ЗАВДАННЯ. Таблиця підключення мікросхем до шин живлення Шина живлення Виводи мікросхем DD1

Таблиця підключення мікросхем до шин живлення

8.3.4 Схеми з’єднань

8.3.4.1 На схемі з’єднань (ГОСТ 2.702-75) наносять всі пристрої та елементи, які входять до складу виробу та їх з’єднання – проводи, джгути, кабелі, вхідні і вихідні елементи (з’єднувачі, зажими, плати та ін.).

На схемі з’єднань, показані:

- пристрої – у вигляді прямокутників та спрощених зовнішніх обрисів;

- елементи – у вигляді УГП, прямокутників або спрощених зовнішніх обрисів.

8.3.4.2 Правила зображення вхідних та вихідних елементів, які встановлені для принципових електричних схем, залишаються в силі і для схем з’єднань. З’єднувачі дозволяється зображати без окремих контактів.

8.3.4.3 В загальному випадку проводи, групи проводів, джгути та кабелі показують на схемі окремими лініями товщиною 0,4 – 1 мм. Дроти, які йдуть на схемі в одному напрямку, дозволяється зливати в загальну лінію з зображенням при підході до контактів кожного дроту окремо.

8.3.4.4 Дроти, джгути, кабелі, жили кабелю повинні бути пронумеровані в межах виробу окремо. Їх позначення на схемі наносять по-різному: номера кабелів проставляють в колах, які поміщені в розривах зображень кабелів біля місць розгалуження; номера джгутів – на поличках ліній – виносок біля місць розгалуження проводів. Дозволяється над кабелем писати його позначення, якщо з’єднання читається по схемі однозначно.

8.3.4.5 Дозволяється розміщувати на схемі необхідні технічні вказівки (над основним написом), наприклад величини допустимих відстаней між проводами, джгутами та кабелями.

8.3.4.6 Схема повинна також містити відомості про дріт, кабелі (марку, переріз дроту, кількість та переріз жил в кабелі та ін.), які поміщають або біля ліній, якими зображують дроти і кабелі, або в таблиці з’єднань. Форму таблиці з’єднань вибирає розробник схеми в залежності від відомостей, які необхідно помістити в схемі (ГОСТ 2.702-75, рисунок 26). Таблицю поміщають на першому аркуші схеми над основним написом на відстані не ближче 12 мм від нього (продовження – зліва від основного напису) або у вигляді самостійного документа на форматі А4 з основним написом за формою 2.

8.3.4.7 В таблиці записують спочатку окремі проводи, а потім джгути проводів та кабелів у порядку зростання їх номерів. В графу “Примітки” поміщають дані про ізоляційні трубки та ін.

8.3.5 Схеми підключення, загальні схеми та схеми розміщення

8.3.5.1 На електричній схемі підключення зображують виріб у вигляді прямокутника; вхідні і вихідні елементи (з’єднувачі, зажими і т.п.) – у вигляді умовних графічних позначень з вказівкою позиційних позначень відповідно до електричної принципової схеми. В кінці проводів і кабелів зовнішнього монтажу, що підводяться до вхідних і вихідних елементів, наносять з необхідними даними про підключення виробу. Зображення вхідних і вихідних елементів в середині графічного позначення виробу повинно відповідати їх дійсному розміщенню у виробі.

8.3.5.2 На електричній загальній схемі елементи, які входять у комплекс пристрою зображують у вигляді прямокутників, або умовних графічних позначень, або зовнішніх обрисів. Графічні позначення пристроїв і елементів, у тому числі вхідних і вихідних, слід розташовувати близько до їх дійсного розташування у виробі.

8.3.5.3 Відомості про елементи і пристрої (їх назва, тип і позначення документу, на основі якого вони використані) розміщують біля графічних позначень елементів, пристроїв. При великій кількості елементів ці відомості дають у переліку елементів по формі, що приведена для принципової схеми. В такому випадку біля графічних позначень елементів і пристроїв проставляють позиційні позначення.

8.3.5.4 На загальних схемах та схемах підключення показують дроти, джгути і кабелі окремими лініями з позначенням їх порядкових номерів у межах виробу (дозволяється сквозна нумерація проводів, джгутів і кабелів, якщо дроти, що входять у джгути пронумеровані в межах кожного джгута).

8.3.5.5 Позначення проводів, кабелів і джгутів, а також необхідні відомості про них записують також, як на схемах з’єднань.

8.3.5.6 На електричній схемі розміщення зображують складові частини виробу у вигляді спрощених зовнішніх обрисів або умовних графічних позначень (при необхідності наносять зв’язки між ними), а також конструкцію приміщення або місцевість, де ці складові частини будуть розміщені. Розташування графічних позначень складових частин повинно відповідати їх дійсному розміщенню у конструкції. Схема містить відомості про складові частини: назву, тип і позначення документа, на основі якого вони застосовані.

8.3.5.7 При великій кількості складових частин ці відомості записують у перелік елементів по формі, передбаченій для електричних принципових схем.

8.3.6 Креслення друкованих плат

8.3.6.1 Друковані плати (ДП) діляться на односторонні (ОДП), двосторонні (ДДП), багатошарові (БДП) на жорсткій та гнучкій діелектричній основі згідно з ОСТ4 ГО 010.011.

8.3.6.2 Односторонні плати характеризуються: точністю виконання проводящого рисунку, відсутністю металізованих отворів, установкою виробів електронної техніки на поверхню ДП.

8.3.6.3 Двосторонні ДП без металізації монтажних та перехідних отворів характеризуються високою точністю, використанням об´ємних металічних елементів конструкції.

8.3.6.4 Конструювання ДП та гнучких друкованих кабелів здійснюють ручним, напівавтоматизованим, автоматизованим методами.

8.3.6.5 При ручному методі, розміщення виробів електронної техніки на ДП здійснює безпосередньо конструктор.

8.3.6.6 Напівавтоматизований метод передбачає розміщення навісних виробів електронної техніки за допомогою ЕОМ.

8.3.6.7 Автоматизований метод передбачає кодування вихідних даних, розміщення навісних елементів за допомогою ЕОМ.

8.3.6.8 Координатну сітку наносять або на всьому кресленні, або на частині поверхні ДП, або рисками по периметру її контуру. Лінії сітки повинні бути пронумеровані підряд або через визначені інтервали. За нуль в прямокутній системі координат на головному виді ДП слід приймати:

- центр крайнього лівого нижнього отвору, який знаходиться на полі плати, у тому числі технологічного;

- лівий нижній кут ДП.

8.3.6.9 Рекомендуємий склад та послідовність запису технічних вимог креслення:

Друковану плату виготовити............. методом.

Друкована плата повинна відповідати ДСТУ...............

Крок координатної сітки............... мм.

8.3.6.10 Параметри елементів рисунка рекомендується групувати у вигляді таблиць і розташовувати на вільному полі креслення. В таблиці можна вказувати мінімально допустимі значення елементів проводящого рисунку (ширина друкованого провідника, діаметр контактної площадки).

Розміри для справок.

Покриття............ (по ДСТУ.......).

Маса покриття......, кг (тільки для коштовних металів).

Маркувати........ шрифт по..........

8.3.7 Складальні креслення друкованих плат

8.3.7.1 Друкованим вузлом називають друковану плату з навісними елементами. Складальне креслення повинно давати повну уяву про навісні радіоелементи та інші деталі, їх розташування та установку на платі, а також відомості про:

- маркування позиційних позначень радіоелементів;

- умовні позначення виводів приборів (трансформаторів, реле);

- нумерацію вихідних контактів, полярності.

В місцях кріплення установочних деталей приводять місцеві розрізи.

8.3.7.2 Навісні елементи зображають спрощено, якщо це не заважає правильному поняттю креслення. Їх розміщують паралельно поверхні плати рядами у визначеному порядку з зазором 2... 3 мм між платою та елементом.

8.3.7.3 Провідний монтаж ДП виконується методом прошивки. Метод заключається в тому, що на друкованій платі-заготовці електричні з´єднання елементів схеми виконуються ізольованим проводом. В якості вихідної плати застосовується ДДП з постійним проводящим рисунком під визначену серію мікросхем. Метод провідного монтажу дозволяє отримати ДП будь-якого функціонального призначення в залежності від кількості та типу встановлених мікросхем.

8.3.8 Схема розміщення

8.3.8.1 Схема розміщення визначає відносне розміщення складових частин засобу.

8.3.8.2 Складові частини засобу зображують спрощеними зовнішніми контурами видом зверху, у відповідності з їх дійсним розміщенням у засобі.

8.3.8.3 Біля графічних зображень складових частин або в середині їх вказують ПП., які були присвоєні на принциповій схемі.

8.4 Правила виконання схем автоматизації

8.4.1 Схема автоматизації структурна

8.4.1.1 Схема призначена для відображення системи контролю та керування виробничими процесами даного об’єкта і встановлює взаємні зв’язки між щитами, пунктами керування, оперативними робочими постами основних груп технологічного обладнання і показує адміністративно-технічну суть централізованого управління об’єктом.

8.4.1.2 В загальному випадку на структурних схемах автоматизації умовними графічними зображеннями показують: керуючі обчислювальні машини, всі оперативні і диспетчерські щити і пункти, які входять в структуру об’єкта, що проектується; диспетчерські і оперативні щити і пункти керування, які не входять до складу розроблюваного проекту автоматизації, але зв¢язані з ним системами контролю і керування; цехи з розподілом на відділення, дільниці, агрегати або групи обладнання; лінії технологічних потоків; лінії оперативного зв¢язку з зазначенням напрямку проходження інформації.

8.4.1.3 Оперативні і диспетчерські щити та пункти керування, які входять в структуру автоматизації об’єкта, що проектується, зображують на схемі у вигляді прямокутників, усередині яких виконують такі надписи: найменування щита або пункту, вид оперативного зв¢язку, найменування основного чергового персоналу (наприклад, оператор, апаратник і т.д.), перелік основних задач.

8.4.1.4 Диспетчерські і оперативні щити та пункти керування, які не входять до структури даного проекту зображуються на схемі кружечками, в які вписують їх найменування і найменування чергового персоналу.

8.4.1.5 Для наглядності креслення контурні лінії умовних зображень цехів (або других виробничих підрозділів), щитів, пультів і пунктів контролю та керування, лінії функціональних зв¢язків між ними виконуються більш жирними лініями (0,5 мм), ніж лінії умовного поділу всередині умовних зображень (0,2 мм). При наявності ліній технологічних потоків останні виконуються лініями товщиною не менше 1 мм.

8.4.1.6 Види оперативного зв¢язку позначаються буквами, наприклад: ДАК – дистанційне автоматизоване керування; К – контроль; Середньовічч –сигналізація; ТК – телекерування і т.д., які наносяться над лініями зв¢язку.

8.4.1.7 При виконанні структурних схем масштабу не дотримуються.

8.4.2 Схема автоматизації функціональна

8.4.2.1Функціональна схема автоматизації є основним проектним документом, який визначає структуру і рівень автоматизації технологічного процесу об’єкта, що проектується, і оснащення його приладами та засобами автоматизації (в тому числі засобами обчислювальної техніки). На функціональній схемі за допомогою умовних зображень показують технологічне обладнання, комунікації, органи керування, прилади і засоби автоматизації та ін. З зазначенням зв’язків між ними, таблиці умовних позначень і необхідних пояснень.

8.4.2.2 Функціональна схема автоматизації графічно поділяється на дві зони. В верхній частині креслення зображується технологічна схема, а в нижній креслять прямокутники, які умовно зображують: установку місцевих приладів, щитів, пультів, пунктів контролю та керування, керуючі машини і т.п.

8.4.2.3 Обладнання і комунікації зображуються тонкими лініями, технологічні потоки виділяються більш жирними лініями.

8.4.2.4 У зображенні об’єктів і трубопроводів повинні бути пояснювальні надписи (найменування обладнання, номери та ін.), а також вказані стрілками напрямки потоків згідно з стандартом ГОСТ 2.721-74.

8.4.2.5 Технологічні трубопроводи, газопроводи, водопроводи та ін. Зображують однолінійне згідно з стандартом ГОСТ 3464-63.

8.4.2.6 Точки входу і виходу сигналів на прямокутниках відповідних блоків показують точками діаметром 1,5 – 2 мм, біля яких вказують кількість і умовне позначення каналів.

8.4.2.7 Графічні умовні зображення приладів і засобів автоматизації, їх розміри і буквені позначення повинні відповідати стандарту ДСТУ21.404-85.

8.4.2.8 Прилади і засоби автоматизації показують на функціональних схемах розгорнутим способом, згідно якого кожний прилад чи блок, який входить в єдиний комплект, показують окремими умовними графічними зображеннями. В верхній частині зображення (кола, овалу) наносять позначення вимірюваної величини та функції, яка виконується приладом в порядку їх розміщення зліва-направо. В нижній частині вказують позиційне позначення комплекту вимірювання або його окремих елементів.

8.4.2.9 Всі прийняті умовні буквені позначення повинні бути розшифровані на схемі.

8.4.2.10 Лінії зв’язку зображують однолінійне і підводять до графічних зображень приладів зверху, знизу, збоку. Напрямок передачі інформації вказують стрілками. Для зменшення перетинів ліній зв’язку, останні дозволяється розривати. В місцях розриву обидва кінці лінії зв’язку нумерують одним і тим же арабським числом. Нумерація розривів ліній зв¢язку зі сторони щитових приладів дається в порядку зростання номерів. Відстань між паралельними лініями зв¢язку повинна бути не менше 3 мм.

8.4.3 Схема автоматизації принципова

8.4.3.1 Принципова схема автоматизації визначає повний склад складових частин виробу і зв¢язків між ними, і дає детальне уявлення про принцип його роботи.

8.4.3.2 За способом виконання (міждержавний стандарт ГОСТ 2.702-69) розрізняють сумісні принципові схеми і рознесені.

8.4.3.3 На сумісних схемах прилади і апарати зображують в збірному вигляді, тобто всі зображення елементів, які входять в комплект приладу (котушки, конденсатори, електромагніти, контакти та ін.), розміщують всередині умовного графічного зображення приладу. За допомогою сумісних принципових схем зображують принцип дії складних систем автоматизації.

8.4.3.4 В принциповій схемі, виконаній рознесеним способом, кожний прилад чи апарат зображується розібраним на складові частини, які з¢єднують в ряд електричних кіл лініями зв¢язку.

8.4.3.5 Електричні кола слід розміщувати у відповідності з послідовністю роботи окремих елементів в часі.

8.4.3.6 Елементи на схемі зображують згідно з міждержавним стандартом ГОСТ 2.747-68.

8.4.3.7 Елементи комутаційних пристроїв зображують у вимкненому або вихідному стані.

8.4.3.8 Кожен елемент, зображений на схемі, повинен мати буквено-цифрове позиційне позначення.

8.4.3.9 Перелік елементів розміщують над основним надписом схеми (не ближче 12 мм) або оформлюють окремим документом.

8.5 Правила виконання схем програми

8.5.1 Схема програми відображає послідовність операцій в програмі і в загальному випадку складається з відповідної кількості умов­них графічних позначень (символів) основних операцій, короткого пояснювального тексту та з'єднувальних ліній.

8.5.2 Оформлюють схеми програм на стандартних аркушах паперу з рамкою робочого поля, основним написом за формою 1 та додатковою графою №26.

Розміщують в додатках пояснювальної записки.

8.5.3 Символи креслять суцільною основною лінією, лінії потоку даних або керування - тонкою.

Форма символів і їх орієнтація повинна відповідати установленим у міждержавному стандарті ГОСТ 19.701-90.

8.5.4 Розмір символів по вертикалі (а) повинен вибиратися із ряду чисел кратних 5, починаючи з 10.

8.5.5 Розмір по горизонталі (в) повинен дорівнювати 1,5а або 2а.

8.5.6 В межах однієї схеми допускається використовувати не більше двох суміжних розмірів ряду чисел кратних 5.

8.5.7 Символи в схемі слід розміщувати рівномірно.

8.5.8 Текст в середині символів розміщують паралельно до основного надпису, незалежно від напрямку потоку. Текст виконується креслярським шрифтом або машинописним способом через 1 інтервал. Скорочення слів не допускається, крім загальноприйнятих.

8.5.9 Для пояснень, або коли в середині символу не вистачає місця для тексту, використовують символ коментарію.

8.5.10 Лінії потоку повинні бути паралельними або перпендикулярними лініям рамки робочого поля і підходити до символів чи відходити від них - зліва, справа, зверху, знизу в напрямку до центра символу.

8.5.11 Відстань між паралельними лініями потоку - не менше 3 мм, між іншими символами - не менше 5 мм.

8.5.12 Напрямок потоку зображують стрілками на лініях потоку біля символів до яких вони приходять. Дозволяється стрілки не вказувати, якщо напрямок потоку йде зверху-вниз, зліва-направо. В інших напрямках стрілки вказують обов'язково.

8.5.13 Дві або більше вхідні лінії можуть об'єднуватися в одну вихідну лінію. При цьому місце з¢єднання необхідно зміщувати:

8.5.14 Лінії потоку повинні перетинатися і згинатися тільки під кутом 90°. Зміна напрямку в точках перетину не допускається.

8.5.15 Для того щоб зменшити кількість перетинів ліній потоку, використовують символ з'єднання. В електричних схемах для цього використовують стрілочку, в схемах програм - коло діаметром 0,5а, в середині якого вказати номер з¢єднання.

8.5.16 Якщо схема не вміщується на одній сторінці, то перехід на інші сторінки виконується символом з'єднання разом з символом коментарію:

5 [ До стор.2 З стор.1 ] 5

8.5.17 Кожна схема програми повинна починатись і закінчуватись обов¢язковим символом “Термінатор”, в якому на вході в програму пишуть слово “Початок”, а на виході з програми слово “Кінець”. В схемах підпрограм в початковому символі “Термінатор” вказують її “Найменування”, а на виході – “Оператор виходу” з підпрограми.

Додаток А (рекомендує мий)

Приклад виконання текстового документу

Додаток В (рекомендуємий)

Приклад виконання титульного листа курсового проекту

Додаток Г (рекомендуємий)

Приклад виконання титульного листа переддипломної практики

Додаток Д (рекомендуємий)

Приклад виконання титульного листа навчальної практики

Додаток Ж (рекомендуємий)

Приклад виконання титульного листа технологічної практики

Додаток К(рекомендуємий)

Приклад виконання обкладинки для лабораторних робіт

Додаток Л (рекомендуємий)

Приклад виконання обкладинки завдання на дипломний проект

ЗАВДАННЯ

по спеціальності 5.090235

«ВИРОБНИЦТВО АВТОМОБІЛІВ І ТРАКТОРІВ»

Студента курсу__________, групи___________

____________________________________________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові)

Дата видачі завдання «__» ___2011 р. Термін виконання «__» ______2011 р.

Поиск по сайту: