Політичні вчення Стародавнього Китаю

Перші політичні погляди Стародавнього Сходу мали релігійно-міфічний характер. Тільки починаючи з XI-VIII ст. до н.е. відбувся перехід до відносно раціонального погляду на світ у цілому та державу зокрема. Ці погляди виявляються у вченнях Конфуція, Мо-Цзи, Лао-Цзи, Будди, Зарататустри та інших.

Визначну роль в історії політичної думки Китаю відіграло вчення Конфуція, яке було викладене в укладені й його учнями книзі "Бесіди про висловлювання". Згідно з вченням Конфуція держава - це велика сім'я, а влада імператора є чимось на зразок влади батька. Відносини між правителем і підданими схожі на відносини у сім'ї, де молодші залежать від старших. Конфуцій виступав за аристократичну форму правління; його ідеалом було керівництво аристократів, яких характеризували знання та доброчесність, а не походження та багатство. Конфуцій був прихильником абсолютного послуху "старшим", відданості правителю та ненасильницьких методів правління.

У VI ст. до н.е. китайським мислителем Лао-цзи була заснована школа даосизму. Даосисти розробили першу анархічну теорію, засудивши доцільність існування держави, закликаючи до життя у гармонії з природою. Держави повинні бути маленькі, з не численним населенням.

Однією з провідних течій давньокитайської політичної думки є легізм. Китайці називали легістську доктрину "фацзя". Одним з основоположників легізму був чиновник-реформатор Шан Ян. Легістська модель держави була антиподом конфуці-анської. Конфуціанська формула "держава для народу" здавалась легістам вершиною безглуздя. Держава, на їхню думку, призначена не "служити" народу, а бути для нього вуздечкою. Легістам здавалося, що чим менше розвиватиметься культура, чим недолугішим буде народ, тим упорядкованішою, сильнішою стане держава.

Таким чином, легісти вперше сконструювали завершену модель військово-деспотичної держави.

Ворожими конфуціанству були, зокрема, моїстські погляди на суспільство, якими певний час захоплювалась китайська інтелігенція. Моїстська доктрина з'явилася у Китаї в IV ст. до н. е., але вже наприкінці III ст. до н.е. там забули про її існування. Засновник моїзму Мо-Цзи виступав з ідеями виборності правителя та соціальної рівності людей. Він критикував соціальну несправедливість, засуджував аристократизм і закликав до проведення реформ на користь народу. Змістивши акцент у справі реформування суспільства у патріархально-сімейних традиціях на державне втручання, моїзм послужив перехідним містком від "інтелігентного" конфуціанства до легізму.

Поиск по сайту: