Тема 7. Держава і право Франції (IX – XVII ст.)

Фьєф - в середньовіччя, в епоху феодалізму, так звані ділянки землі, власники яких у своїх межах користувалися великою самостійністю, мали верховні права по відношенні до населення. За це вони вважалися по відношенню до власника цієї ділянки васалами, платили йому данину, зобов'язані були допомагати у війні та інше. Фьєф у зв'язку з правами, які він давав власнику, та обов'язками, які випливали з договору з власником, називався леном.

Омаж — у Західній Європі періоду середніх віків, акт укладення угоди, а іноді і сама угода, яка супроводжувалась відповідним символічним церемоніалом. Відносини, що виходили із принесення омажу не обов'язково були васально-сеньйоріальними, але омаж практично завжди приносився лише особисто вільною особою. Після принесення омажу особа, що його принесла ставала «людиною» свого сеньйора, звідки і походить французька назва цього акту.

Рельєф - феодальний платіж, який сплачувався спадкоємцем лицарського лена своєму сеньйорові при вступі у спадок.

Формарьяж - у феодальному праві деяких європейських країн норма, яка обмежувала свободу шлюбу феодально-залежного селянина. У раннє середньовіччя формарьяж стосувався переважно сервів і означав необхідність дозволу сеньйора на укладення шлюбу. Надалі поширився на інші категорії залежних селян, проте вже в пом'якшеному вигляді (головною стала сплата феодалові грошової мита).

Менморт – платіж у Франції аналогічний рельєфу.

Баналітет — у середньовічній Західній Європі монопольне право феодалів, які володіли млинами, печами, виноградними пресами, вимагати від залежних селян, щоб вони обов’язково користувалися їх інвентарем. При цьому селяни змушені були платити за це продуктами чи грошима. За порушення баналітету сеньйор міг оштрафувати селянина чи забрати його продукти, наприклад спечений не в панській печі хліб чи витиснуте не його пресом вино. Баналітет був одним з найтяжчих та найненависніших людям феодальних привілеїв знаті.

Іпотека — застава землі, нерухомого майна, при якій земля та (або) майно, що становить предмет застави, залишається у заставодавця або третьої особи.

Міністеріали — у середньовічній Європі (головним чином, в Німеччині) представники дрібного лицарства, що володіють невеликими ленами та зобов’язані військовою службою монарху чи крупному феодалу. Прошарок міністеріалів виник в процесі звільнення та розширення привілеїв не титулованих службовців. Особливого значення міністеріали набули в Німеччині XII—XIV століть, домігшись прав окремого стану, особистої свободи і ставши однією з основ центральної влади у німецьких князівствах.

Сенешаль -

- у Франкської державі в V-VIII століття головний керуючий королівським палацом, з VIII століття виконував судові та військові функції;

- на Півдні та Заході Франції з XIII століття також керівник округу (сенешальства) з військово-адміністративними функціями, вищий представник місцевої судової влади.

Коннетабль - в середньовічній Франції головнокомандуючий армією, якому в армії підпорядковувався навіть король.

Бальяж – судово-адміністративний округ на півночі Франції.

Бальі - в північній частині середньовічної Франції королівський чиновник, глава судово-адміністративного округа (бальяжа). Посада бальі скасована за часів Великої французької революції у XVIII столітті.

Прево - у Франції 11-18 століття королівський чиновник, який володів до 15 століття в підвідомчому йому адміністративно-судовому окрузі судовою, фіскальною та військовою владою, з 15 століття виконував лише судові функції.

Пери - в Англії, а також до 1848 році у Франції - члени вищого дворянства, що користуються особливими політичними привілеями.

Третій стан — в феодальній Франції, наприкінці епохи абсолютизму — непривілейована частина суспільства, до якої входили вільне непокріпачене селянство, міські буржуа, ремісники, купецтво. Головний обов’язок – сплачувати податки.

Кутюми - у феодальній Франції правові звичаї окремих провінцій, округів, міст і т.п. На півночі Франції кутюми існували в усній формі, на півдні в якості загального звичаю діяло спрощене римське право, яке доповнювалося місцевими кутюмами, які отримали письмове оформлення. У XIII столітті з'явилися перші писані приватні збірки кутюмів. Остаточно кутюми втратили силу як джерело права з прийняттям Французького цивільного кодексу 1804 року.

Ордонанси - королівські укази у Франції та Англії, що мали силу державних законів. У Франції ордонанси з'явилися в другій половині XII століття; в XV столітті була встановлена ​ ​практика, за якою ордонанси набували сили закону тільки після реєстрації їх парламентом. З другої половини XIII століття в Англії ордонансами називали менш важливі укази, найчастіше тимчасового характеру, які видавалися особисто королем.

Сезіна (сейзіна) - особливе речове право регламентує відносини між сеньйором і васалом. Власник сейзіни міг володіти нею, отримувати від неї плоди і розпоряджатися нею. У той же час власник сейзіни ніс службу на користь свого сеньйора (будь то васальна служба або різні повинності і платежі). Це власність в рамках сеньйорії.

Цензива - недворянське, переважно селянське, спадкове земельне тримання у феодальній Франції. Цензітарій (тримач цензіви) - щорічно виплачував сеньйору ценз - грошову, рідше натуральну ренту. Отримала значне поширення з 12-13 століття у зв'язку з розвитком товарно-грошових відносин, скороченням пансько-кріпосницького господарства.

Формарьяж - у феодальному праві деяких європейських країн норма, яка обмежувала свободу шлюбу феодально-залежного селянина. У раннє середньовіччя формарьяж стосувався переважно сервів і означав необхідність дозволу сеньйора на укладення шлюбу. Надалі поширився на інші категорії залежних селян, проте вже в пом'якшеному вигляді (головною стала сплата феодалові грошової мита).

Поиск по сайту: