жатальнии період розвитку

Людини

• особливості

• критичні періоди

Експериментальне вивчення розвитку тварин по­казало, що впродовж як онтогенезу взагалі, так і ем­бріогенезу зокрема існують періоди, коли зародок найбільш чутливий до пошкодження різноманітними факторами, які можуть порушувати нормальний роз­виток. Ці періоди отримали назву критичних, тобто -це періоди найменшої стійкості (резистентності) за­родків до факторів зовнішнього середовища.

Російський ембріолог П. Г. Свєтлов у 1960 р. сформулював теорію критичних періодів розвитку і перевірив її експериментально. Суть цієї теорії по­лягає в утвердженні загального положення, що кож-ний етап розвитку зародка в цілому і його окремих органів починається відносно коротким періодом якісно нової перебудови. Ця перебудова супровод­жується детермінацією, проліферацією і диференці­юванням клітин. У критичні періоди у зародків ак­тивується метаболізм, різко посилюється дихання, змінюється вміст РНК, виявляються нові білки й одночасно гальмується темп росту. В цей час емб­ріон найбільш чутливий і сприйнятливий до пошкод­жуючої дії різної природи. Так, у розвитку риб вияв­лено три критичні періоди: перший - на початку або посередині дроблення; другий - на початку гастру­ляції і третій - на стадії формування осьових органів. Ікринки на цих стадіях розвитку особливо чутливі до нестачі кисню, високої або низької температур, механічних впливів тощо.

Всебічне вивчення критичних періодів показує, що вони співпадають з активним морфологічним ди­ференціюванням, з переходом від одного періоду розвитку до іншого, зі зміною умов існування за­родка. Так, перехід зиготи до дроблення створює для зародка інші умови взаємозв'язку в організмі. Те ж саме відбувається з настанням гаструляції. У ссавців імплантація бластоцисти у стінку матки теж є критичним періодом - переходом до нових умов живлення і газообміну (рис. 1.166). Розвиток пла­центи й перехід до плацентарного живлення і газо­обміну являють собою новий переломний етап у житті зародка і потребують нових пристосувань.

Є підстави вважати, що різні гени починають функціонувати на різних стадіях ембріогенезу, які співпадають з критичними періодами. Такого вис­новку дійшли на підставі того, що під впливом по-шкоджувальних факторів фізичної й хімічної приро­ди виникають порушення нормального розвитку, які нагадують собою мутації. Російський дослідник Й. А. Рапопорт дією різноманітних хімічних речо­вин на личинки дрозофіли в різні періоди розвитку домігся модифікаційних змін, які імітують мутації. Так, у дослідах з солями срібла у дрозофіли отри­мали великий відсоток особин з жовтим тілом, та­ких самих, як при відповідній мутації.

Що стосується людини, то в її ембріональному розвитку П. Г. Свєтлов розрізняє такі критичні пері­оди: прогенез (а саме стадія мейозу), запліднення, імплантація, під час якої проходить гаструляція, ди­ференціювання зародкових листків і закладка осьо-вих органів, плацентація, органогенез і період по­логів. З останнім критичним періодом в організмі новонародженого пов'язані різкі зміни умов існуван­ня і перебудова діяльності всіх систем організму (змінюється характер кровообігу, газообміну, жив­лення тощо). Крім того, відмічені критичні періоди розвитку окремих органів на різних етапах життя ембріона людини. Вивчення критичних періодів в ем­бріогенезі показує необхідність захисту материнсь­кого організму від шкідливих факторів, особливо на ранніх стадіях вагітності. Умови існування зародка в цей час позначаються на його ембріональному роз­витку, а, отже, на всьому наступному періоді життя.

Поиск по сайту: