Методика проведення дитячої танцювальної психотерапії

На першому етапі розминальні вправи мають фізичний (“розігрів”), психічний (ідентифікація з почуттями) і соціальний (установлення контактів) аспекти.

Одним із варіантів початку занять передбачається виконання спонтанних рухів вільної форми під попурі, з різних мелодій. Тут трапляються вправи, що містять струшування, розтяжки, розгойдування, удари, потрушування, що, починаючи з кистей рук, поширюються на ліктьові суглоби, плечі, грудну клітину. Ці вправи повторюються доти, доки вся група дітей не розігріється як слід.

На другому етапі відбувається розробка загальногрупової теми. Наприклад, розробляється тема “зустрічей і розставань”. На рівні рухів можуть “зустрічатися” і “розставатися” окремі частини тіла. Кисті рук і лікті можуть “зустрітися”, щоб відразу “розстатися”, чи вони можуть “зустрітися”, щоб “вступити в бійку” або ніжно “обійняти” одне одного.

На заключній стадії заняття тема розробляється з використанням усього наданого групі простору, при цьому, змінюється швидкість рухів і їхня послідовність. Керівник групи може бути: партнером у танцях, розпорядником (організатором), каталізатором морального розвитку особистості дітей через рух, у світі чарівного танку.

Танцювально-ігрова гімнастика є одним із найдоступніших, ефективних і емоційних засобів. Її доступність пояснюється застосуванням простих загальнорозвивальних вправ. Ефективність – у її різнобічній дії на опорно-руховий апарат, серцево-судинну, дихальну і нервову системи дитини.

Емоційність досягається не тільки музичним супроводом і елементами танцю, що є основою вправ танцювально-ігрової гімнастики, але й образними вправами, сюжетними композиціями, які відповідають віковим особливостям дітей, схильних до наслідування, копіювання дій людини і тварин.

Існують різні види танцювальної терапії:

Ø танцювально-ритмічна гімнастика;

Ø нетрадиційні види вправ;

Ø креативна гімнастика.

До складу танцювально-ритмічної гімнастики входять:

Ø ігроритміка;

Ø ігрогімнастика;

Ø ігротанок.

Нетрадиційні види вправ представлені такими складовими:

Ø ігропластика;

Ø пальчикова гімнастика;

Ø ігровий самомасаж;

Ø музично-рухливі ігри;

Ø ігри-подорожі.

Креативна гімнастика включає в себе:

Ø музично-творчі ігри;

Ø спеціальні завдання.

Всі ці види танцювальної терапії використовують ігровий метод проведення занять, який надає освітньому процесу привабливу форму, полегшує процес запам’ятовування й освоєння вправ, підвищує емоційний фон занять, сприяє розвитку мислення, уяви і творчих здібностей дитини.

Усе це сприяє зміцненню здоров’я дитини, її фізичному і психічному розвитку.

Танцювальна терапія передбачає вирішення таких основних завдань:

Ø зміцнення здоров’я:

Ø створення оптимальних умов для зростання і розвитку опорно-рухового апарату дитини;

Ø формування правильної постави;

Ø сприяння профілактиці плоскостопості;

Ø розвиток і функціональне вдосконалення органів дихання, кровообігу, серцево-судинної й нервової систем організму;

Ø удосконалення психомоторних здібностей учнів:

Ø розвиток м’язової сили, гнучкості, витривалості, швидкісно-силових і координаційних здібностей;

Ø сприяння розвитку відчуття ритму, музичного слуху, пам’яті, уваги, вміння погоджувати рухи з музикою;

Ø формування навичок виразності, пластичності, граціозності і витонченості танцювальних рухів;

Ø розвиток дрібної моторики;

Ø розвиток передумов творчих здібностей;

Ø розвиток мислення, уяви, винахідливості і пізнавальної активності, розширення кругозору;

Ø формування навичок самостійного виразу рухів під музику;

Ø розвиток лідерства, ініціативи, відчуття товариства, взаємодопомоги і працьовитості.

Ігроритміка є основою для розвитку відчуття ритму і рухових здібностей, що дозволяє вільно, красиво й координаційно правильно виконувати рухи під музику, відповідно до її структурних особливостей, характеру, ритму, темпу й іншим засобам музичної виразності. Сюди входять спеціальні вправи для узгодження рухів із музикою, музичні завдання й ігри.

Ігрогімнастика служить основою для засвоєння дитиною різних видів рухів. Це стройові, загальнорозвивальні, акробатичні вправи, а також вправи, спрямовані на розслаблення м’язів, дихальні і на зміцнення постави.

Ігротанці спрямовані на формування в учнів танцювальних рухів, сприяють підвищенню загальної культури дитини. Вони складаються із: танцювальних кроків, елементів хореографічних вправ і таких танцювальних форм, як історико-побутовий, народний, бальний, сучасний і ритмічний танці.

Танцювально-ритмічна гімнастика - це образно-танцювальні композиції, кожна з яких має цільову спрямованість, сюжетний характер і завершеність. Фізичні вправи, що входять в таку композицію, спрямовані на вирішення конкретних завдань. Всі композиції об’єднуються в комплекси вправ для дітей різних вікових груп.

Ігропластика ґрунтується на нетрадиційній методиці розвитку м’язової сили і гнучкості. Тут використовуються елементи стародавніх гімнастичних рухів і вправи стретчинга, що виконуються в ігровій формі.

Пальчикова гімнастика передбачає розвиток ручної умілості, координації рухів рук.

Ігровий самомасаж є основою загартування й оздоровлення дитячого організму. Такі вправи сприяють формуванню в дитини свідомого прагнення до здоров’я, розвиваючи навички самооздоровлення.

Музично-рухливі ігри містять вправи, застосування яких є можливим практично на всіх заняттях. Тут використовуються прийоми імітації, наслідування, образні порівняння, рольові ситуації, змагання – усе те, що потрібно для досягнення поставленої мети при проведенні занять із танцювально-ігрової гімнастики.

Метою занять є стимуляція та концентрація уваги, координація аудіовізуальної, моторної і тактильно корекції людини. Створення умов для комунікації та взаємодії у групі, зв’язку індивіда з групою та групи з індивідом. У процесі цих занять можна використовувати ритмічні інструменти, костюмний реквізит, спортивне знаряддя та інвентар, іграшки. У музично-руховій грі, яка керується звуковими сигналами, динамічний напрям однієї фази діяльності чергується з гармонійним розслабленням. Цим досягається психічна соматична релаксація. Для стимуляції музично-рухових ігор і вправ ритмічно-виразні, динамічні та жваві за темпом з привабливою мелодійною та гармонійною лінією твори: класичні, фольклорні, популярні танці, оркестрові мелодії у хорошому стереофонічному відтворенні. У ролі звукових сигналів можна використовувати барабани, тарілки, гонг, трикутник, ріжок.

Ігри-подорожі (або сюжетні заняття) включають всі види рухової діяльності, використовуючи засоби попередніх видів танцювальної терапії. Цей матеріал служить основою для закріплення умінь і навичок, придбаних раніше, допомагає згуртувати дітей.

Креативна гімнастика передбачає цілеспрямовану роботу педагога щодо застосування нестандартних вправ, спеціальних завдань, творчих ігор, спрямованих на розвиток творчої ініціативи.

Процес навчання дітей вправ танцювально-ігрової гімнастики умовно розподіляють на такі три етапи:

сприяють формуванню в дитини свідомого прагнення до здоров’я, розвиваючи навички самооздоровлення.

Музично-рухливі ігри містять вправи, застосування яких є можливим практично на всіх заняттях. Тут використовуються прийоми імітації, наслідування, образні порівняння, рольові ситуації, змагання – усе те, що потрібно для досягнення поставленої мети при проведенні занять із танцювально-ігрової гімнастики.

Метою занять є стимуляція та концентрація уваги, координація аудіовізуальної, моторної і тактильно корекції людини. Створення умов для комунікації та взаємодії у групі, зв’язку індивіда з групою та групи з індивідом. У процесі цих занять можна використовувати ритмічні інструменти, костюмний реквізит, спортивне знаряддя та інвентар, іграшки. У музично-руховій грі, яка керується звуковими сигналами, динамічний напрям однієї фази діяльності чергується з гармонійним розслабленням. Цим досягається психічна соматична релаксація. Для стимуляції музично-рухових ігор і вправ ритмічно-виразні, динамічні та жваві за темпом з привабливою мелодійною та гармонійною лінією твори: класичні, фольклорні, популярні танці, оркестрові мелодії у хорошому стереофонічному відтворенні. У ролі звукових сигналів можна використовувати барабани, тарілки, гонг, трикутник, ріжок.

Ігри-подорожі (або сюжетні заняття) включають всі види рухової діяльності, використовуючи засоби попередніх видів танцювальної терапії. Цей матеріал служить основою для закріплення умінь і навичок, придбаних раніше, допомагає згуртувати дітей.

Креативна гімнастика передбачає цілеспрямовану роботу педагога щодо застосування нестандартних вправ, спеціальних завдань, творчих ігор, спрямованих на розвиток творчої ініціативи.

Процес навчання дітей вправ танцювально-ігрової гімнастики умовно розподіляють на такі три етапи:

Ø початковий – навчання вправи як окремого руху;

Ø поглиблене вивчення вправи;

Ø закріплення і вдосконалення виконання вправи.

Кожне заняття з танцювально-ігрової гімнастики будується за загальноприйнятою структурою, яка передбачає наявність підготовчої, основної і заключної частин.

Підготовча частина має займати від 5 до 15% загального часу заняття. Пріоритетним завданням цієї частини є підготовка організму дитини до подальшої роботи. З цією метою доцільним є використання ігрогімнастики, ігроритміки, музично-рухливих ігор малої інтенсивності, ігор з розвитку уваги, ігротанців, а також вправ танцювально-ритмічної гімнастики, що відповідають завданням цієї частини заняття.

Основна частина повинна тривати від 70 до 85% всього заняття.

Ця частина передбачає формування рухових умінь і навичок, розвиток рухових здібностей учнів.

Вирішення цих та інших завдань реалізується через всі засоби танцювально-ігрової гімнастики: ритмічні і бальні танці, ігропластику, креативну гімнастику тощо.

Тривалість заключної частини заняття – від 3 до 7% загального часу заняття. У випадку великого фізичного навантаження на дітей в основній частині заняття, тривалість заключної може бути збільшено. Безперечно, це створює умови для поступового зниження навантаження і забезпечує поступовий перехід від збудженого до відносно спокійного стану дітей.

Завдяки цим заняттям створюються сприятливі можливості для розвитку мислення, творчих здібностей дітей, їхньої пізнавальної активності, вільного самовираження.

Отже, не викликає сумніву те, що висока ефективність, а також позитивне емоційне тло, яке створює ритмічна гімнастика, танцювальна терапія та їхній синтез – танцювально-ігрова гімнастика, – сприяють підвищенню результативності як оздоровчої роботи, так і процесу фізичного виховання дітей.

Крім технік-прийомів всередині ТРТ розроблено безліч технік-форматів (вправ і форматів), які можна легко включати у контекст багатьох тренінгів. Це вправи як "континуум"(у його різноманітних російських варіантах), " автентичний рух", контактна імпровізація, " танець пішоходів " " (pedestrian Dance), "джаз тіла" Габріели Рот і т.д.

Наприклад наведемо процес " Стежка танцю " (Dancing Path), відомий як

"Танець п'яти рухів". Авторство його належить Габріелі Рот. Вона виділила п'ять первинних ритмів руху, які, на її думку, присутні у всіх культурах і є репрезентаціями онтологічних якостей:

Ø Flowing – плавні, м'які, округлі рухи; рухи " жіночої " енергії.

Ø Stacatto – різкі, сильні й чіткі рухи, " чоловічі "рухи.

Ø Chaos – хаотичні рухи.

Ø Lyrical – тонкі, витончені рухи, "політ метелика " чи "падаючого аркуша".

Ø Stillness – спрямування нерухомості, нагляд за первинними імпульсами руху, " пульсуюча статуя ".

Для таких занять існує спеціальна музика, кожна стадія триває близько п'ятьох хвилин. Перед початком процесу проводиться інструктаж, після процесу – проговорення. "Танець п'яти рухів" рекомендується проводити з закритими очима, повністю віддаючись, включаючись всім тілом у кожний із ритмів.

Ці модальності чи ритми руху на контексті терапії, і особистісного дослідження є репрезентаціями характеристик особистості. У клієнта чи учасника тренінгу може бути неприйняття певних рухів.

Отже, ця техніка може виконувати кілька функцій:

Ø Діагностичну – людина виявляє " освоєні і неосвоєні " якості і те, як картина пов'язана з її життям. Вона може зробити усвідомлений вибір – освоїти певну зону свого життя, досі незнайому і навіть " заборонену ".

Ø Тестову – якщо проводити цю техніку на початку й наприкінці тренінгу, то багато людей ясно сприймають ступінь і якість особистісних змін.

Ø Терапевтичну – разом із іншими техніками усвідомлення і трансформації.

"Стежка танцю " дозволяє людині знайти спосіб висловлювання себе, розширити діапазон реакцій і форм взаємодії.

1.2. Основні принципи і цілі танці-рухової терапії.

Основне завдання танці-рухової терапії - набуття відчування й усвідомлення власного "Я". Люди звертаються до танці-терапевта тому, що вони, будучи відчуженими від тіла, не відчувають себе інтегрованими. У нашій сучасній культурі ми ставимося до тіла часто як до речі, предмету. На відміну від підходів роботи з тілом (які ми згадували вище), в танці-рухової терапії немає ідеальної моделі тіла, яку потрібно досягти. Танці-терапевт відноситься до тіла як до еволюційного процесу. І ще найважливіша відмінність танці-рухової терапії від різних підходів роботи з тілом полягає в тому, що тут клієнт сам досліджує себе (принцип активності клієнта), свої рухи і розвивається власним шляхом, а терапевт слідує за ним (тобто недирективний стиль терапії). Дана терапія більше цікавиться тим, як рух відчувається, ніж тим, як воно виглядає.
Джоан Смолвуд (Joan Smallwood), юнгіанскій аналітик і танці-терапевт, учениця Мері Уайтхаус і Труді Шуп, виділила три компоненти терапевтичного процесу:

Ø Усвідомлення (частин тіла, дихання, почуттів, образів, невербальних подвійних повідомлень, "double messages", коли спостерігається дисонанс між вербальним і невербальним повідомленням людини).

Ø Збільшення виразності рухів (розвиток гнучкості, спонтанності, різноманітності елементів руху, включаючи фактори часу, простору і сили руху, визначення меж свого руху та їх розширення).

Ø Автентичний рух (спонтанна танці-рухова імпровізація, що йде від внутрішнього відчуття, що включає в себе досвід переживань і почуттів і веде до інтеграції особистості). Автентичний рух активізує ті частини психіки, які К. Юнг описував як частини несвідомого. Автентичне Рух як метод танці-рухової терапії, заснований на аналітичній психології К. Юнга, створила Мері Уайтхаус.

Джоан Смолвуд пише про те, що "Танець-рухова терапія може бути містком між світом свідомості і несвідомого". За допомогою танці-рухової терапії пацієнт може використовувати рух для більш повного вираження себе і для збереження своєї автентичності в контакті з іншими. На відміну від інших підходів роботи з тілом, танці-рухова терапія використовує сни, образи чи символи в роботі з тілом.

Танці-рухова терапія - це єдиний вид терапії, де використовується дуже багато вільного простору. Танці-терапевт працює постійно з власним тілом, використовуючи його як інструмент, за допомогою якого він знайомиться з невербальним світом клієнта.

Танці-рухова терапія, крім руху, використовує ще такі поняття як вага, простір, час - для розширення і збагачення творчого і виразного світу клієнта. (Наприклад, люди, які не відчувають власної ваги, зазвичай мають труднощі в умінні змусити свого партнера вислухати їх). Танці-терапевт концентрується на взаєминах терапевт - клієнт, клієнт - простір, усвідомлені руху - неусвідомлені. Танці-рухова терапія виступає у двох формах: індивідуальної і групової.

Ø Індивідуальна форма: дослідження клієнтом за допомогою терапевта спектру своїх рухів, завдяки чому відкриваються невиражені емоції, які були заблоковані у тілі і освоєння нових рухів (заміна старих, неадекватних форм реагування)

Ø Групова форма: Процес груповий танці-рухової терапії заснований на тому, що терапевт направляє спонтанність рухів учасників, розвиває їх.

Типова групова сесія включає в себе 3 частини: розігрів, його розвиток і завершення (така структура характерна і для інших видів психотерапевтичних груп: психодрами, гештальта і т.д.). Розігрів допомагає включитися в групу, краще відчути свій стан, центруватися.

Емоційні стани учасників групи виражаються і розвиваються більш повно на тілесному рівні, інтегруючи думки, почуття і дії. У результаті розігріву учасники групи зазвичай відчувають розслаблення, координованість і готовність рухатися. Розігрів також сприяє початку усвідомленняя своїх почуттів і думок і їх зв'язку з тілом і рухами.

Повторюючи і підсилюючи руху, терапевт допомагає кожному учаснику усвідомити почуття через зворотній візуальний зв'язок. Рухова поведінка розширюється в танці, допомагаючи усвідомленню конфліктів, бажань, і може сприяти проживання негативних почуттів і звільнення від них. Тут терапевт повинен бути дуже чутливим до подій групи, щоб не було емоційного та фізичного перевантаження. Терапевт допомагає привести процес руху до завершення (3 частина групового процесу) з допомогою вербального зворотного зв'язку. Ця стадія сприяє інтеграції фізичного, емоційного і когнітивного компонентів структури Я.

Поиск по сайту: