Нормативно-правові забезпечення об’єкта

Об’єктом охорони праці є здоров’я і працездатність людини, а предметом – засоби і заходи, спрямовані на їхнє збереження.

Правові заходи охоплюють законодавчі акти загального та спеціального призначення.

До загальних законодавчих актів з питань охорони праці належать:

• Конституція України;

• Кодекс законів про працю;

• Закон України “Про охорону праці”;

• Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.

Дія загальних законодавчих актів поширюється на всі об’єкти господарювання незалежно від форм власності та видів їхньої діяльності.

Спеціальні законодавчі акти з питань охорони праці охоплюють:

• Державні стандарти безпеки праці;

• Міжгалузеві та галузеві нормативні акти з питань охорони праці (Будівельні норми і правила, Санітарні норми, Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів, Правила пожежної безпеки та ін.);

• Нормативні акти, що діють в межах об’єкта господарювання (Положення про систему управління охороною праці на об’єкті господарювання, Положення про службу охорони праці на об’єкті господарювання, Положення про комісію з питань охорони праці на об’єкті господарювання, Положення про роботу уповноваженого трудового колективу з питань охорони праці, Положення про навчання і перевірку знань з охорони праці, Положення про порядок атестації робочих місць щодо їхньої відповідності нормативним актам з питань охорони праці та ін.).

Сфера дії спеціальних законодавчих актів поширюється на окремі галузі виробництва, окремі види господарсько-економічної діяльності та окремі об’єкти господарювання.

Соціально-економічні заходи передбачають використання економічних методів управління охороною праці і охоплюють:

• обов’язкове соціальне страхування працівників від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

• пільги і компенсації за роботу в шкідливих і небезпечних умовах праці.

Організаційно-технічні заходи спрямовані на забезпечення такого рівня організації праці та таких інженерно-технічних рішень з безпеки праці, які б унеможливили вплив на працівників шкідливих та небезпечних виробничих чинників під час трудової діяльності.

Санітарно-гігієнічні заходи передбачають проведення наукових досліджень щодо впливу виробничих чинників на здоров’я людини та встановлення граничнодопустимих рівнів цих чинників на робочих місцях, а також проведення лабораторних досліджень з метою встановлення відповідності умов праці на робочих місцях вимогам нормативних актів з питань охорони праці.

Лікувально-профілактичні заходи передбачають обов’язкове проходження попереднього та періодичних медичних оглядів для певних категорій працівників з метою збереження їхнього здоров’я чи здоров’я людей, які контактують з ними, а також особливі вимоги до охорони праці жінок, неповнолітніх осіб та інвалідів.

Установка сонячного колектора і визначення його розмірів повинні бути виконані так, щоб незначною була дія сусідніх будівель, що давали тінь, дерев, ліній електропередач і т.п. Важливою частиною геліоустановки є підтримуюча конструкція для сонячних колекторів. Вона забезпечує правильний кут нахилу, а також необхідну жорсткість конструкції. Комбінація підтримуючої конструкції з сонячними модулями повинна витримувати пориви вітру та інші несприятливі впливи навколишнього середовища.

Конструкція сонячного колектора є складна, тому при невірній установці та експлуатації чи поломці дійсно може завдати шкоди здоров’ю людей або будівлям.

В той же час, спеціального законодавства про побутове використання сонячних установок в Україні не існує. Виробники сонячних колекторів зазвичай пропонують прирівнювати їх до звичайних побутових. При цьому вони посилаються на Постанову Кабміну “Про державну експертизу з енергозбереження” та на додаток до неї – “Інструкції про порядок передачі документації та здійснення державної експертизи з енергозбереження”, з яких начебто слідує, що в Україні можна без будь-якої реєстрації використовувати для особистих потреб сонячні установки потужністю менш ніж 75 кВт.

Податку на використання енергії вітру чи сонця у нас також немає. Згідно із чинним законодавством, збір за спеціальне використання природних ресурсів сплачується лише за користування земними надрами, лісовими та водними ресурсами.

Обладнання, яке використовується, обов’язково має бути сертифіковане в Україні і мати висновок про відповідність “Системі стандартів з охорони праці” (ССТБ).

В Україні заборонений продаж енергії від сонячних батарей фізичним та юридичним особам або у загальну мережу. Вже були випадки порушення кримінальної справи з цього приводу в Криму та Одесі.

Поиск по сайту: