після 1978 р. головною виробничою одиницею в аграрному секторі стало подвір'я, або ферма. Захід та Схід Китаю різко відрізняються характером сільського господарства. На Заході — це сільське господарство високогір'я, степів, пустель і оазисів, на Сході — класичне трудоінтенсивне сільське господарство мусонної Азії. Характерні його риси — мало землі, багато робочих рук і величезна кількість ручної праці, яка вкладається в землю.

Сільське господарство Китаю і досі одне з найменш механізованих у світі. Площа орних земель становить 100 млн га, тобто 0,08 га в розрахунку на одного жителя і 0,29 га на кожного працюючого в аграрному секторі. Це одні з найнижчих показників у світі. Поширена грядкова система. Традиційно в землю вносяться різноманітні добрива — алювіальні наноси, «зелені добрива», свинячий гній, людські екскременти, а зараз і хімічні добрива. В Китаї, як і в сусідній Індії, найбільші в світі розміри штучно зрошуваних земель — 50-60 млн га. Як результат, у Східному Китаї зараз годується 1,2 млрд людей, а одні й ті ж землі використовуються вже упродовж 2500 років і не виснажуються.

У структурі сільського господарства переважає землеробство з дуже різноманітним набором культур. Основу зернових становлять рис і пшениця. Збори рису досягають 160-190 млн т при середній врожайності 56 ц/га, збори пшениці — 90-100 млн т. Вирощують кукурудзу, гаолян (сорго), чумизу, бобові, картоплю, батат (солодку картоплю). Серед олійних — рапс, арахіс, бавовник, соя. Культивують цукрові буряки і цукрову тростину. Дуже широким є набір овочів і фруктів. Важлива роль належить джуту, тютюну, чаю і шовківництву. Китай є батьківщиною чаю і розведення шовкопряда.

Тваринництво в Східному Китаї має два напрямки. Коней, віслюків, мулів, буйволів розводять для транспортних потреб. На відміну від Індії, на полях у Китаї працює мало робочої худоби, домінує ручна праця селян. Особливості продуктивного напрямку у тваринництві викликані відсутністю пасовищ у землеробських районах, де всі землі розорані. Звідси широкий розвиток свинарства, кролівництва та птахівництва. Свині, кролі, кури, качки, гуси утримуються на селянських подвір'ях. Географія їх збігається з географією сільського населення. Поголів'я свиней досягло 450 млн голів. За цим показником Китай поза всякою конкуренцією. Дрібної рогатої худоби (в основному в Західному Китаї) — 270 млн голів, а великої рогатої худоби — 150 млн голів. Дуже поширені бджільництво і аквакультура. Загальний вилов риби і аквапродуктів перевищує 25 млн т, з них 1/2 припадає на прісноводну продукцію. Використовують природні і штучні водойми, зариблюють залиті водою рисові поля.

Лісові багатства Китаю на 3/5 знаходяться в Дунбеї — гори Великий і Малий Хінґан, і на 1/3 — на південному заході в провінціях Юньнань і Ґуйчжоу. Заготівлі промислової деревини дорівнюють 70 млн м куб. Більше половини її споживається як дрова.

Китайці їдять мало. Їхня дієта на 4/5 рослинного походження. Рис у вареному вигляді і пшениця у вигляді різних перепічок споживаються щоденно. Батат, картопля, чумиза, гаолян, кукурудза вважаються їжею бідних. Широко використовується олія, в тому числі соєві соуси, різноманітні овочі й фрукти. Чай — жовтий, без цукру — національний напій. Свинина, птиця, яйця і риба — дорогі продукти. Свинина відіграє велику роль в культі вшанування предків. Китайці не споживають молока і молочних продуктів та яловичини. М'ясо буйволів вважають несмачним. За кордоном китайці відомі як делікатесами своєї кухні, так і всеядністю у неврожайні роки.

Поиск по сайту: