Відділ Глаукоцистофітові водорості – Glaucocystophyta

Евкаріотичні фотоавтотрофні платикристати, що мають амфієсмоподібний клітинний покрив. Пластиди первинно симбіотичні, глаукоцистофітного типу (ціанели). Між зовнішньою та внутрішньою мембранами оболонки пластиди зберігається шар муреїну. Продукт асиміляції – крохмаль, що відкладається у цитоплазмі.

Нараховує біля 10 видів вільноіснуючих мікроскопічних одноклітинних водоростей, поширених у прісних континентальних водоймах. Викопні рештки глаукоцистофітових поки що не знайдені.

Найяскравіша особливість відділу – це наявність унікального фотосинтетичного апарату, представленого ціанелами – видозміненими симбіотичними синьозеленими водоростями, які втратили здатність до самостійного існування поза межами клітини-господаря.

Біохімічні особливості. Пігменти представлені хлорофілом а, -каротином, фікобілінами (фікоціаніном та алофікоціаніном), -криптоксантином. Завдяки великій кількості синіх фікобілінів ціанели глаукоцистофітових забарвлені у блакитно-зелений колір. Продукт асиміляції – крохмаль, який відкладається безпосередньо у цитоплазмі.

Цитологічні особливості. Клітини вкриті амфієсмоподібною пелікулою: під плазмалемою розташовуються сплощені мембранні пухирці – лакуни, всередині яких можуть знаходитись тонкі платівки. Лакуни з боку цитоплазми підстилаються мікротрубочками. У деяких представників (наприклад, у роді Cyanoptyche) із зовнішнього боку амфієсмоподібної пелікули є клітинна оболонка, утворена сотоподібно розміщеними субодиницями, над якими розташовується кілька шарів мікрофібрил поки що нез'ясованої природи.

Ядерний апарат евкаріотичний. Всередині ядра міститься велике ядерце. Цікавою особливістю ядра є наявність в ньому пучків мікрофіламентів.

Мітохондрії глаукоцистофітових розгалужені, на зрізах виглядають як численні невеликі пухирці з пластинчастими кристами.

Фотосинтетичний апарат являє собою ціанели і не має аналогів серед евкаріотичних водоростей. Кожна ціанела відмежована від цитоплазми однією цитоплазматичною мембраною. Під цією мембраною знаходиться тонкий електронно-щільний шар, утворений муреїном. З внутрішнього боку цього шару розташовується ще одна мембрана. Всередині ціанели концентричними колами розміщуються поодинокі тилакоїди, на поверхні яких є численні фікобілісоми. У центральній частині ціанели знаходиться одне велике або багато дрібних поліедральних тілець, утворених рибульозо-дифосфат-карбоксилазою.

Ціанели мають свою власну ДНК, яка замкнена в кільце та не пов'язана з гістонами. Встановлено, що їх геном містить приблизно в 10 разів менше нуклеотидів, ніж геном синьозелених водоростей.

Монадні стадії глаукоцистофітових дводжгутикові, дорзовентральні, можуть бути представлені як вегетативними клітинами, так і зооспорами. Джгутики гетероконтні та гетеродинамічні, виходять із субапікального заглиблення, яке є початком поздовжньої борозенки. Коротший джгутик направлений вперед і є рушійним. Довший джгутик лежить у поздовжній борозенці і виконує функцію стерна. Кожний джгутик має два ряди простих мастигонем. Стигма відсутня.

Плани будови тіла. Хоча сьогодні відомо лише чотири роди глаукоцистофітових, проте вони представляють два типи морфологічних структур: монадний та гемімонадний.

Поиск по сайту: