Тема 12. Держава і право середньовічного Сходу

Халіфат -система мусульманської теократії, а також прийнята в літературі назва феодальної арабо-мусульманської держави, що очолювалася халіфами.

Ікта (араб., буквально — наділ) - термін, що позначає те, що умовне подарувало земельного наділу феодалам в країнах Близького і Середнього Сходу в середні віки.

Мульк (від араб.(арабський) мульк — володіння) - вигляд приватної земельної власності в період феодалізму в країнах Близького і Середнього Сходу, у тому числі в Закавказзі і Середній Азії.

Імамат - одна з форм мусульманською теократії.

Емірат -в мусульманських країнах держава або володіння, очолюване еміром.

Шейх - титул глави мусульманської духовної школи, почесне найменування видних богословів, знавців та викладачів релігійних дисциплін.

Халіф (араб. халіфа — заступник, намісник, наступник; множина — хулафа) - духовний і світський глава мусульманської общини і теократичної мусульманської держави (халіфату)

Диван (перс. — канцелярія, присутствене місце) - 1) у Халіфаті, починаючи з часу правління Омара (634—644), список розподілу доходів держави між різними групами панівного класу і для оплати військ, а також місце зберігання цих списків. 2) При Омейядах і Аббасидах в Халіфаті і у ряді ін. мусульманських держав середньовіччя Д. аль-харадж — податково-фінансове відомство; термін «Д.» застосовувався і до ін. урядовим установам. 3) Рада при турецькому султанові, що складалася з великого везіра, глави мусульманського духівництва і деяких ін. сановників. 4) Державна рада при господарях Молдови і Валахиі, що існував до об'єднання цих князівств в 1859. 5) У деяких сучасних країнах мусульманського Сходу Д. — урядові установи по адміністративних і судових справах.

Везір, візир (араб.), титул міністрів і вищих сановників в багатьох мусульманських державах.

Емір - (араб, князь), 1) у мусульман титул начальників незалежних родів, а також нащадків Магомета.-2) Титул правителів Афганістану і Бухари.

Каді (араб. — суддя; перс.(персидський) і тюрк.(тюркський) — казі), в мусульманських країнах суддя, що здійснює судочинство на основі мусульманського права (шаріату), в середні віки До. замінював також нотаріуса, опікав сиріт або призначав ним опікунів, стежив за приведенням у виконання вироків по цивільних і кримінальних справах. У 19 — початку 20 вв.(століття), у міру розвитку нового світського суду, функції До. обмежуються дозволом питань родинного, релігійного і частково спадкового права.

Шаріат (араб. шаріа, буквально — правильна дорога, образ дії), зведення релігійно-етичних і правових розпоряджень ісламу, що спираються на Коран, сунну і фікх.

Сунна (араб. — образ дій, поведінка, звичай), мусульманське священне віддання, викладене в розповідях (хадісах) про вчинки і вислови Мухаммеда.

Хадіс (арабський, буквально — розповідь), віддання, засноване на випадку з життя або якому-небудь вислові Мухаммеда і його сподвижників.

Фікх (араб., буквально – розуміння), мусульманське правознавство. Основами Ф. признаються Коран, сунна, іджма і кийас (логико-аналогічне тлумачення Корану).

Іджма (араб. — з'єднання, згода) в суннітськом ісламі — приголосна думка знавців шаріату по окремих релігійно-правових і побутових питаннях, вирішення яких не може бути засноване на Коране і сунне.

Фетва (араб. – думка, рішення), в мусульманських країнах юридичний висновок (зазвичай у формі питання і відповіді) вищого релігійного авторитету (муфтія, шейх-уль-ісламу) про відповідність тієї або іншої дії або явища Корану і шаріату. В середні віки і новий час здобуття Ф. було обов'язковим з кожного важливого питання (в т.ч. оголошення війни, укладення миру і т.п.).

Фірмани - у Туреччині указ султана.

Канун - струнний щипковий музичний інструмент, з трапецієподібним корпусом.

Кияс - судження за аналогією, один з декількох джерел мусульманського права. Кияс дозволяє вирішити питання за аналогією з ситуацією, описаної в Корані і Сунні. Застосовується в останню чергу, якщо не допомагають перші три джерела (Коран, Сунна і Іджма).

Урф - одне з джерел мусульманського права, являє собою звичайне право, складене з традицій і звичаїв.

Талак - це розлучення з ініціативи чоловіка.

Муфтій (араб. муфті, від афта — висловлювати думку), у мусульман вища духовна особа, що вдягнулася правом виносити ухвали по релігійно-юридичних питаннях, давати роз'яснення по вживанню шаріату.

вакуф (араб., буквально — утримання), майно, відповідно до мусульманського права, відмовлене державою або окремою особою на релігійні або добродійні цілі.

Люй - мандрівка.

Ко - благочестя, шанобливість, шанування старших.

Ши - форма китайського вірша.

Сяо - цивілізоване ставлення до своїх батьків.

Сьогунат - уряд сьогунів у феодальній Японії в 1192-1867.

Сьогун - військовий верховний правитель в середньовічній Японії.

Пятідворка - укази, видані паном правителем, про розшук злодіїв.

Ріцу - школа Винаи, одна з шести ранніх буддійських шкіл Японії, що належить напрямку Дхармагуптакі, виникла з одноіменної китайської школи Люй-цзун.

Бакуфу - (япон., буквально - польова ставка), уряд трьох династій військово-феодальних правителів Японії (сьогунів) • 'Мінамото, Асікага і Токугава з кінця 12 ст. по 1867.

Дзіто - імператриця.

Поиск по сайту: